Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №554/6619/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 15.09.2026Справа № 554/6619/26

Провадження № 2-др/554/68/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

15 вересня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави в складі головуючого судді – Гольник Л.В., за участю секретаря судового засідання – Фесенко К.О., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві заяву представника відповідача Пилипенко Дар`ї Андріївни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

в с т а н о в и в:

Рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 12.08.2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №156881329 від 07.11.2022 року у розмірі 26 563,00 грн, з яких 20200 грн – тіло кредиту та 6 363,00 – відсотки за користування кредитом. У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у розмірі 720,18 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 1893,50 грн, всього 2613,68 грн.

Представник відповідача Пилипенко Д.А. подала заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому просила стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу ОСОБА_1 понесені під час розгляду справи пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 10942,50 грн.

Представник позивача подав заяву, в яких зазначив, що не погоджується з вимогою про стягнення витрат на правничу допомогу, вважає її безпідставною. Так, відповідачем не надано доказів фактичної сплати гонорару за договором про надання правничої допомоги, зазначені витрати не можуть вважатися документально підтвердженими та такими, що фактично понесені відповідачем. Самого договору про надання правничої допомоги, визначеного в ньому розміру гонорару та детального опису наданих послуг недостатньо для підтвердження фактичного понесення витрат без відповідних платіжних документів. У зв`язку з цим відсутність доказів сплати гонорару є підставою для відмови у стягненні заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас ціни за надані адвокатом послуги встановлені довільно, без урахування об`єктивних факторів, що впливають на їх вартість. Відтак, розмір витрат на професійну правову допомогу є завищеним, неспівмірно із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи та необґрунтованим відносно складності справи про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Між тим, розгляд позовної заяви в суді першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, також не може свідчити про її складність, як того вимагає частина четверта статті 137 ЦПК України. Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Просили відмовити в заяві про ухвалення додаткового рішення, понесених по справі № 554/6619/26

У судове засідання представник позивача не з`явився.

У судове засідання представник відповідача та відповідач не з`явилися, подали заяву про проведення судового засідання без їх участі.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив таке.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Як вбачається, рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 12.08.2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №156881329 від 07.11.2022 року у розмірі 26 563,00 грн, з яких 20200 грн – тіло кредиту та 6 363,00 – відсотки за користування кредитом. У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у розмірі 720,18 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 1893,50 грн, всього 2613,68 грн.

Подаючи, відзив на позовну заяву представник відповідача заявила вимогу про стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 понесені під час розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000, надавши на підтвердження витрати на правову допомогу Договір № 6 про надання правничої допомоги 21.05.2026 (а.с. 100-104), Акт № 1 наданих послуг від 12.06.2026 (а.с. 105). Крім того, представник відповідача надала суду Акт № 2 наданих послуг від 12.08.2026.

Як вбачається з останнього акту виконаних робіт адвокат Пилипенко Д.А. надала такі послуги, а саме правовий аналіз відповіді на відзив, підготовка та подання заперечень на відповідь на відзив ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 156881329 від 07.11.2022 до Шевченківського районного суду міста Полтави в межах справи № 554/6619/26 (5 год.), вартість яких визначена відповідно до п. 3.3 Договору № 6 від 21.05.2026 року.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (п.135).

Отже, суд бере увагу те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.

За таких обставин суд вважає, що заявлені представником відповідача витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 15000 грн., є завищеними, належним чином не обґрунтованими, такими, що суперечить принципу розумної необхідності судових витрат. Враховуючи складність справи та виконані роботи, суд вважає розмір у сумі 2400 грн. співмірним розміром витрат на правничу допомогу.

Суд також враховує те, що суд задовольнив позов частково на 27,05% та в частині позовних вимог, що склали 72,95%, відмовлено, то на користь відповідача підлягає стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 1750,80 грн. (2400 х 72,95 грн = 1750,80 грн.)

Отже, суд приходить до висновку про стягнення з позивача судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 1750,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 133-137, 141, 270, 352, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Заяву представника позивача Пилипенко Дар`ї Андріївни задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 1750,80 грн.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15 вересня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, адреса місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.В. Гольник