Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №536/1361/26 — Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/1361/26

Провадження № 2/536/1577/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:

Головуючого судді - Колотієвського О.О.,

за участю секретаря судового засідання – Веремєєвої О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування – Виконавчий комітет Кам`янопотоківської сільської ради – про встановлення факту самостійного виховання та здійснення догляду за малолітнім сином,

ВСТАНОВИВ:

Заява обґрунтована зокрема тим, що 25.09.2019 року між ним та ОСОБА_3 , було укладено шлюб, який вони зареєстрували у Виконавчому комітеті Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, згідно свідоцтва про одруження (серія НОМЕР_1 від 25.09.2019 року). Після укладення шлюбу дружиною взято прізвище чоловіка - ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 08.09.2020 року (серія НОМЕР_2 ).

Рішенням Кременчуцького районного суду від 14.03.2023 шлюб між сторонами розірвано. Судовим наказом Автозаводського районного суду м. Кременчука від 04.12.2023 №536/2668/23 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.08.2024 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. 08.12.2023 року Кременчуцьким районним відділом ДВС у Кременчуцькому районі відкрито виконавче провадження по стягненню аліментів з відповідачки. Згідно довідки-розрахунку заборгованості від 05.03.2026 року, станом на лютий 2026 року, розмір заборгованості по аліментам складає 107 003,75 грн.

Майже з народження дитини, з 2021 року та по теперішній час, відповідачка не приймає ніякої участі у вихованні сина, не спілкується з ним взагалі, не відвідує його, не надає йому доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не створює умов для отримання ним освіти і піклування, а отже не несе жодних зобов`язань по вихованню та матеріальному утриманню сина.

Відповідачка фактично самоусунулась від процесу виховання дитини та повністю ігнорує інтереси. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки матері. Відповідачка, з того часу, не бере участь у вихованні та догляді за сином, фактично відсутня у його житті. Син залишились повністю під опікою і піклуванням лише одного батька. Позивач працює на ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод». Відповідачка вже більше 5 років проживає за кордоном, в Польщі. З дитиною взагалі не спілкується, навіть по телефону, не бачиться та взагалі не підтримує контакти. Згідно Акта, складеного Кам`янопотоківською сільською радою від 27.02.2026 року, в домоволодінні по АДРЕСА_1 , зареєстрований та фактично проживає ОСОБА_1 разом зі своїм сином ОСОБА_6 . Мати - ОСОБА_2 разом з сином не проживає та з 2021 року по теперішній час проживає за кордоном. Довідкою з ЗДО (ясла-садок) №3 підтверджується, що мати не приймає участь у житті сина та не відвідує дошкільний заклад і не спілкується з вихователями. Таким чином, мати дитини самоусунулась від виконання батьківських обов`язків. Не займається утриманням, вихованням, доглядом за дитиною, яка перебуває на повному його утриманні.

Підтвердження факту того, що позивач самостійно виховує та здійснює догляд за дитиною без будьякої сторонньої допомоги та участі матері позивачу необхідне для отримання відстрочки від призову за мобілізацією.

Також, необхідність юридичної фіксації факту знаходження дитини на одноособовому утриманні необхідна йому з метою оформлення документів для отримання соціальної допомоги на дитину, яка виховується лише одним з батьків.

Враховуючи вказане, просив суд встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , самостійно виховує та здійснює догляд за малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представником позивача подана заява, відповідно до якої просив позовні вимоги задовольнити, та проводити розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористалася, будь-яких заяв чи заперечень суду не надано. Вказане є підставою для ухвалення заочного рішення.

Суд дослідивши матеріали справи та докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 25.09.2019 року між сторонами по справі укладено шлюб, який зареєстровано у Виконавчому комітеті Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 25.09.2019 року.

Сторони по справі мають спільного сина - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 08.09.2020 року серії НОМЕР_2 .

Рішенням Кременчуцького районного суду від 14.03.2023 шлюб між сторонами розірвано.

Судовим наказом Автозаводського районного суду м. Кременчука від 04.12.2023 № 536/2668/23 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.08.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Позивач працює на ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», що підтверджується матеріалами справи.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав встановлення факту самостійного виховання та здійснення догляду за малолітнім сином позивачем, суд керувався наступним.

Відповідно до статті 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства.

У статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини першої статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, на підставі яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

У частині першій статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23), а також Верховним Судом у постановах від 14 січня 2026 року у справі № 507/2828/24 (провадження № 61-14056св25), від 11 лютого 2026 року у справі № 396/2423/24 (провадження № 61-11434св25), від 25 березня 2026 року у справі № 161/1337/25 (провадження № 61-13451св25), від 23 квітня 2026 року у справі № 578/622/24 (провадження № 61-77св26) та інших.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Досліджуючи надані позивачем докази судом встановлено, що малолітні ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований та проживає разом із позивачем.

Згідно дослідженого Акта, складеного Кам`янопотоківською сільською радою від 27.02.2026 року, судом встановлено, в домоволодінні по АДРЕСА_1 , зареєстрований та фактично проживає ОСОБА_1 разом зі своїм сином ОСОБА_6 . Мати - ОСОБА_2 разом з сином не проживає та з 2021 року по теперішній час проживає за кордоном.

Відповідно до довідки з ЗДО (ясла-садок) №3, який відвідує малолітній ОСОБА_5 - приводить дитину та забирає з дощкільного закладу батько, ОСОБА_1 , систематично цікавиться упіхами, особливостями розвитку сина, відвідує батьківські збори.

Також, з інформації витребуваної на підставі ухвали суду з Державної прикордонної служби України щодо перетину ОСОБА_2 меж кордону України в період з 01.01.2021 суд вбачає, що відповідачка 30.08.2021 року виїхала за кордони України та 28.12.2021 року здійснила в`їзд.

В подальшому 10.02.2023 року відповідачка здійснила в`їзд на територію України та 15.02.2023 року виїхала за кордони України.

Станом на 19.06.2026 року інформація про в`їзд ОСОБА_2 на території України відсутня.

Також, згідно довідки-розрахунку заборгованості від 05.03.2026 року, станом на лютий 2026 року, розмір заборгованості відповідачки по аліментам на утримання малолітнього сина складає 107 003,75 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З наданих та досліджених доказів суд вбачає, що відповідачка не виконує свої батьківські обов`язки відносно малолітнього сина ОСОБА_7 .

Так, відповідачка в період з листопада 2023 року по лютий 2026 року жодного разу не сплатила суму аліментів призначену за судовим наказом на утримання та забезпечення належного рівня життя сина, також не приймає участі у його житті та вихованні, так як перебуває за кордонами України понад три роки.

Тобто, відповідачка фактично самоусунулась від участі у вихованні дитини, не здійснює жодного матеріального забезпечення дитини та фактично припинила виконання своїх батьківських обов`язків.

З урахуванням вказаного, суд вважає, що позовна заява є обґрунтованою, а обставини викладені у ній підтверджені належними доказами, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про самостійне виховання та здійснення догляду за малолітнім сином ОСОБА_5 позивачем.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з наступного.

Згідно статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Ураховуючи вказане, оскільки позов задоволено, суд дійшов висновку, що з відповідачки на користь позивача належить стягнути 1331,20 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 7, 15, 121, 141, 150, 152, 155 СК України, ст. 4, 13, 76, 141, 258-259, 263-265, 280-284 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування – Виконавчий комітет Кам`янопотоківської сільської ради – про встановлення факту самостійного виховання та здійснення догляду за малолітнім сином- задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , самостійно виховує та здійснює догляд за малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1331,20 гривень.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

СуддяО. О. Колотієвський