Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №140/1599/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 рокуСправа № 140/1599/26 пров. № А/857/30483/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р. М., суддів Димарчук Т. М.,Сала П. І., розглянув в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року (головуючий суддя Андрусенко Оксана Орестівна, м. Луцьк) у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про зобов`язання вчинити певні дії, -

Короткий зміст позовних вимог

До Волинського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач) у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 27.01.2026 №032350020888 про відмову у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі – Закон №889- VIII);

- зобов`язати відповідача здійснити переведення та виплату пенсії по віку відповідно до Закону №889-VIII з дати звернення (19.01.2026), зарахувавши до стажу державної служби період роботи в податкових органах з 13.07.1994 по 31.12.2025 та з визначенням розміру пенсії відповідно до наданих із заявою довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, видані Головним управлінням ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області) від 02.01.2026 №04/Л/03-20-10-02-12 та №05/Л/03-20-10-02-12.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Суд першої інстанції постановив рішення, яким задоволено частково адміністративний позов, а саме суд: - визнав протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області області від 27.01.2026 №032350020888; - зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити переведення ОСОБА_1 з 19.01.2026 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби з 13.07.1994 по 31.12.2025.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця. Суд першої інстанції зазначив, що присвоєння позивачці спеціальних звань, а не рангів державного службовця, не змінює правової природи її служби та не є підставою для виключення відповідних періодів роботи з державної служби, оскільки такі спеціальні звання прирівнюються до рангів державних службовців. Врахувавши записи трудової книжки позивачки та положення пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України, а також Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283, суд дійшов висновку, що період роботи позивачки в органах державної податкової служби з 13.07.1994 по 31.12.2025 підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії відповідно довідок, виданих ГУ ДПС у Волинській області від 02.01.2026 №04/Л/03-20-10-02-12 та №05/Л/03-20-10-02-12 з мотивів їх передчасності, оскільки спір виник щодо права позивачки на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у сукупності із пунктом 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII. Ця вимога стосуються розміру пенсійної виплати, який ще не обрахований суб`єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, а, отже, така вимога спрямована на майбутнє.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Відповідач оскаржив рішення першої інстанції до Восьмого апеляційного адміністративного суду в частині задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт покликається на те, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Згідно записів трудової книжки позивачка в період, який просить зарахувати до стажу державної служби працювала в органах державної податкової служби та їй присвоювалися спеціальні звання. Враховуючи наведене, позивачці правомірно відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки заявниця не має необхідного стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державних службовців, передбачених Законом №889-VІІІ.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивачка правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Обставини справи, які встановив суд першої інстанції та перевірив суд апеляційної інстанції

ОСОБА_1 є пенсіонером, отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 13.07.1994 по 31.12.2025 працювала на різних посадах в органах державної податкової служби. За цей період ОСОБА_1 : - 13.07.1994 прийняла присягу державного службовця; - 23.04.2004 присвоєно спеціальне звання - Радник податкової служби ІІІ рангу; - 28.04.2007 присвоєно чергове спеціальне звання – Радник податкової служби ІІ рангу; - 31.05.2013 присвоєно 9 ранг державного службовця; - 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання – Радник податкової та митної справи ІІ рангу»; - 16.08.2019 присвоєно 5 ранг державного службовця; - 17.08.2022 присвоєно 4 ранг державного службовця (а.с. 16-22).

Головне управління Державної податкової служби у Волинській області видало позивачці довідки від 02.01.2026 №05/Л/03-20-10-02-12 та №04/Л/03-20-10-02-12 про складові заробітної плати (а.с. 13-14).

19.01.2026 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу ПФУ із заявою про перерахунок пенсії, просила перевести її на пенсію за Законом України «Про державну службу». До заяви додала довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 02.01.2026 №05/Л/03-20-10-02-12 та №04/Л/03-20-10-02-12.

Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 27.01.2026 №032350020888 відмовило позивачці у перерахунку пенсії у зв`язку з переходом з пенсії за віком згідно з Законом №1058-IV на пенсію за віком згідно з Законом №889-VIII у зв`язку з відсутністю стажу державної служби. У рішенні зазначено, що відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 працювала в органах податкової служби в періоди з 13.07.1994 по 28.07.2007 та з 01.01.2014 по 15.08.2019 (присвоєно звання радника податкової та митної служби). Періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких було присвоєно персональні та спеціальні звання не враховуються до стажу державної служби.

Норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини

відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» 10.12.2015 № 889-VIII (далі – Закон № 889) пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Закон № 889 набрав чинності 01.05.2016, одночасно втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ), що передбачав особливості пенсійного забезпечення державних службовців. Разом з тим, пп. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 передбачено переживаючу дію статті 37 Закону № 3723-XII, тобто законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у особи є право на призначення пенсії відповідно до цієї норми Закону №3723-ХІІ.

Так, відповідно до пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII визначали, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 (день набрання чинності Законом № 889-VIII) певного стажу держслужби (10 років для осіб, що станом на цю дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Стаття 2 цього Закону визначає структуру заробітної плати, до якої входять: - основна заробітна плата (встановлюється у вигляді посадових окладів для службовців); - додаткова заробітна плата (включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій); - інші заохочувальні та компенсаційні виплати (до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми). Відповідно до статті 33 Закону №3723-ХІІ заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов`язків.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 Закону №1058-ІV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Відповідно до статті 341 Податкового кодексу України (далі – ПК України) служба в контролюючих органах є професійною діяльністю придатних до неї за станом здоров`я, освітнім рівнем та віком громадян України, що пов`язана з формуванням державної податкової та митної політики в частині адміністрування податків, зборів, платежів, реалізацією податкової та митної політики, політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також із здійсненням контролю за додержанням податкового, митного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Пунктом 342.4 статті 342 ПК України визначено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями (пункт 342.4.).

Згідно з приписами пункту 344.1 статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Позиція суду апеляційної інстанції

У спірних правовідносинах слід оцінити обґрунтованість висновку органу ПФУ щодо неможливості зміни виду (призначення) пенсії заявника, який отримує пенсію за віком на підставі Закону № 1058-IV, на пенсію на підставі Закону України «Про державну службу».

Суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов висновку, що позивачка станом на 01.05.2016 мала необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а тому відповідає умовам для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Аргументи апелянта зводяться до того, що спірні періоди роботи позивачки в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не можуть бути враховані при визначенні необхідного стажу державної служби, тому позивачка не має права на пенсію за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ (у зв`язку з відсутністю необхідного стажу державної служби станом на 01.05.2016).

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржене, тому не є предметом апеляційного перегляду.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на такі мотиви:

Закон № 889-VIII, котрий набрав чинності 01.05.2016, визначає, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII визначали, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, а саме:

- 10 років для осіб, що станом на 01.05.2016 займали посади державної служби, або

- 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд в постанові від 29.04.2020 у справі №539/1855/17 вказав таке: «Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08 жовтня 2013 року (справа № 21-275а13) виснував, що аналіз положень статті 37 Закону №3723-XII, Закону №509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.»

Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця. Враховуючи наведений висновок Верховного Суду, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно не зарахував до стажу державної служби період роботи позивачки в органах державної податкової служби, за які позивачці присвоєно спеціальні звання.

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 з 13.07.1994 по 31.12.2025 (31 рік 05 місяців 19 днів) працювала на відповідних посадах в органах державної податкової служби. За період роботи в органах державної податкової служби позивачці присвоєно спеціальні звання. Станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону №889) стаж служби позивача в органах державної податкової служби становив понад 20 років (21 рік 09 місяців 19 днів), а вона продовжувала працювати на державній службі. Отже, ОСОБА_1 на підставі пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII має право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу». При цьому подальше проходження позивачкою служби після 01.05.2016 не впливає на наявність набутого нею права на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, оскільки необхідний стаж для збереження такого права визначається станом на 01.05.2016.

Підсумовуючи наведені мотиви суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення № 032350020888 від 27.01.2026 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до заяви від 19.01.2026 є необґрунтованим, таке слід скасувати як протиправне.

Крім того, суд першої інстанції правильно визначив належний у цій справі спосіб захисту порушеного права позивачки шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити переведення ОСОБА_1 з 19.01.2026 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби з 13.07.1994 по 31.12.2025.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки апеляційний суд визнав доводи апеляційної скарги помилковими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, то апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

З огляду на висновок по суті апеляційної скарги суд покладає понесені апелянтом судові витрати на нього.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі № 140/1599/26 – без змін.

Понесені апелянтом судові витрати покласти на нього.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Головуючий суддя Р. М. Москаль

судді Т. М. Димарчук

П. І. Сало

Повне судове рішення складено 14.09.26