Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №560/7306/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/7306/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П.

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

15 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Міністерства оборони України ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у звільненні позивача з військової служби за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 та Командування Повітряних збройних сил України Управління персоналу штабу Міністерства оборони України прийняти рішення про його звільнення з військової служби прийняти рішення про звільнення його на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.08.2025 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач вказує про обгрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що молодший сержант військової служби ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних силах України за призовом по мобілізації на період військового стану та є командиром відділення електротехнічного відділення.

10.02.2025 позивач звернувся до командира роти забезпечення живучості із рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", за сімейними обставинами через необхідність здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

До рапорту на звільнення з військової служби позивач, в якості підтвердження підстави для звільнення з військової служби додав: копію паспорту, свідоцтва про народження та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ; копію паспорту та ідентифікаційного коду матері ОСОБА_2 ; копію свідоцтва про смерть батька ОСОБА_3 ; копію акту про фактичне місце проживання ОСОБА_1 ; копія повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00046197109; копію довідки про перевірку житлових умов; копію довідки МСЕК серії 12 ААГ №932762; копію довідки лікувально-консультативної комісії закладу охорони здоров`я №43; копії висновків №44 та №322 про потребу догляду; копію правового висновку щодо рапорту ОСОБА_1 ; копії витягів з реєстру територіальної громади №2024/008681217 та №2023/003978747; копію заяви ОСОБА_1 зареєстрованої в реєстрі за №1779; копію довідки військової частини НОМЕР_1 про перебування на військовій службі; копію акту про фактичне місце проживання; копію заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 ; копію відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 на заяву ОСОБА_1 .

Командиром військової частини НОМЕР_1 розглянуто рапорт позивача та прийнято рішення про підготовку документів та надсилання рапорту для прийняття рішення по команді до посадової особи, яка має право звільняти військовослужбовців з військової служби.

Військовою частиною НОМЕР_1 направлено рапорт позивача та подання з доданими документами до ІНФОРМАЦІЯ_3 з клопотанням для прийняття кадрового рішення щодо позивача з військової служби.

За результатами розгляду подання, управлінням персоналу штабу ІНФОРМАЦІЯ_3 не прийнято позитивного рішення щодо звільнення позивача з військової служби в запас через сімейні обставини у зв`язку з тим, що військовослужбовцем не додано документів, які б підтверджували підставу для його звільнення відповідно до вимог законодавства.

Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з того, що за відсутності інформації про необхідність постійного догляду, позивач не надав відповідачу доказів на підтвердження існування підстав для звільнення, визначених підпунктом пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон №2232).

Відповідно до ст.1 Закону №2232, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За нормами частини другої статті 2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Згідно частини шостої статті 2 Закону №2232-ХІІ видами військової служби є, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.

Згідно матеріалів справи позивач перебуває на військовій службі та подав рапорт про звільнення з військової служби через сімейні обставини, а саме у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

Так, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Частиною 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ встановлено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, з поміж іншого, необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

10.02.2025 позивач звернувся до командира роти із рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

Відповідачем в ході розгляду рапорту встановлено відсутність документів, які підтверджують факт відсутності інших членів сім`ї І чи II ступеня споріднення позивача - матері військовослужбовця, як особи з інвалідністю ІІ групи.

Додані до рапорту позивача документи підтверджують наявність у нього матері, ОСОБА_2 , а також той факт, що вона є особою з інвалідністю ІІ групи.

Проте, що підстава, на яку посилається позивач в рапорті, передбачає підтвердження обставин саме щодо умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Тобто, зазначене не стосується виключно осіб які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати особу, за якою необхідний постійний догляд в розумінні згаданої вище підстави для звільнення.

З долучених до рапорту документів не є можливим встановити факт відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення матері позивача, які могли б здійснювати за нею догляд.

Крім того в спірному випадку позиція відповідачів полягає в тому, що додані позивачем до рапорту довідки не відповідають формам первинної облікової документації, яка використовується у закладах охорони здоров`я, у зв`язку з чим не можуть бути враховані як документи, що підтверджують підставу до звільнення з військової служби,

Судом першої інстанції правильно зазначено, що чинним законодавством України не встановлено, які саме документи мають бути подані військовослужбовцем для підтвердження факту необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Визначення терміну "медичний висновок" наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров`я України від 18.09.2020 №2136, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30.09.2020 за №952/35235, як електронного документа, що формується на підставі медичних записів (без відмітки про відміну запису) в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.

Отже, медичний висновок це документ, який містить дані про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних з таким станом здоров`я.

Пунктами 2, 3, 4, 7 та 11 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 9 березня 2021 року №407, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2021 року за №510/36132, передбачено, що висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги.

Висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого №_____», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974.

Висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №859.

У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Висновок підписується членами лікарської комісії, із проставленням дати видачі, після чого завіряється печаткою закладу охорони здоров`я.

Особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі.

Як вбачається з матеріалів справи, до рапорту про звільнення з військової служби позивач долучив висновок копію довідки МСЕК серії 12 ААГ №932762 та копію довідки №34 лікувально-консультативної комісії закладу охорони здоров`я КННП "Чорноострівська лікарня Чорноострівської селищної ради"; копії висновків №44 та №322 про якими рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

При цьому, обґрунтовуючи наявність підстав для звільнення з військової служби, позивач з посиланням на вказані документи стверджує, що його мати, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, потребує постійного догляду.

Проте інформації про систематичність, чи іншу періодичність такого догляду, у висновку, наданого позивачем, немає. Саме по собі поняття «отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи» є не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк останнє передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.

З огляду на відсутність у довідці лікувально-консультативної комісії закладу охорони здоров`я №43, копіях висновків №44 та №322 інформації про необхідність постійного догляду, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позивач не надав відповідачу доказів на підтвердження існування підстав для звільнення, визначених підпунктом пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ.

До таких висновків також дійшов Верховний Суд у постанові від 21.02.2024 у справі №120/1909/23.

Крім того, при вирішенні спору суд враховує, що з 01.01.2025 набув чинності Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 (далі Порядок №1338), який визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (далі - особа) з метою встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, соціальній та психологічній реабілітації, а також складення та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на основі комплексного реабілітаційного обстеження особи та індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) (пункт 1).

Відповідно до пунктів 7, 8 Порядку №1338 проведення оцінювання організовується у закладі охорони здоров`я, в якому затверджено перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання.

Оцінювання проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди).

Як передбачає підпункт 9 пункту 9 цього Порядку, експертні команди встановлюють потребу в постійному сторонньому догляді.

Згідно з пунктом 40 Порядку №1338 за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства, зокрема потреби у постійному сторонньому догляді.

Пунктами 44, 45 Порядку №1338 визначено, що рішення експертної команди підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису користувача електронної системи відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

У разі складення експертною командою документів в паперовій формі такі документи підписуються всіма членами експертної команди.

Таким чином, на момент звернення позивача із рапортом про звільнення з військової служби діяли норми Порядку №1338, який чітко визначає процедуру встановлення потреби особи з інвалідністю в постійному сторонньому догляді шляхом проведення експертними командами оцінювання повсякденного функціонування особи.

Проте позивач не долучив до рапорту відповідного рішення експертної команди про встановлення його матері потреби у постійному сторонньому догляді.

Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про необхідність здійснення постійного догляду за матір`ю позивача та підтвердження факту відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення матері позивача, які могли б здійснювати за нею догляд, що є одними із необхідних умов задля звільнення позивача з військової служби, тому відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні його рапорту.

Разом з тим колегія суддів враховує, що станом на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції обставини, на які посилається позивач, а саме необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи відпали у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , при цьому суд надіє оцінку правомірності діям відповідача на момент їх вчинення.

Стосовно клопотання військової частини НОМЕР_1 про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін суд зазначає, що дана справа відноситься до справ незначної складності та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а тому відсутні підстави для проведення судового засідання із викликом сторін.

За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв`язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П. Боровицький О. А.