Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №545/2946/26 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/2946/26

Провадження № 2/545/2579/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2026 р. м. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області, у складі

головуючого судді Зуб Т.О.,

за участі секретаря судового засідання Пінчук З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава, цивільну справу за позовом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до ОСОБА_1 , про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держгеокадастру у Полтавській областізвернулосяся до суду з даним позовом, в якому в обґрунтування вимог зазначає, що відповідач ОСОБА_1 будучи громадянкою російської федерації, в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , набула право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1100 га, з кадастровим номером 5324081003:03:001:0033, цільове призначення- для ведення особистого сільськогосподарського виробництва, що розташована на території С. Головач, Полтавського району, Полтавської області.

Оскільки відповідачка є іноземкою, а належні їй земельні ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення, тому вона повинна була відчужити вказану земельну ділянку протягом року. Проте в порушення вимог ч. 4 ст. 81 та ст. 145 Земельного кодексу України протягом року відповідач не здійснила відчуження земельної ділянки, отриманої у спадок.

Посилаючись на викладене, просять суд припинити право власності ОСОБА_1 на вказану на земельну ділянку, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, та стягнути з відповідача судовий збір сплачений при подачі позову.

Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 24.06.2026 року відкрито провадження по справі з визначенням її розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 15.07.2026 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надав заяву про розгляд справи у його відсутність. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 причини неявки суд не повідомила, заяв або клопотань про відкладення слухання справи, відзиву на позов до суду не надавала. Сповіщалася про дату та час судового засідання шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада».

Згідно з вимогами ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців,- за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. При цьому днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, згідно з вимогами ст.ст. 128, 131 ЦПК України, відповідач повідомлений про час та місце слухання справи за адресою його місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку та не з`явився у судове засідання без поважних причин.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з`явився в судове засідання без поважних причин, відзив на позов до суду не надав, а також за наявності згоди позивача, суд, відповідно до ст. 280 ЦПК України, може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 , будучи громадянином російської федерації, що підтверджується паспортом виданим 02.04.1999 року Надимським МВВС Ямало-Ненецького автономного округу (а.с. 43), в порядку спадкування за заповітом померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с. 30-31, 32), набула право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1100 га, з кадастровим номером 5324081003:03:001:0033, цільове призначення- для ведення особистого сільськогосподарського виробництва, що розташована на території с. Головач, Полтавського району, Полтавської області Полтавської області (а.с. 18).

Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.01.2026 (а.с. 15-16).

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 13 Конституція України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»), Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Згідно ч.ч. 1-2, 4 ст. 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель.

Відповідно до п.п. «е» ч. 1 ст. 140 ЗК підставами припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не дотримано передбаченої земельним законодавством процедури щодо відчуження набутої у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення протягом року, то вона підлягає конфіскації за рішенням суду, в зв`язку з чим позовні вимоги Головного управління Держгеокадастру у Полтавській областіслід задовольнити.

Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь сторони позивача слід стягнути 3028,00 грн. (а.с. 2) в рахунок повернення витрат по сплаті судового збору, які підтверджені документально.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 280-282, 417 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до ОСОБА_1 , про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації- задовольнити.

Припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1100 га, з кадастровим номером 5324081003:03:001:0033, цільове призначення- для ведення особистого сільськогосподарського виробництва, що розташована на території с. Головач, Полтавського району, Полтавської області Полтавської області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ЄДРПОУ: 39767930, витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд- якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач, який брав участь у справі, але не був присутнім в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Т. О. Зуб