Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №500/7358/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/7358/25 пров. № А/857/38297/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача Калмикової Ю.О.,

суддів Судової-Хомюк Н.М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Копичинецької міської ради Чортківського району Тернопільської області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі №500/7358/26 (головуючий суддя І інстанції Подлісна І.М.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Копичинецької міської ради Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Копичинецької міської ради Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 жовтня 2025 року позивач звернувся з заявою до Копичинецької міської ради про надання йому соціальної послуги «догляд вдома» на безоплатній основі, за рахунок бюджетних коштів, як інваліду другої групи.

31.10.2025 позивач отримав відповідь на свою заяву, де було зазначено, що одержання соціальної послуги "догляд вдома" можливе лише в порядку черговості. На даний час тимчасово відсутні в Копичинецькій міській раді вільні соціальні робітники у відділенні соціальної допомоги.

Позивач вважає дії відповідача щодо відмови йому у призначенні соціального працівника є протиправними.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов до суду із відповідними письмовими доказами 16.01.2026. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові. Громадянину ОСОБА_1 не відмовлено у наданні соціальних послуг відділенням соціальної допомоги вдома. Повідомлено, що на даний час тимчасово відсутні вільні соціальні робітники у відділенні соціальної допомоги вдома, у зв`язку зі значним навантаженням. У разі зміни вказаних обставин його буде невідкладно повідомлено про можливість надання соціальної послуги догляду вдома. На підставі викладеного представник відповідача просила в задоволенні позову відмовити.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Копичинецької міської ради Чортківського району Тернопільської області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 соціальної послуги відділенням соціальної допомоги вдома.

Зобов`язано Копичинецьку міську раду Чортківського району Тернопільської області призначити ОСОБА_1 , 1951 року народження, соціальну послугу відділенням соціальної допомоги вдома.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивачу не відмовлено у наданні соціальних послуг відділенням соціальної допомоги вдома. Повідомлено, що на даний час тимчасово відсутні вільні соціальні робітники у відділенні соціальної допомоги вдома, у зв`язку зі значним навантаженням. У разі зміни вказаних обставин його буде невідкладно повідомлено про можливість надання соціальної послуги догляду вдома. Суд не врахував, що фінансування та кадровий ресурс комунальної установи є обмеженими, а надання послуг понад встановлені нормативи призведе до порушення прав інших осіб, як вже перебувають на обслуговуванні. Вважає, що судом обрано неможливий та неефективний спосіб захисту порушеного права позивача, оскільки зобов`язання призначити послугу є втручанням в дискреційні повноваження відповідача.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20 жовтня 2025 року позивач звернувся з заявою до Копичинецької міської ради про надання йому соціальної послуги «догляд вдома» на безоплатній основі, за рахунок бюджетних коштів, як інваліду другої групи.

Позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув (помер) його єдиний син ОСОБА_2 .

У лікарському висновку від 25.05.2025 зазначено, що позивач потребує постійного стороннього догляду, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

31.10.2025 позивач отримав відповідь на свою заяву, де було зазначено, що одержання соціальної послуги "догляд вдома" можливе лише в порядку черговості. На даний час тимчасово відсутні в Копичинецькій міській раді вільні соціальні робітники у відділенні соціальної допомоги.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, визначає Закон України «Про соціальні послуги» (далі Закон № 2671-VIII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У Законі №2671-VIII Про соціальні послуги терміни вживаються в такому значенні:

надавачі соціальних послуг - надавачі соціальних послуг - юридичні та фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, внесені до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг;

отримувачі соціальних послуг - особи/сім`ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги;

соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України (пункти 6, 10, 17 частини першої статті 1).

Згідно з частиною першої статті 8 Закону № 2671-VIII суб`єктами системи надання соціальних послуг є:

1) уповноважені органи у сфері надання соціальних послуг;

1-1) бюджетна установа, яка організовує та здійснює закупівлю соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету у випадках та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України;

2) отримувачі соціальних послуг;

3) надавачі соціальних послуг;

4) об`єднання працівників системи надання соціальних послуг;

5) об`єднання надавачів соціальних послуг;

6) об`єднання отримувачів соціальних послуг.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону № 2671-VIII до уповноважених органів системи надання соціальних послуг належать: 1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення; 2) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації; 3) виконавчі органи міських рад міст обласного значення, рад об`єднаних територіальних громад; 4) виконавчі органи міських рад міст обласного значення, рад об`єднаних територіальних громад.

Як установлено частиною першою статті 13 Закону №2671-VIII, надавачі соціальних послуг провадять свою діяльність відповідно до законодавства про соціальні послуги, на підставі установчих та інших документів, якими визначено перелік соціальних послуг та категорії осіб, яким надаються такі послуги, за умови забезпечення їх відповідності критеріям діяльності надавачів соціальних послуг, встановленим Кабінетом Міністрів України. Надавачем соціальних послуг може бути фізична особа або юридична особа незалежно від форми власності.

До надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору належать надавачі соціальних послуг, утворені органами, зазначеними у частині першій статті 11 цього Закону, діяльність яких фінансується за рахунок коштів відповідного бюджету/бюджетів.

До надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору належать:

1) установи/заклади надання соціальних послуг (стаціонарні, реабілітаційні, тимчасового перебування);

2) інші установи/заклади соціальної підтримки (обслуговування), у тому числі спеціалізовані служби підтримки осіб, постраждалих від домашнього насильства та насильства за ознакою статі.

До надавачів соціальних послуг недержавного сектору належать підприємства, установи, організації, крім визначених частиною другою цієї статті, громадські об`єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 16 Закону України «Про соціальні послуги» базовими соціальними послугами, зокрема є догляд вдома, денний догляд.

Пунктом 1 частини першої статті 19 Закону України «Про соціальні послуги» визначено, що підставою для розгляду питання надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів є подання до уповноваженого органу системи надання соціальних послуг, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 11 цього Закону, за місцем проживання/перебування особи, зокрема, заяви особи або її законного представника про надання соціальних послуг;

У разі звернення особи або її законного представника безпосередньо до надавача соціальних послуг такий надавач зобов`язаний надати їм допомогу в поданні заяви про надання соціальних послуг до уповноваженого органу системи надання соціальних послуг, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 11 цього Закону, не пізніше наступного робочого дня.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.10.2025 позивач звернувся до відповідача з заявою про надання йому соціальної послуги як інваліду ІІ групи «догляд вдома» у зв`язку з загибеллю його сина (солдата).

Згідно з частиною 1 статті 21 Закону України «Про соціальні послуги» рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів приймає уповноважений орган системи надання соціальних послуг, передбачений пунктом 4 частини першої статті 11 цього Закону, або уповноважений орган системи надання соціальних послуг, передбачений пунктом 3 частини першої статті 11 цього Закону, на підставі повідомлення уповноваженого органу системи надання соціальних послуг, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 11 цього Закону.

Уповноважені органи системи надання соціальних послуг, визначені пунктами 3 і 4 частини першої статті 11 цього Закону, можуть надати право надавачам соціальних послуг приймати рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів.

Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг надавачами соціальних послуг приватної власності приймає відповідний надавач.

Про прийняте рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг надавачі соціальних послуг повідомляють відповідний уповноважений орган системи надання соціальних послуг, передбачений пунктом 4 частини першої статті 11 цього Закону, для здійснення ним моніторингу надання соціальних послуг, внесення відповідної інформації до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, організації та забезпечення підготовки, перепідготовки, підвищення професійної компетентності/кваліфікації працівників - надавачів соціальних послуг та інших повноважень, визначених цим Законом.

Надання соціальних послуг одноразово здійснюється без прийняття рішення про надання соціальних послуг.

Частиною 2 статті 21 Закону України «Про соціальні послуги» визначено, що рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг приймається протягом 10 робочих днів з дня одержання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг за результатами оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах.

Колегія суддів, зазначає, що відповідачем не ухвалювалося рішення про надання/відмову в наданні соціальної послуги за заявою позивача від 30.10.2025.

Крім того, частиною 1 статті 24 Закону України «Про соціальні послуги» викладений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні соціальних послуг є:

1) відсутність потреби у соціальних послугах за результатами оцінювання потреб особи/сім`ї;

2) ненадання надавачем соціальних послуг тих соціальних послуг, яких потребує особа.

Особі може бути відмовлено у наданні соціальних послуг у разі наявності у особи відповідно до медичного висновку медичних протипоказань, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Рішення про надання соціальних послуг приймається після усунення таких протипоказань.

Не може бути відмовлено у наданні соціальних послуг у разі наявної загрози життю чи здоров`ю особи, домашнього насильства, насильства за ознакою статі, сексуального насильства, пов`язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України, або жорстокого поводження з дитиною.

Апелянт у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі зазначає, що позивачу не відмовлялося в наданні соціальної послуги, а лише зазначено про неможливість надання соціальної послуги через надмірне навантаження на соціальних працівників. Повідомлено позивача про надання послуг в порядку черговості.

В Копичинецькій міській територіальній громаді функціонує комунальна установа «Центр надання соціальних послуг Копичинецької міської ради».

Рішенням Копичинецької міської ради від 28.12.2023 року № 2555 «Про внесення змін до Положення комунальної установи “Центр надання соціальних послуг Копичинецької міської ради” затверджено в новій редакції Положення комунальної установи “Центр надання соціальних послуг Копичинецької міської ради.

Згідно з вказаним Положенням відділення соціальної допомоги вдома Центру (далі – відділення соціальної допомоги вдома) утворюється для надання соціальних послуг за місцем проживання/перебування не менш як 80 одиноким громадянам, які не здатні до самообслуговування у зв`язку з частковою втратою рухової активності (мають III, IV і V групи рухової активності) та потребують сторонньої допомоги, надання соціальних послуг в домашніх умовах згідно з медичним висновком, а саме:

одиноким громадянам похилого віку;

інвалідам (які досягли 18-річного віку), крім інвалідів унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які отримують соціальну допомогу та постійний сторонній догляд, побутове та спеціальне медичне обслуговування відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»;

хворим (з числа одиноких осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири місяці).

Відділення не надає соціальні послуги громадянам, які потребують цілодобового стороннього догляду.

Право на позачергове надання соціальних послуг відділенням соціальної допомоги вдома мають одинокі ветерани війни, особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», жертви нацистських переслідувань, особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до 1, 2 і 3 категорії, особи, депортовані за національною ознакою.

Кількість громадян, яких повинен обслуговувати соціальний працівник, соціальний робітник, обсяг їх роботи визначає завідувач (заступник завідувача) відділення соціальної допомоги вдома з урахуванням стану здоров`я громадянина, який обслуговується, його віку, рівня рухової активності, здатності до самообслуговування, місця та умов проживання, наявності транспортного сполучення, інших факторів, що можуть вплинути на якість надання соціальних послуг (один соціальний робітник обслуговує шістьох громадян у сільській (приміській) місцевості, інших місцевостях, що не мають транспортного сполучення, у приватному або державному секторі без комунальних зручностей і десять громадян у містах з комунальними зручностями; один соціальний робітник обслуговує двох не працездатних громадян, яким установлена V група рухової активності).

Колегія суддів критично ставиться до твердження апелянта, що навантаження на одного робітника не має перевищувати 10 осіб на одного робітника, оскільки апелянтом не надано доказів того, що навантаження на його соціальних робітників перевищує 10 осіб потребуючих соціальних послуг на одного працівника.

Такий підхід відповідає принципу дотримання прав людини, прав дитини та прав осіб з інвалідністю, закріпленому у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України № 2671-VIII, а також узгоджується з положеннями статті 12 цього Закону, якими гарантовано право отримувачів соціальних послуг на вільний вибір надавача та отримання соціальних послуг відповідно до умов і порядку, визначених законодавством.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судом першої інстанції повно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Копичинецької міської ради Чортківського району Тернопільської області - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі № 500/7358/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Ю. О. Калмикова

судді Н. М. Судова-Хомюк

Т. І. Шинкар