Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №560/14697/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/14697/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач - Сушко О.О.

15 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови про накладення штрафу.

Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції при ухваленні рішення від 19.08.2026 не надав належної оцінки доводам та доказам, поданим ГУ ПФУ в Хмельницькій області, не встановив усіх обставин, що мають значення для справи, та не навів достатнього обґрунтування своїх висновків. На думку апелянта, це свідчить про порушення судом вимог статей 2, 90, 242 КАС України, а також статті 19 Конституції України щодо обов`язку органів державної влади діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що судовим рішенням від 01.04.2026 ГУ ПФУ в Хмельницькій області зобов`язано провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 відповідно до довідки №ХС53712. На виконання рішення 12.05.2026 видано виконавчий лист, а 29.05.2026 відкрито виконавче провадження №81114583. Позивачка повідомила державного виконавця, що після перерахунку пенсія має становити 5406,91 грн, а заборгованість за період з 01.04.2019 по 30.06.2026 - 155862,29 грн. Оскільки рішення суду, на думку державного виконавця, у встановлений строк не виконано, 13.07.2026 винесено постанову про накладення на ГУ ПФУ штрафу у розмірі 5100 грн за невиконання судового рішення.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Приписами пункту 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (частина 1 статті 75 Закону №1404-VIII).

Отже, з урахуванням положень статті 63 Закону №1404-VIII підставою для прийняття рішення про накладення штрафу, передбаченого частиною 1 статті 75 Закону №1404-VII, є встановлення державним виконавцем факту невиконання рішення, за яким боржник зобов`язаний вчинити певні дії. При цьому, таке невиконання повинно існувати на день винесення постанови про накладення штрафу, а причиною невиконання - обставини, які не залежать від боржника.

У постанові від 20.05.2021 у справі № 420/5465/18 Верховний Суд зазначив, що умовою для накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У зв`язку з цим з характеру правовідносин і змісту зобов`язання примусове виконання його здійснюється в межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть бути з`ясовані такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання та подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Відтак, Пенсійний фонд не виконав рішення суду в повному обсязі, не довів поважності причин невиконання та вжиття належних заходів для його виконання. Тому постанова державного виконавця про накладення штрафу 5100 грн є законною та обґрунтованою.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Сушко О.О.

Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.