Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №240/14598/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/14598/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук Ольга Володимирівна

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

15 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 із збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років відповідно до частини 2 статті 56 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 20.03.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в частині доплати за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", збільшивши пенсію на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, з урахуванням проведених платежів.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 із збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років відповідно до частини другої статті 56 Закону №796-XII.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 20 березня 2025 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в частині доплати за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII, збільшивши пенсію на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, з урахуванням проведених платежів.

Не погодившись із судовим рішенням, ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції в частині способу захисту порушеного права, зазначивши в резолютивній частині про здійснення перерахунку пенсії відповідно до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII у редакції, чинній до внесення змін Законом України №2148-VIII, без застосування частини другої статті 27 Закону №1058-IV.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відсутність у резолютивній частині рішення прямої вказівки на незастосування частини другої статті 27 Закону №1058-IV може призвести до неналежного виконання судового рішення.

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області також подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року та закрити провадження у справі.

На обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач зазначає, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . На думку відповідача, зазначена обставина відповідно до пункту 5 частини першої статті 238 та статті 319 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримував пенсію за віком, призначену до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII.

Страховий стаж позивача становить 37 років 8 місяців 13 днів.

Позивач мав статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 4.

Звернувшись до відповідача, позивач просив здійснити перерахунок пенсії відповідно до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII у редакції, яка діяла на час призначення йому пенсії, із збільшенням її розміру на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 20 років.

Відповідач відмовив у проведенні такого перерахунку, пославшись на необхідність застосування частини другої статті 27 Закону №1058-IV.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність такої відмови.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком.

Відповідно до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, право на пенсію в повному розмірі мали громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як 20 років для чоловіків та 15 років для жінок, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку.

Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, пункт 2 статті 56 Закону №796-XII доповнено умовою, відповідно до якої таке збільшення пенсії здійснюється у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону №1058-IV.

Водночас Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 25 червня 2024 року у справі №300/3435/21 сформувала правовий висновок, відповідно до якого за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням Закону №796-XII до внесення зазначених змін, зберігається право на збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад установлений пунктом 2 статті 56 цього Закону стаж.

Верховний Суд зазначив, що до таких осіб пункт 2 статті 56 Закону №796-XII має застосовуватися в редакції, яка діяла на час призначення пенсії, крім випадків, коли подальше нормативне регулювання покращує становище особи. Поширення на них нової умови щодо призначення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону №1058-IV призводило б до звуження змісту та обсягу раніше набутого права, що є неприпустимим відповідно до статті 22 Конституції України.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом, зокрема, у постанові від 17 червня 2025 року у справі №400/7832/23.

Оскільки пенсію ОСОБА_1 призначено до набрання чинності Законом №2148-VIII, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії відповідно до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII без застосування умови, запровадженої Законом №2148-VIII, щодо призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону №1058-IV.

Колегія суддів враховує, що в позовній заяві позивач просив прямо зазначити про здійснення перерахунку пенсії без застосування частини другої статті 27 Закону №1058-IV.

Водночас суд першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваного рішення однозначно встановив, що перерахунок пенсії позивача відповідно до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII має здійснюватися без застосування двоскладової формули, передбаченої частиною другою статті 27 Закону №1058-IV.

При цьому резолютивною частиною рішення відповідача зобов`язано здійснити перерахунок пенсії відповідно до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років.

Колегія суддів зазначає, що судове рішення є цілісним процесуальним актом, а його резолютивна частина підлягає сприйняттю у взаємозв`язку з установленими судом обставинами та правовими висновками, викладеними у мотивувальній частині.

Зі змісту оскаржуваного рішення не виникає сумніву, який саме спосіб перерахунку пенсії визначено судом та яка редакція пункту 2 статті 56 Закону №796-XII підлягає застосуванню.

Крім того, спосіб захисту, сформульований судом першої інстанції у резолютивній частині рішення, відповідає способу захисту, застосованому Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 25 червня 2024 року у справі №300/3435/21.

За таких обставин сама по собі відсутність у резолютивній частині рішення додаткового словесного застереження «без застосування частини другої статті 27 Закону №1058-IV» не свідчить про неповне вирішення позовної вимоги, неправильне застосування норм матеріального права чи обрання судом неналежного способу захисту.

Отже, підстави для зміни рішення суду першої інстанції за доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні.

Як убачається з наданого відповідачем свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, смерть позивача настала після ухвалення Житомирським окружним адміністративним судом рішення від 09 вересня 2025 року.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи, яка була однією зі сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Разом з тим наслідки встановлення зазначеної обставини судом апеляційної інстанції спеціально врегульовані статтею 319 КАС України.

За частиною першою статті 319 КАС України судове рішення суду першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу.

Водночас частина друга статті 319 КАС України встановлює, що якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи — сторони у спірних правовідносинах, які не допускають правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті.

Таким чином, для вирішення питання про наслідки смерті сторони, яка настала після ухвалення рішення судом першої інстанції, визначальним є встановлення апеляційним судом того, чи є оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Аналогічний підхід до застосування положень статті 319 КАС України викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 червня 2018 року у справі №800/281/18.

Здійснивши апеляційний перегляд рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року, колегія суддів встановила, що висновки суду першої інстанції щодо наявності у ОСОБА_1 права на перерахунок пенсії відповідають установленим обставинам справи, положенням Закону №796-XII та актуальній правовій позиції Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Отже, оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.

За таких обставин смерть ОСОБА_1 27 вересня 2025 року, тобто після ухвалення рішення судом першої інстанції, відповідно до частини другої статті 319 КАС України не може бути підставою для скасування такого рішення та закриття провадження у справі.

Тому доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про необхідність застосування пункту 5 частини першої статті 238 КАС України та скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі є необґрунтованими, оскільки не враховують спеціального припису частини другої статті 319 КАС України.

При цьому колегія суддів враховує, що право на пенсійне забезпечення як таке нерозривно пов`язане з особою пенсіонера.

Водночас питання щодо сум пенсії, які належали пенсіонерові та залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, регулюється спеціальними нормами пенсійного та цивільного законодавства і не є тотожним питанню процесуального правонаступництва у спорі щодо особистого права на пенсійне забезпечення.

У постанові від 27 березня 2024 року у справі №240/9078/20 Верховний Суд звернув увагу на необхідність розмежування процесуального правонаступництва в адміністративній справі та реалізації членами сім`ї чи спадкоємцями права на одержання сум пенсії, які належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю.

Отже, обставина смерті позивача після ухвалення рішення не потребує в межах цього апеляційного перегляду зміни визначеного судом першої інстанції способу захисту чи встановлення іншого кінцевого періоду перерахунку пенсії. Питання щодо сум, належних ОСОБА_1 у зв`язку з перерахунком пенсії, та осіб, які мають право на їх одержання після його смерті, вирішується у порядку, встановленому спеціальним законодавством.

Колегія суддів також враховує, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 було подано за його життя, тобто процесуальне право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції було ним реалізовано до смерті.

Наявність у провадженні суду апеляційної інстанції також апеляційної скарги відповідача, якою поставлено питання про скасування рішення суду першої інстанції в повному обсязі, у сукупності з приписами частини другої статті 319 КАС України зумовлює необхідність перевірки апеляційним судом законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

З огляду на наведене колегія суддів не встановила передбачених статтями 317, 319 КАС України підстав для скасування чи зміни рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Боровицький О. А. Курко О. П.