Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №545/2922/26 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/2922/26

Провадження № 2/545/2568/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2026 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Стрюк Л.І.

з участю секретаря Коверди М.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про часткове звільнення від сплати заборгованості за аліментами, розстрочення та відстрочення сплати заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про часткове звільнення від сплати заборгованості за аліментами, розстрочення та відстрочення сплати заборгованості. В обгрунтування позову зазначав, що рішенням Ленінського районного суду м. Полтави задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 простягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.11.2015 і до досягнення дитиною повноліття.

Вказував, що 05.06.2026 Бориспільським відділом державної виконавчої служби надано розрахунок заборгованості № 125245, згідно з яким загальна сума боргу станом на день розрахунку становить 532823,92 грн.

Зазначав, що сплата зазначеної суми одноразово є об`єктивно та фізично неможливою з огляду на істотну зміну його сімейного стану, критичне погіршення здоров`я та повну відсутність матеріальних ресурсів.

Стверджував, що виникнення заборгованості зумовлено сукупністю обставин, що мають істотне значення та носять винятковий характер. Зокрема, йому 01.06.2026 видано ургентне електронне направлення через гостре інфекційне захворювання гастроентерит імовірно інфекційного походження , внаслідок чого перебував на ургентному стаціонарному лікуванні в інфекційному відділенні лікарні. Також звертав увагу на погіршення його матеріального стану, а саме на факт повної відсутності доходів у 2025-2026 роках та їх критичне падіння у 2024 році до 12200 грн за весь рік.

Окрім цього, вказував, що окрім доньки ОСОБА_3 , він є батьком ще трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відтак стверджує, що утримання трьох дітей є додатковим та значним фінансовим тягарем.

Підсумовуючи зазначив, що фактична відсутність стабільного доходу, значні витрати на лікування та необхідність утримання трьох неповнолітніх дітей унеможливлюють сплату заборгованості у розмірі 532823,92 грн одноразовим платежем або у короткий строк.

Посилаючись на вищенаведене, просив частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка виникла у виконавчому провадженні ВП №5133560, зменшивши розмір заборгованості на 50% - тобто на суму 266411,96 грн; розстрочити сплату залишку заборгованості за аліментами у розмірі 266411,96 грн у виконавчому провадженні, встановивши щомісячний платіж у розмірі 1500 грн до повного погашення суми боргу; відстрочити сплату заборгованості за аліментами строком на 1 рік з дня набрання судовим рішенням законної сили.

У відзиві відповідач заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі та наголошувала на тому, що доказів тривалої хвороби позивачем не надано, як і не надано доказів щодо неможливості працевлаштування. Докази, що були надані, підтверджують виявлення проблем зі здоров`ям у позивача виключно з травня 2026 року. При цьому, заборгованість зі сплати аліментів виникла значно раніше. Стверджувала, що позивач роками ухилявся від сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Звертала увагу, що факт відсутності працевлаштування платника аліментів не впливає на його обов`язок утримувати дитину. Також заперечувала проти розстрочення та відстрочення сплати заборгованості, оскільки позивачем не доведено відсутності його вини у виникненні такої заборгованості або інших обставин, які б створили реальні перешкоди виконувати свій обов`язок по утриманню своєї дитини.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві, відповіді на відзив. Окрім того, зазначив, що з 2018 року аліменти не сплачував, оскільки з дружиною намагався домовитись про відкликання виконавчого листа та добровільну сплату аліментів, однак вона не надала згоди. Зауважив, що позивач перешкоджала його спілкуванню з дитиною, проте до суду з відповідним позовом він не звертався. Стверджував, що не ухиляється від свого обов`язку по сплаті заборгованості по аліментах, однак має об`єктивні, на його думку, обставини, що перешкоджають йому це здійснити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Конюшенко М.А. проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві та запереченнях та відповідь на відзив, а також зауважила, що на теперішній час донька сторін є повнолітньою та продовжує навчання, однак відповідач з окремим позовом про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, до суду не зверталася з огляду на безперспективність таких вимог.

Суд, заслухавши позиції сторін у судовому засіданні, дослідивши встановлені судом обставини справи та надавши правову оцінку наданим доказам, приходить до таких висновків.

Встановлено, що згідно з розрахунком заборгованості Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 05.06.2026 згідно попередньої довідки-розрахунку №60649 від 30.08.2021 заборгованість зі сплати аліментів становить 240002,74 грн. Загальна заборгованість станом на 31.05.2026 становить 532 823,92 грн (а.с. 9-10).

Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого №4962/280 від 12.06.2026 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «БЛІЛ» Бориспільської районної ради з 02.06.2026 по 12.06.2026 з діагнозом: «гострий гастроентерит середньо-важкого перебігу, викликаний умовно патогенною флорою».

02.10.2015 ОСОБА_1 та ОСОБА_8 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 18).

Згідно зі свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 , ОСОБА_1 є батьком дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (зворот а.с. 18-зворот а.с. 19).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 є батьком багатодітньої сім`ї та має право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей (а.с. 20-21).

Згідно з відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальноообов`язкового державного соціального страхування ОСОБА_1 отримував за звітний рік 2015 – пенсії у розмірі 6467,13 грн, за 2016 рік – 6951,84 грн, за 2017 рік – 3956,36 грн, за 2020 рік – 43390,21 грн, за 2022 рік – 29573,91 грн. за 2023 рік – 79776,55 грн, за 2024 рік – 12200 грн (а.с. 24-28).

Згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 553/4206/15-ц, виданого 02.02.2016, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 27.11.2015 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 29).

Як вбачається з інформації, наданої Бориспільським відділом державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області на запит ОСОБА_2 , згідно з довідкою-розрахунком №60649 від 05.07.2019, заборгованість зі сплати аліментів за період з 27.11.2015 по 30.06.2019 становить – 114299,74 грн.

19.08.2019 державним виконавцем відділу винесено постанови:

- про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі,

- про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами;

- про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною , мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;

- про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання.

Згідно з довідкою-розрахунком №60649 від 30.08.2021 заборгованість зі сплати аліментів станом на 30.08.2021 становить 240002,74 грн.

27.08.2021 винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 120001,37 грн.

Відповідно до розрахунку №22537 від 05.07.2019 заборгованість з аліментів за період з 01.09.2021 по 31.05.2026 становить 292821,18 грн.

07.07.2026 винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 146410,59 грн.

Загальна заборгованість станом на 31.05.2026 становить 532823,92 грн.

Також державним виконавцем було роз`яснено стягувачу ОСОБА_2 право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 , що полягає в ухиленні від сплати аліментів (а.с. 70-71).

Так, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Положеннями ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року (далі - Конвенція) передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У відповідності до ст. 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття (ч. 2 ст. 51 Конституції України).

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Згідно з ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Аналіз ст. 197 СК України надає підстави для висновку про те, що платник аліментів може бути частково або повністю звільнений за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами, у разі, якщо доведе суду наявність тяжкої хвороби або іншої обставини, що має істотне значення.

Як визначено п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» суд, у випадках передбачених ст. 197 СК України, може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам.

Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов`язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні таких спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.

Такі висновки повністю узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.11.2018 року у справі №343/860/17 та постанові від 04.03.2021 року у справі №177/1090/18.

З аналізу положень ст. 197 СК України, вбачається, що вочевидь повне або часткове звільнення від сплати заборгованості по аліментам на неповнолітню дитину повинно мати місце лише у виключних випадках. Тобто, в розумінні цих положень закону, підставою для повного або часткового звільнення від сплати заборгованості за аліментами можуть бути лише ті істотні обставини, які вплинули та пов`язані із самим фактом виникнення такої заборгованості.

У п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Заборгованість у розмірі 532 823,92 грн у межах ВП №5133560 є акумульованою за період з 2015 року, тобто, накопичувалася більше десяти років. Надане позивачем електронне направлення від 01.06.2026 та перебування на лікуванні з приводу гострого гастроентериту підтверджують лише короткочасний епізод захворювання у травні-червні 2026 року. Позивач не надав належних доказів (висновків МСЕК, документів про інвалідність чи тривалу втрату працездатності), які б свідчили про наявність тяжкого захворювання у період виникнення та накопичення основної суми боргу.

Наявність трьох інших неповнолітніх дітей сама по собі не є підставою для звільнення від аліментного боргу перед дитиною від першого шлюбу, оскільки виконання обов`язку щодо одного з дітей не повинно порушувати права та інтереси інших дітей.

Суд зауважує, що позивач після народження інших дітей та зміни свого майнового стану, будучи обізнаним про свій обов`язок утримувати дитину та наявність заборгованості, до суду з позовом про зміну розміру аліментів не звертався та, відповідно, таким правом не скористався.

Відсутність офіційного працевлаштування або низький рівень доходів (12 200 грн за 2024 рік) не вважаються обставинами, що мають винятковий чи поважний характер. У силу норм Сімейного кодексу України обов`язок утримувати дитину є безумовним. Працездатний платник аліментів зобов`язаний вживати всіх заходів для пошуку джерела доходу. Непрацевлаштування є суб`єктивною поведінкою позивача і не свідчить про відсутність його вини у виникненні заборгованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині за безпідставністю позовних вимог.

Щодо розстрочення та відстрочення сплати заборгованості (ст. 267 ЦПК України, ч. 2 ст. 197 СК України)

Згідно зі ст. 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду є винятковим заходом, який застосовується з урахуванням матеріального стану сторін та інтересів стягувача.

Так, суд звертає увагу що, позивачем не доведено існування виняткових обставин для застосування ст. 267 ЦПК України. Запропоноване розстрочення (по 1 500 грн на місяць) для повного погашення боргу розтягнулося б на десятиліття, що призвело б до істотних порушень інтересів стягувача та суперечило б принципу розумності строків виконання судового рішення.

Також суд бере до уваги те, що згідно з довідкою-розрахунком заборгованості, наданою державним виконавцем (зворот а.с. 9) з вересня 2021 року по травень 2026 року позивачем сплачено лише два платежі у серпні 2023 у сумі 3018,76 грн та у вересні 2023 у сумі 2874,86 грн.

Таким чином, суд, дослідивши в повному обсязі обставини справи та встановивши дійсні взаємовідносини сторін, дійшов висновку про відсутність законних підстав для часткового звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами через недоведеність поважності причин її виникнення, а також не вбачає підстав для розстрочення та відстрочення боргу.

Отже, у задоволенні позову слід відмовити.

Розподіляючи судові витрати відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову в повному обсязі, сплачені позивачем судові витрати відшкодуванню (покладенню на відповідача) не підлягають та залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263, 265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про часткове звільнення від сплати заборгованості за аліментами, розстрочення, відстрочення сплати заборгованості – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Л. І. Стрюк