Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №380/18662/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 рокуСправа № 380/18662/25 пров. № А/857/23975/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р. М., суддів Димарчук Т. М.,Сала П. І., розглянув в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року (головуючий суддя Клименко Оксана Миколаївна, м. Львів) у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

Короткий зміст позовних вимог

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03 вересня 2025 року № 932510165587 щодо відмови в переведені з 26 серпня 2025 року ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до пункту 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII з урахуванням довідок про заробітну плату від 25 серпня 2024 року № 1146 та №1145;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести з 26 серпня 2025 року ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до пункту 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII з урахуванням довідок про заробітну плату від 25 серпня 2024 року № 1146 та №1145.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Суд першої інстанції постановив рішення, яким задоволено частково адміністративний позов, а саме суд: - визнав протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03 вересня 2025 року № 932510165587 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ; - зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести з 26 серпня 2025 року ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» на підставі поданої нею заяви від 26 серпня 2025 року.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, як Порядок №283, так і чинний Порядок №229 передбачають, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування. Після набрання чинності Законом № 889 положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 Закону №889 та пункту 4 Порядку №229 час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493, зараховується до стажу державної служби. Оскільки згідно записів трудової книжки позивачка у спірний період працювала на різних посадах в Ірпінському відділі соціального забезпечення, то з огляду на наведене правове регулювання суд дійшов висновку про те, що період роботи позивачки на посадах в органах місцевого самоврядування з 17 лютого 1992 року по 01 травня 2016 року підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії відповідно до довідок про складові заробітної плати від 25 серпня 2024 року № 1146 та № 1145 з мотивів їх передчасності, оскільки спір виник щодо права позивачки на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у сукупності із пунктом 10,12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII. Ця вимога стосуються розміру пенсійної виплати, який ще не обрахований суб`єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, а, отже, така вимога спрямована на майбутнє.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Відповідач оскаржив рішення першої інстанції до Восьмого апеляційного адміністративного суду в частині задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт покликається на те, що до набуття чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (04.07.2001) посада працівників органів місцевого самоврядування були віднесені до відповідних категорій посад державної служби відповідно до постанови КМ України № 239 від 18.04.1994. Після 04.07.2001 згідно статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посади в органах місцевого самоврядування віднесені до відповідних категорій посад органів місцевого самоврядування. Станом на 01 травня 2016 року позивачка на посадах державної служби не набула 20 років стажу державної служби (до 01 травня 2016 року), достатнього для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Враховуючи наведене, позивачці правомірно відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки заявниця не має необхідного стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державних службовців, передбачених Законом №889-VІІІ.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивачка правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Обставини справи, які встановив суд першої інстанції та перевірив суд апеляційної інстанції

ОСОБА_1 є пенсіонером, отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 17.02.1992 по 01.05.2016 працювала на різних посадах в Ірпінському відділі соціального забезпечення (на посаді спеціаліста, провідного спеціаліста, головного спеціаліста, заступника начальника відділу, начальника відділу). За цей період ОСОБА_1 : - 01 квітня 1994 року присвоєно 12 ранг державного службовця; - 14 червня 1994 року склала Присягу державного службовця; - 01 лютого 2001 року присвоєно 11 ранг державного службовця; - 16 листопада 2001 року склала Присягу посадової особи органу місцевого самоврядування; - 26 листопада 2010 року присвоєно 10 ранг посадової особи місцевого самоврядування; - 23.02.2015 присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування.

Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради видало позивачці довідки від 25 серпня 2024 року № 1146 та № 1145 про складові заробітної плати.

26.08.2025 позивачка звернулася до територіального органу ПФУ із заявою про перерахунок пенсії, просила перевести її на пенсію за Законом України «Про державну службу». До заяви додала довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 25 серпня 2024 року № 1146 та № 1145.

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої позивачкою заяви, визначено Головне управління ПФУ у Львівській області.

Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 3 вересня 2025 року № 932510165587 позивачці відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки станом на 01 травня 2016 року у неї відсутні 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, та станом на 01 травня 2016 року вона не обіймала посаду державного службовця, а була посадовою особою органу місцевого самоврядування.

Норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини

відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» 10.12.2015 № 889-VIII (далі – Закон № 889) пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Закон № 889 набрав чинності 01.05.2016, одночасно втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ), що передбачав особливості пенсійного забезпечення державних службовців. Разом з тим, пп. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 передбачено переживаючу дію статті 37 Закону № 3723-XII, тобто законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у особи є право на призначення пенсії відповідно до цієї норми Закону №3723-ХІІ.

Так, відповідно до пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII визначали, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 (день набрання чинності Законом № 889-VIII) певного стажу держслужби (10 років для осіб, що станом на цю дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 46 Закону №889-VIII до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

У період проходження позивачем публічної служби на посадах в органах місцевого самоврядування діяв Порядок обчислення стажу державної служби, затв. постановою КМУ від 03.05.1994 №283 (далі – Постанова №283). Постанова №283 втратила чинність з 01.05.2016 у зв`язку із набранням чинності Постановою КМУ №229 від 25.03.2016, якою визначалися посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби на підставі Закону №889-VIII.

Пункт 2 Порядку №283 визначав, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (2493-14), а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затв. Постановою КМУ від 25.03.2016 №229 (далі – Порядок №229, чинний з 01.05.2016) до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Позиція суду апеляційної інстанції

У спірних правовідносинах слід оцінити обґрунтованість висновку органу ПФУ щодо неможливості зміни виду (призначення) пенсії заявника, який отримує пенсію за віком на підставі Закону № 1058-IV, на пенсію на підставі Закону України «Про державну службу», а також наявності/відсутності підстав для зарахування часу перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» до стажу державної служби.

Суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов висновку, що позивачка станом на 01.05.2016 мала необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а тому відповідає умовам для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Аргументи апелянта зводяться до того, що спірні періоди роботи позивачки в органах місцевого самоврядування не можуть бути враховані при визначенні необхідного стажу державної служби, тому позивачка не має права на пенсію за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ (у зв`язку з відсутністю необхідного стажу державної служби станом на 01.05.2016).

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржене, тому не є предметом апеляційного перегляду. Суд апеляційної інстанції, перевіряючи в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на такі мотиви:

Закон № 889-VIII, котрий набрав чинності 01.05.2016, визначає, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII визначали, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, а саме: - 10 років для осіб, що станом на 01.05.2016 займали посади державної служби, або - 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі.

Вирішуючи питання щодо стажу державної служби позивачки станом на 01.05.2016 суд враховує таке:

- пункт 4 частини другої статті 46 Закону № 889-VIII визначає, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування»;

- як Порядок № 283, так і Порядок № 229 визначають, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до статті 14 Закону № 2493-III до шостої категорії посад віднесено посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад.

Суд встановив, що позивачка станом на 01.05.2016 перебувала на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону № 2493-III (начальник відділу бухгалтерського обліку та звітності Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради). Отже, цей стаж має включатися до стажу державної служби, що дає право на пенсійне забезпечення у порядку, визначеному законодавством України про державну службу. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно не зарахував до стажу державної служби період роботи позивачки в органах місцевого самоврядування.

Станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 : 1) мала сумарно 24 роки 02 місяці 15 днів стажу на посадах, віднесених до відповідних посад державної служби, що є більшим за 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних посад державної служби; 2) займала посаду начальниці відділу бухгалтерського обліку та звітності, котра відноситься до відповідних категорій посад державних службовців. Отже, позивачка на підставі пунктів 10,12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII має право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».

Підсумовуючи наведені мотиви суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення № 932510165587 від 03.09.2025 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до заяви від 26.08.2025 є необґрунтованим, таке слід скасувати як протиправне.

Крім того, суд першої інстанції правильно визначив належний у цій справі спосіб захисту порушеного права позивачки шляхом зобов`язання відповідача перевести позивачку з 26.08.2025 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції та не містять підстав, передбачених статтею 317 КАС України, для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки апеляційний суд визнав доводи апеляційної скарги помилковими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, то апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

З огляду на висновок по суті апеляційної скарги суд покладає понесені апелянтом судові витрати на нього.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі № 380/18662/25 – без змін.

Понесені апелянтом судові витрати покласти на нього.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Головуючий суддя Р. М. Москаль

судді Т. М. Димарчук

П. І. Сало

Повне судове рішення складено 14.09.26