Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №542/1502/26 — Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1502/26

Провадження № 2/542/940/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Шарової-Айдаєвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Карась В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Нові Санжари в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2026 року до Новосанжарського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі також – позивач, ОСОБА_1 ) до ОСОБА_2 (надалі також – відповідач ОСОБА_2 ), в якій позивач просила:

- розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, актовий запис № 127;

- стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви по день її повноліття.

Ухвалою судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 03 серпня 2026 року після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача (а.с. 26), позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 27).

01 вересня 2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення позовних вимог (а.с. 34-35), за змістом якої позивач просила врахувати, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 досягає повноліття, однак продовжує навчання до 30.06.2028, що підтверджується довідкою закладу освіти.

З огляду на це позивач просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , яка продовжує навчання, у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позову та до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23 років, відповідно до статті 139 Сімейного кодексу України.

Позивач просила розглянути справу з урахуванням уточнених позовних вимог.

З огляду на викладене, суд здійснює розгляд справи в межах позовних вимог про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки та стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що 12 березня 2005 року між нею та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, актовий запис № 127.

Вказала, що від спільного шлюбу сторони мають дітей, зокрема: сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_1 зазначила, що сімейне життя із відповідачем не склалось, що спільне господарство вони не ведуть, оскільки мають різні погляди на життя. Зазначила про відсутність спільних інтересів та наявність непорозумінь з побутових питань.

Вважала, що подальше спільне життя й збереження шлюбу із відповідачем суперечитиме її інтересам, тому просила шлюб розірвати.

Після розірвання шлюбу просила залишити їй прізвище – « ОСОБА_6 ».

ОСОБА_1 зазначила, що коштів на утримання дитини не вистачає, а відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, у зв`язку з цим просила стягнути з відповідача на утримання неповнолітньої доньки аліменти.

У наданій заяві про уточнення позовних вимог позивач зазначила, що їх спільна із відповідачем дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , досягає повноліття, однак продовжує навчання у відокремленому структурному підрозділі «Фаховий коледж харчових технологій та підприємства» Дніпровського державного технічного університету до 30 червня 2028 року.

З огляду на викладене, на думку позивача, є підстави для стягнення аліментів із відповідача на підставі статті 199 СК України.

Позивач у судове засідання не з`явилась, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином (а.с. 29).

01 вересня 2026 року надала до суду клопотання, в якому просила розглянути цивільну справу № 542/1502/26 без її участі та позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила задовольнити в повному обсязі (а.с. 37-38).

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 30).

Правом подати до суду відзив на позовну заяву у встановлений в ухвалі строк ОСОБА_2 не скористався.

Відповідно до частини 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Поряд із цим, 14 вересня 2026 року ОСОБА_2 надав до суду заяву, в якій просив цивільну справу розглядати без його участі та не заперечував щодо задоволення позовних вимог (а.с. 40).

Частиною 1 статті 223 ЦПК України, передбачено неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладені норми цивільно-процесуального законодавства, судове засідання проведено за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 12 березня 2005 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено актовий запис № 127 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 7).

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну неповнолітню дочку – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується наданою до суду копією свідоцтва про народження від 13 жовтня 2008 року серії НОМЕР_2 , актовий запис № 826 (а.с. 9).

Відповідно до довідки № 80, виданої Відокремленим структурним підрозділом «Фаховий коледж харчових технологій та підприємства» Дніпровського державного технічного університету від 21 серпня 2026 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається у Відокремленому структурному підрозділі «Фаховий харчових технологій та підприємництва університету», на І курсі денної форми здобуття освіти, за спеціальністю D7 – торгівля, група Т-25-1/9, за кошти державного бюджету. Термін навчання з 01.09.2025 по 30.06.2028 (а.с. 36).

Враховуючи те, що сторони припинили подружні стосунки, вони не дійшли згоди щодо добровільної сплати аліментів відповідачем, ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки.

А оскільки донька сторін – ОСОБА_2 - продовжує навчатись, ІНФОРМАЦІЯ_6 їй виповниться 18 років, і вона потребує матеріальної допомоги, позивач звернулась до суду із відповідним позовом про стягнення аліментів з батька відповідно до статті 199 СК України.

Надаючи оцінку позовним вимогам ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Щодо позовних вимог про розірвання шлюбу

Відповідно до статті 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Частиною першою статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод визначено право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Згідно з частиною 1 статті 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до статті 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно зі статтею 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частиною 3 статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини.

Відповідно до частини 4 статті 56 СК України, примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (стаття 110 СК України).

За змістом частини третьої статті 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Згідно з частиною 3 статті 115 Сімейного кодексу України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною 1 статті 141 Сімейного кодексу України (надалі також – СК України), мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з вимогами частини 1 статті 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Відповідно до частини 2 статті 181 СК України, за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до частини 1 статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Згідно з частиною 1 статті 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до частини 3 статті 199 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно зі статтею статті 200 Сімейного кодексу України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 Сімейного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року зазначено про обов`язок батьків утримувати повнолітніх сина чи дочку, які продовжують навчання, після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), який (обов`язок) настає за обов`язкової сукупності трьох юридичних фактів: досягнення дитиною віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років і продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Аналіз статей 182, 191, 199, 200, 201 Сімейного кодексу України у поєднанні з основними правилами доказування (параграф перший глави п`ятої розділу першого ЦПК України) дає підстави зробити висновок про те, що обов`язок батька (матері) надавати матеріальну допомогу своїй дитині, яка продовжує навчання, презюмується. Батько (мати) можуть бути звільненні від такого обов`язку у разі доведеності факту неможливості надавати допомогу дитині, при цьому, зважаючи на специфіку спірних правовідносин, обов`язок доведення такого факту покладається саме на батька (мати), до яких пред`явлений позов.

Відповідно до частини 1 статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Висновки щодо правозастосування

Надаючи оцінку позовній вимозі про розірвання шлюбу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд виходить з такого.

Враховуючи, що сторони припинили подружні стосунки, спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам, сім`я фактично розпалась та її відновлення неможливе, й відповідач не надав до суду жодних заперечень, є підстави для розірвання шлюбу.

Згідно зі статтею 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Оскільки позивач наполягала на розірванні шлюбу, то відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Позивач скористалась правом на вибір прізвища після розірвання шлюбу в порядку статті 113 Сімейного кодексу України, та просила залишити їй прізвище – « ОСОБА_6 ».

Отже, позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Надаючи оцінку позовній вимозі про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, суд зазначає таке.

Суд враховує матеріальне становище дитини, яка не має самостійного заробітку чи доходу.

Враховуючи те, що відповідач є особою працездатного віку, зважаючи на наявний обов`язок у обох батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідачем до суду не надано доказів неможливості надання матеріальної допомоги дитині.

Отже, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно зі статтею 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень, зокрема, у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Отже, позовна вимога щодо стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини підлягає задоволенню у повному обсязі.

Надаючи оцінку позовній вимозі про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, суд зазначає таке.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , судом встановлено, що ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 , отже станом на дату уточнення позовних вимог та станом на дату розгляду справи, донька сторін не досягла повноліття, тобто 18 років.

Оскільки стаття 199 СК України передбачає право дитини на утримання батьками у разі досягнення нею повноліття та продовження навчання до двадцяти трьох років, з огляду на те, що станом на дату розгляду справи, дитина сторін не досягла 18 років, вимога про стягнення зазначених аліментів є передчасною та безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

З огляду на викладене, враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про розірвання шлюбу, а за подачу вказаної позовної вимоги ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1331 грн 20 коп., то з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений нею судовий збір у сумі – 1331 грн 20 коп.

Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак, відповідно до положень частини 6 статті 141 ЦПК України, судовий збір за подання позову за вимогою про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини в сумі 1331 грн 20 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись статтями 110, 112, 113, 180 - 184, 191 СК України та статтями 141, 191, 259, 263-265, 268, 430 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів – задовольнити частково.

Шлюб, укладений між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 12 березня 2005 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, про що складено актовий запис № 127, – розірвати.

Після розірвання шлюбу залишити позивачу ОСОБА_1 дошлюбне прізвище – « ОСОБА_6 ».

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу, є рішення суду, яке набрало законної сили.

Стягнутиіз ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з 23 липня 2026 року по день її повноліття.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , судовий збір у сумі 1331 грн 20 коп. (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь держави судовий збір у сумі 1331 грн 20 коп. (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .

Суддя О.О. Шарова-Айдаєва