Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №300/808/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/808/25 пров. № А/857/701/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Валюха В.М.

Запотічного І.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року (головуючий суддя Скільський І. І.), ухвалене у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження у м. Івано-Франківськ, у справі № 300/808/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В :

06.02.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – Управління, відповідач), в якому просила: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо переведення її з 09.06.2023 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV на пенсію за віком згідно із пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723; зобов`язати відповідача перевести її з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV на пенсію державного службовця з 09.06.2023 відповідно до пункту 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ , статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII здійснивши нарахування та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначеної у довідці від 06.06.2023 за №9 виданої Верховинською селищною радою Верховинського району Івано-Франківської області.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що стаж державної служби позивача станом на 01.05.2016 становив понад 20 років, та оскільки на час звернення стосовно переведення на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» позивач не є державним службовцем, тому відповідно до Порядку №622 пенсія повинна обраховуватися із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року та у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що на день набрання чинності Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, тобто 01.05.2016, стаж роботи ОСОБА_1 на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, становив менше як 20 років стажу на таких посадах, та позивачка на цю дату не обіймала посади державного службовця, що з огляду на положення пунктів 10-12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, не дає підстав для призначення їй пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ. Вважає, що в Головного управління відсутні підстави для переведення ОСОБА_1 на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» та врахування для перерахунку заробітку, зазначеного у довідках, виданих Верховинською селищною радою Верховинського району Івано-Франківської області 06.06.2023 станом на 24.05.2023, оскільки позивачка звільнена з посади сільського голови 24.11.2015.

Позивач подала до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому вона заперечила щодо її доводів та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 по справі № 300/7584/23, яке набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 22.12.1981 по 17.04.2006 в Красноїлівській сільській раді на посаді секретаря та період роботи з 18.04.2006 по 24.11.2015 в Красноїлівській сільській раді на посаді сільського голови до стажу державної служби та перевести на пенсію державного службовця з 09.06.2023, відповідно до пункту 12 розділу XI Закону №889-VIII та статті 37 Закону №3723-XII.

На звернення позивача, відповідач листом від 14.01.2025 № 406-9526/І-02/8-0900/25 повідомив про те, що виконання рішення суду підлягає в межах покладених судом зобов`язань. При проведенні перерахунку пенсії на виконання зазначеного рішення суду заробітна плата внесена у нульовому варіанті, оскільки на Головне управління не покладено судом зобов`язань щодо врахування заробітної плати. Таким чином, після проведеного перерахунку розмір пенсії позивача складає з 09.06.2023 - 2093,00 грн (розмір пенсії за віком відповідно до Закону №1058 складає 8354,81 грн). Оскільки перехід на пенсію за віком згідно Закону №889-VІІІ є недоцільним, пенсія виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону №1058.

Вважаючи такі дії відповідача протиправним, позивач звернулася з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислуги років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави щодо тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби визначені Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №889-VIII) відповідно до статті 90 якого пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 10 розділу XI “Прикінцевих та перехідних положень” Закону №889-VIII встановлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 розділу XI “Прикінцевих та перехідних положень” Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, розділом XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Згідно з частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Аналогічна позиція щодо застосування вищезазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №569/350/17, від 03.07.2018 у справі № 586/965/16-а та від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а, від 17 травня 2021 року у справі № 607/5615/17.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, наявність у позивача права на переведення з пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» встановлено судом у рішенні від 16.01.2024 по справі №300/7584/23.

Так, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 по справі № 300/7584/23, яке набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 22.12.1981 по 17.04.2006 в Красноїлівській сільській раді на посаді секретаря та період роботи з 18.04.2006 по 24.11.2015 в Красноїлівській сільській раді на посаді сільського голови до стажу державної служби та перевести на пенсію державного службовця з 09.06.2023, відповідно до пункту 12 розділу XI Закону №889-VIII та статті 37 Закону №3723-XII.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, оскільки стаж державної служби позивача станом на 01.05.2016 становив понад 20 років, а тому позивач має право на переведення з пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».

В Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 визначено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (пункт 4 Порядку).

Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики (пункт 5 Порядку).

Отже, при призначенні пенсії особі повинні враховуватися подана нею заява та додані до неї документи.

Так, як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, позивачем разом з заявою про призначення (перерахунок) пенсії відповідачу надавалася довідка від 06.06.2023 за №9 про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» станом на 24.05.2023 (а.с.15).

Разом з тим, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на виконання судового рішення від 16.01.2024 по справі № 300/7584/23 здійснило переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», однак без урахування заробітної плати, зазначеної у вищевказаній довідці.

Зокрема, з листа відповідача від 14.01.2025 № 406-9526/І-02/8-0900/25 слідує, що в розрахунок заробітної плати державного службовця внесено нулі, а розмір пенсії позивача після проведеного перерахунку складає з 09.06.2023 - 2093,00 грн (розмір пенсії за віком відповідно до Закону №1058 складає 8354,81 грн). При цьому вказано, що перехід позивача на пенсію за віком згідно Закону №889-VІІІ є недоцільним, а тому пенсія виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону №1058 (а.с.17-18).

Проте, суд першої інстанції правильно вважав, що відповідач протиправно не врахував під час переведення позивача на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» заробітну плату, зазначених у довідці від 06.06.2023 за №9.

Також, на переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції правильно визначив як безпідставні доводи відповідача про те, що застосування при розрахунку пенсії державного службовця зі складових заробітної плати, з яких ОСОБА_1 не сплачувала страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, суперечитиме нормам статті 37 Закону України «Про державну службу».

Апеляційний суд також зазначає, що оскільки стаж державної служби позивача станом на 01.05.2016 становив понад 20 років, та на час звернення стосовно переведення на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» позивач не є державним службовцем, а тому відповідно до Порядку №622 пенсія повинна обраховуватися із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, довідка від 06.06.2023 за №9 видана Верховинською селищною радою Верховинського району Івано-Франківської області відповідає формі встановленій пунктом 4 Порядку №622.

З урахуванням вищевикладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо врахування під час переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» заробітної плати, зазначеної в довідці від 06.06.2023 за №9 станом на 24.05.2023.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що з метою ефективного захисту порушених прав позивача необхідно зобов`язати відповідача нарахувати позивачу з 09.06.2023 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», відповідно до рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 по справі № 300/7584/23, з врахуванням довідки від 06.06.2023 за №9 про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» станом на 24.05.2023 та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позову.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі № 300/808/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар

судді В. М. Валюх

І. І. Запотічний