Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №948/41/26 — Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/41/26

Номер провадження 2/948/214/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2026 Машівський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого – судді Косик С.М.,

за участю секретаря Сизоненко Н.М.,

представниці позивача Наконечної А.В.,

представниці відповідачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

відповідно до ч.1 ст. 268 ЦПК України в судовому засіданні 10.09.2026 року суд проголосив вступну та резолютивну частину Рішення,-

у с т а н о в и в :

у січні 2026 року до Машівського районного суду Полтавської області надійшла вказана позовна заява, у якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 23.05.2025 у розмірі 35 450,13 грн та судові витрати у розмірі 2 662,40 грн.

Позов мотивований тим, що відповідач, підписавши Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, отримала строковий кредит у розмірі 30 000,00 грн шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника строком на 60 місяців із встановленням річної відсоткової ставки у розмірі 31%.

Відповідач не надала своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно умов договору та Графіку кредиту.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач станом на 14.01.2026 має заборгованість 35 450,13 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 30 000,00 грн та заборгованості за нарахованими відсотками 5 450,00 грн (а.с.2-5).

05.05.2026 року представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Бульбах Н.М. подала відзив на позов, в якому зазначила, що відповідач не вчиняла жодних активних дій щодо укладення кредитного договору та не висловлювала свого волевиявлення як на його укладення, так і на отримання грошових коштів за договором. Зокрема, за твердженням відповідачки, з її банківською карткою проводились несанкціоновані операції невідомими особами, які протиправно, зламавши доступ до її мобільного телефона, отримали доступ до її банківського рахунку та особистого кабінету в АТ КБ «ПриватБанк», де від її імені уклали кредитний договір та отримані грошові кошти перевели на рахунок невідомої їй особи. При цьому відповідач не вчиняла жодних активних дій, які б сприяли невідомим особам у несанкціонованому доступі до її мобільного телефону, який вийшов з ладу та самостійно вимкнувся без видимих причин, банківського рахунку та здійсненні від її імені банківських операцій.

В подальшому, відповідач звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» та працівником банку було сформовано виписку по її картковому рахунку за період з 23.05.2026 по 26.05.2026, з якої вбачається, що 23.03.2026 відповідачу було надано три кредити по 30 000,00 грн кожний та проведено ряд банківських операцій по перерахуванню зазначених кредитних коштів третій особі – ОСОБА_3 , залишок після операції на рахунку становив 54 271,37 грн, тобто саме ту суму, наявність якої встановила відповідач при перевірці свого рахунку в банкоматі.

Отже, викладене вказує на те, що із банківським рахунком ОСОБА_2 невідомими особами проводились несанкціоновані операції, отримані кошти в загалній сумі 90 000,00 грн, частину яких упродовж наступних після отримання чотирьох хвилин перераховано третій та невідомій відповідачу особі.

Встановивши факт проведення несанкціонованих операцій із банківським рахунком, ОСОБА_2 повідомила про це банк та подала заяву про повернення кредитних коштів, які ще перебували на її рахунку. У виписці по картковому рахунку зазначено, що 26.05.2026 зафіксовано повернення кредиту в сумі 30 077,49 грн та в сумі 20 077,49 грн та видано довідку про відсутність залишку по кредиту.

Окрім того, відповідач звернулася до ВП №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області із заявою про вчинення щодо неї злочину, за наслідками розгляду якої зареєстровано кримінальне провадження, досудове розслідування якого ще не завершено.

Таким чином, ОСОБА_2 вжила невідкладних заходів, повідомила установу банку про несанкціоновані операції з її банківським рахунком, а також вжила невідкладних заходів щодо їх припинення та усунення наслідків несанкціонованого кредитування та повернула позивачу всі кредитні кошти, які ще знаходились на її рахунку.

Посилаючись на норми чинного законодавства та судову практику, представник відповідача зазначила, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю не сприяла здійсненню несанкціонованих операцій з її банківським рахунком, при першій підозрі на їх вчинення невідкладно звернулася до позивача та вжила заходів щодо їх припинення, що вказує на відсутність її волевиявлення на кредитування, вона не несе відповідальності за несанкціоновані операції з її платіжною карткою, а тому в задоволенні позову прохає відмовити (а.с.94-98).

Ухвалою від 02.02.2026 Машівський районний суд Полтавської області відкрив провадження у справі за цим позовом за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 63).

Ухвалою від 23.04.2026 суд задовольнив клопотання представниці відповідачки ОСОБА_2 – адвоката Бульбах Н.М. та надав додатковий 10-дений строк для подання відзиву (а.с.90).

Ухвалою від 22.05.2026 суд відклав розгляд справи, визнав обов`язковою явку представника позивача та приєднав до матеріалів справи відзив на позов (а.с.111).

У судовому засіданні представниця позивача позов підтримала та наполягала на його задоволенні, покликаючись на те, що саме відповідачка має нести відповідальність за кредитним договором, на підставі якого було видано кредит, а обставини видачі довідки банку про відсутність боргу їй не відомо .

Представниця відповідачки проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позов, пояснивши, що ОСОБА_2 кредитного договору з позивачем не укладала, грошові кошти не отримувала, не втрачала платіжного засобу та не сприяла третім особам в отриманні кредиту. 23.05.2025 її мобільний телефон вийшов з ладу та в цей же день, знімаючи заробітну плату з карти, вона виявила грошові кошти невідомого їй походження в сумі 54 271,37 грн та наступного робочого дня 26.05.2025 звернулася до банківської установи. Під час розгляду вказаного питання працівниками банку було здійснено повернення коштів у вказаному розмірі на рахунок банку та видано довідку про відсутність заборгованості. В той же час було встановлено, що на карту відповідачки було перераховано кошти за кредитним договором, який вона не укладала, в загальному розмірі 90 000,00 грн, з яких частина суми в розмірі перерахована третій особі ОСОБА_3 в розмірі 39 312,00 грн.

Також представниця відповідачки повідомила, що її довірителька зверталася і до правоохоронних органів із відповідною заявою, досудове розслідування триває.

Суд заслухавши сторін та, дослідивши надані письмові докази, дійшов такого висновку.

Так, позивачем надано Заяву ОСОБА_2 від 17.09.2024 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг №240917В1DT715227DMVVSUB в АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.11-25).

Як убачається зі змісту зазначеного документу, відповідач підписанням Заяви приєднується до розділів Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені за адресою http://privatbank.ua/terms, приймає всі права та обов`язки, встановлені в договорі, зобов`язується їх належним чином виконувати, а також приєднується до договору про надання платіжного сервісу «LiqPay».

За умовами кредитного договору від 23.05.2025 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 позичальнику надано строковий кредит у сумі 30 000,00 грн, строком на 60 місяців, процентною ставкою 31% річних та денною процентною ставкою 0,05473% (а.с.26-31).

Загальні витрати за кредитом 29 981,34 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту 59 981,34 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка 36,38% річних (а.с.26).

Згідно з п.2.3 Договору банк надає позичальнику Паспорт споживчого кредиту, договір, Графік та інші додатки, шляхом розміщення у системі дистанційного обслуговування «Приват24» та відправки на електронну пошту позичальника, які він підписує простим електронним підписом або цифровим власноручним підписом (а.с.27).

Позичальник зобов`язується кожного місяця, починаючи з наступного місяця після укладання договору, здійснювати повернення кредиту та оплачувати нараховані банком відсотки за користування кредитом рівними платежами в розмірі та строки, визначені Графіком, шляхом зарахування коштів на реквізити, зазначені в додатку №2, який є невід`ємною частиною договору та направлений позичальнику в «Приват24» (п.4.1 договору).

Також, за Графіком від 23.05.2025, який є додатком №1 до кредитного договору, визначено платежі - обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (а.с.31 на зв.-35,38-41).

Паспортом споживчого кредиту «Кредит готівкою» визначено основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживачів, порядок повернення кредиту та додаткова інформація (а.с.36-37).

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_2 , останній 23.05.2025 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 30 000,00 грн (а.с.10).

На а.с.9 є виписка за договором №б/н за період з 23.05.2025 по 16.01.2026, в якій зазначені дати та деталі операцій.

На а.с.100 зазначена виписка по картці/рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) і додатковим рахункам договору SAMDNWFC000109848574 від 17.09.2024 за період з 23.05.2025 по 26.05.2025.

Згідно інформації АТ КБ «ПриватБанк» від 26.05.2025, ОСОБА_2 23.05.2025 за договором №25052300115349 було надано кредит у сумі 30 000,00 грн, строком на 60 місяців (а.с.102).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором №б/н від 23.05.2025, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 станом на 14.01.2026 заборгованість ОСОБА_2 складає 35 450,13 грн, в тім числі: 30 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5 450,13 грн – заборгованість за простроченими відсотками (а.с.8).

За довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 26.05.2025 заборгованість ОСОБА_2 за договором №б/н від 23.05.2025 відсутня (а.с.102).

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань видно, що 13.06.2025 ОСОБА_2 звернулася до ВП №3 Полтавського РУП ГУ Національної поліції в Полтавській області із заявою про оформлення на неї кредиту в АТ КБ «ПриватБанк» невідомою особою шляхом обману за допомогою посилання невідомого походження (а.с.103).

Як вбачається із замовлення на платний ремонт №10128330 від 26.05.2025 року, ОСОБА_2 зверталася до ПП ОСОБА_4 щодо ремонту смартфону Samsung SM-A135FZWVSEK (а.с.104).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до статті 10 ЦПК України при розгляді справи суд керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Положеннями статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

В силу ст.ст.509,525-526,598,610,611,622 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторони по зобов`язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.

Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов`язань, які не виконані належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно вимог ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, згідно умов договору та у строки передбачені цим договором.

За змістом ст.611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

У постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, зазначено: «Банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».

Відтак саме банк мав подати беззаперечні докази сприяння відповідачем незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 23 травня 2025 року.

Крім того, на банк як на позивача відповідно до положень статей 12, 81, 177 ЦПК України покладено обов`язок надати докази на підтвердження заявлених позовних вимог.

Відповідно до пункту 7 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (у редакції, чинній станом на 27 травня 2022 року; далі - Положення № 705), емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок (пункт 8 розділу VI Положення № 705).

Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

У постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, зазначено, що банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, які він не виконував або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та за необхідності відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Суд уважає що відповідачка як споживач діяв швидко (протягом короткого терміну з часу вчинення першого списання коштів, звернувшись до банку наступного робочого дня після виявлення надходження грошових коштів невідомого походження) та оперативно, вжила усіх визначених заходів, які передбачені в такому випадку щодо доведення її непричетності до здійснення несанкціонованих ним дій зі списання коштів, та відбулося врегулювання вказаного питання, про що свідчить видана банком довідка про відсутність заборгованості.

Враховуючи положення пунктів 7-9 розділу VI Положення № 705, суд доходить висновку, що відповідач не може нести відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, а банк не довів, що відповідачка своїми діями сприяла втраті та/або незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати спірні платіжні операції.

Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов`язків. Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності необхідно оцінювати поведінку суб`єкта права як добросовісну або недобросовісну.

Отже, у задоволенні позову потрібно відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 81, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місце знаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, поштовий індекс 01001, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст Рішення складений 15.09.2026.

Суддя С. М. Косик