Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №346/6228/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 346/6228/25 пров. № А/857/42523/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Кушнір В.О.,

за участю секретаря судового засідання Ханащак С.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 липня 2026 року (судді Сольського В.В., ухвалене у судовому засіданні о 10 год. 33 хв. в м. Коломия) у справі №346/6228/25 провадження №2-а/346/16/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в Івано-Франківської області Селезінки Ростислава Руслановича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Департаменту патрульної поліції, Лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в Івано-Франківської області Селезінки Ростислава Руслановича у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову лейтенанта поліції УПП в Івано-Франківській області Селезінки Р.Р. в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6191539 від 20 листопада 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 липня 2026 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, вважає рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим. Вказує серед іншого, що поліцейський не ознайомив його із правами передбаченими статтею 268 КУпАП, а саме не забезпечено належну правничу допомогу. Також зазначає, що з відеофайлу на який посилається суд не видно, що було чинено ОСОБА_1 правопорушення, а суд посилаючись на інформацію з відеофайлу, якої фактично немає вийшов за межі розгляд справи і прийняв на себе функції обвинувачення, посилання суду на те, що відеофайл безперервний не витримує жодної критики, суд неуважно переглядав відеофайл.

Відповідач не подав відзив на апеляційну скаргу.

Згідно статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи позивач ОСОБА_1 та його представник Боднарчук В.В. апеляційну скаргу підтримали з підстав зазначених у скарзі, просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що постановою інспектора 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області лейтенанта Селезінки Р.Р. серії ЕНА № 6191539 від 20.11.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) за те, що 20.11.2025 о 16 год 07 хв. у с. Драгомирчани, вулиця Миру 38А, водій керував ТЗ не виконав вимогу дорожнього знака 5.16 «Напрямки руху по смугах» та зі смуги яка дозволяє рух тільки ліворуч здійснив рух прямо, чим порушив п. 8.4. ґ. ПДР – Порушення вимог інформаційно-вказівних знаків.

Не погодившись із даною постановою про адміністративне правопорушення позивач звернувся до суду щодо її скасування.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова є обґрунтованою та правомірною, винесеною з дотримання вимог чинного законодавства.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII (далі – Закон №3353-XII), учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (стаття 53 Закону №3353-XII).

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Згідно пункту 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до підпункту «ґ» пункту 8.4 Правил дорожнього руху, однією із груп дорожніх знаків, є інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила.

Як встановлено частиною 1 статті 122 КУпАП України, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до положень підпунктів 3, 8, 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно із статтею 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото – і кінозйомки, відеозапису, засобів фото – і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні. Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці. Строки та порядок зберігання матеріалів фото- і кінозйомки, відеозапису та результатів їх аналізу встановлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Надаючи правову оцінку обставинам дотримання поліцейським процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, дотримання працівниками поліції прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності в частині надання позивачу можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 268 КУпАП визначені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно пунктів 9-10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до пункту 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Згідно із частинами 1, 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У розглядуваній справі у спірних правовідносинах, з урахуванням переглянутого наданого відповідачем відео матеріалу, встановлено рух транспортного засобу працівників поліції та процедури розгляду адміністративної справи відносно позивача після його зупинки.

Апеляційний суд переглядаючи оскаржуване рішення на дотримання інспектором поліції при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності норм статей 268, 280 КУпАП, враховує те, що апелянт обґрунтовує порушення процедури складання оскаржуваної постанови, а саме зазначає про незабезпечення йому права на належний захист, оскільки зв`язавшись із своїм адвокатом Боднаруком В.В. такий просив поліцейського перенести розгляд справи на інший день, оскільки в той момент перебував за 70 км. від місця події, на що отримав категоричну відмову лейтенанта поліції Селезінки Р.Р.

Колегія суддів враховує, що право на захист особи, що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, гарантоване пунктом 3 (с) статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що включає право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя. Відповідно до усталеної практики у справах щодо України, поняття "кримінальне правопорушення" в практиці ЄСПЛ має автономне тлумачення, та кримінально-правова суть визнається не лише стосовно Кримінального кодексу, а й Кодексу про адміністративні правопорушення (Рішення від 6 вересня 2005 року у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine), заява N 61406/00, п. 53 та від 21 жовтня 2010 року у справі "Корнєв і Карпенко проти України" (Kornev and Karpenko v. Ukraine).

У відповідності до приписів статті 59 Конституції України, кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач не надав суду доказів забезпечення позивачу права на адвоката, а незабезпечення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності права на юридичний захист, не є самостійною та достатньою підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення із закриттям провадження у справі, оскільки така підстава не підпадає під перелік обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, які наведені у статті 247 КУпАП.

Так, згідно частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Статтею 286 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, частина третя якої встановлює, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Колегія суддів аналізуючи наведені в апеляційній скарзі доводи та обґрунтування які були надані в судовому засіданні апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції сформував передчасний висновок про наявність підстав для відмови в задоволенні позову у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч.1 ст.122 КУпАП.

Тому, з урахуванням приписів статті 286 КАС України, скасувавши рішення (постанову) суб`єкта владних повноважень про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, необхідно надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи), тобто до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції.

На підставі наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, а тому згідно вимог статті 317 КАС України, слід скасувати постанову інспектора 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області лейтенанта Селезінки Р.Р. серії ЕНА № 6191539 від 20.11.2025, і направити справу Управлінню патрульної поліції в Івано-Франківській області для належного розгляду із зазначеними нормами законодавства.

Згідно частини 3 статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст. ст. 268, 272, 286, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 липня 2026 року у справі №346/6228/25 провадження №2-а/346/16/26 – скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в Івано-Франківської області Селезінки Ростислава Руслановича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити частково.

Скасувати постанову інспектора 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області лейтенанта Селезінки Р.Р. серії ЕНА № 6191539 від 20.11.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) грн. за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та направити справу Управлінню патрульної поліції в Івано-Франківській області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і не оскаржується.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

В.О. Кушнір

Повний текст постанови складено 14.09.2026