Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №552/8012/26 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/8012/26

Провадження № 2-о/552/380/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.09.2026 м. Полтава

Київський районний суд міста Полтави у складі:

Головуючого - судді Гончарової А.О.,

з участю: секретаря судового засідання - Обуховського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 за участі заінтересованої особи Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про встановлення факту реєстрації права власності на житловий будинок -

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду міста Полтави через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 за участі заінтересованої особи Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про встановлення факту реєстрації права власності на житловий будинок.

В обґрунтуванні заяви, посилається на те що ОСОБА_1 є власником на праві приватної спільної часткової власності - 4/6 частки житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , свідоцтва про право власності від 09.07.2003 року реєстровий №1-992 видані Першою Слов`янською державною нотаріальною конторою 09.07.2003 року, право власності зареєстроване в КП «БТІ» м.Слов`янськ 22.07.2003 року номер запису 3603 у реєстровій книзі 15 - 4/6 частки будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 за Заявником який помилково зазначений « ОСОБА_2 », під час реєстрації права власності по батькові Заявника помилково зазначено - « ОСОБА_3 », замість вірного - « ОСОБА_4 ».

Вказану помилку було виявлено тільки в квітні 2026 року, під час реєстрації в реєстрі ДРРП.З 01.01.2013 року, повноваження реєстраторів КП «БТІ» були припинені, вищенаведені підзаконні нормативно-правові акти втратили силу, Реєстр прав власності на нерухоме майно перестав бути актуальним, реєстрація в ньому більше не здійснюється має тільки інформаційне призначення як архівна складова частина Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно, повноваження з Державної реєстрації речових прав перейшли до державних реєстраторів Міністерства юстиції України, органів місцевого самоврядування. Тому, внести зміни з метою виправлення помилки до Реєстру прав власності на нерухоме майно з 01.01.2013 року неможливо, єдиний спосіб це звернення до Суду в порядку окремого провадження за встановленням відповідного факту.

Ухвалою Київського районного суду міста Полтави відкрите окреме провадження.

Заявниця у судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд цивільної справи без участі, вимоги заяви підтримала в повному обсязі.

Представник заінтересованої особи, Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без участі.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником на праві приватної спільної часткової власності - 4/6 частки житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , свідоцтва про право власності від 09.07.2003 року реєстровий №1-992 видані Першою Слов`янською державною нотаріальною конторою 09.07.2003 року, право власності зареєстроване в КП «БТІ» м.Слов`янськ 22.07.2003 року номер запису 3603 у реєстровій книзі 15 - 4/6 частки будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 за Заявником який помилково зазначений « ОСОБА_2 », під час реєстрації права власності по батькові Заявника помилково зазначено - « ОСОБА_3 », замість вірного - « ОСОБА_4 ».

Право власності у Заявника на вищевказаний будинок виникло на підставі ЦК УРСР в редакції 1963 року, ст.210 ЦК України (редакція на дату реєстрації), первинно зареєстроване в КП «БТІ» на підставі «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затверджене наказом Міністерства юстиції України N 7/5 від 07.02.2002, тобто правовласності було зареєстроване в Реєстрі прав на нерухоме майно в якому реєстрацію здійснювали реєстратори КП «БТІ» з 01.02.2003 року до 01.01.2013 року, на даний час вказаний Реєстр є архівною складовою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, реєстраційні дії в ньому не здійснюються.

Право власності зареєстроване за Заявником з вірним по батькові « ОСОБА_4 », доводиться аркушем архівної справи №10147 КП «БТІ» - довідка приналежності арк.2 справи, яка повністю дублює запис про реєстрацію права власності за Заявником 22.07.2003 року в реєстровій книзі; копіями свідоцтва про право на спадщину, свідоцтва про право власності з відмітками реєстратора, рішення реєстратора від 22.07.2023 року, копіями паспорта та коду Заявника які наявні в матеріалах архівної справи.

Також факт реєстрації за Заявником з вірним по батькові « ОСОБА_4 », доводиться штампом реєстрації якій міститься на зворотному боці свідоцтва про право на спадщину за законом та свідоцтва про право власності видані Першою Слов`янською державною нотаріальною конторою 09.07.2003 року.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Положеннями частини першої статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 293 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження також справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 5,6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі Постанова Пленуму) певні юридичні факти можуть підтверджуватися рішенням суду.

Як роз`яснено в п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», розгляд в порядку окремого провадження справи про встановлення факту можливий, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Державну реєстрацію виникнення, припинення, переходу права власності на нерухоме майно в Реєстрі прав на нерухоме майно з 01.02.2003 року по 01.01.2013 року здійснювали реєстратори комунальних підприємств Бюро технічної інвентаризації відповідно до «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затверджене наказом Міністерства юстиції України N 7/5 від 07.02.2002, «Порядку ведення реєстру прав власності на нерухоме майно» затверджений наказом Міністерства юстиції України 28.01.2003 N 7/5, Інструкції про порядок учинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року N 18/5 ( z0152-94 ).

01.01.2013 року, повноваження реєстраторів КП «БТІ» були припинені, вищенаведені підзаконні нормативно-правові акти втратили силу, Реєстр прав власності на нерухоме майно перестав бути актуальним, реєстрація в ньому більше не здійснюється має тільки інформаційне призначення як архівна складова частина Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно, повноваження з Державної реєстрації речових прав перейшли до державних реєстраторів Міністерства юстиції України, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до постанови КМУ від 25 грудня 2015 р. № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою затверджено «Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26 жовтня 2011 р. № 1141, ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державні реєстратори комунальних, державних установ, органів місцевого самоврядування позбавлені права самостійно встановлювати факти, які мають юридичне значення, законодавець не передбачив підстав та технічної можливості внесення змін до Реєстру прав власності на нерухоме майно з метою виправлення технічних помилок.

Факт, встановлення якого просить заявник, має для нього юридичне значення, оскільки надає право на розпорядження цієї власністю.

Вирішуючи справу суд виходить з того, що заявником доведено факт здійснення запису про реєстрацію права власності на вказаний будинок саме за ним, оскільки в повній мірі реалізовано стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

На підставі викладеного, а також враховуючи те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, які підтвердженні доказами дослідженими судом, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 , оскільки його вимоги є обґрунтованими та доведені відповідними доказами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 355, 356 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 за участі заінтересованої особи Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про встановлення факту реєстрації права власності на житловий будинок - задовольнити.

Встановити факт, що саме за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , здійснено запис про реєстрацію права власності в Реєстрі прав власності на нерухоме майно реєстраційний номер: 941880, на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі: свідоцтва про право власності реєстровий №1-992 від 09.07.2003 року, свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-993 від 09.07.2003 року видані Першою Слов`янською державною нотаріальною конторою, право власності зареєстроване в КП «БТІ» м.Слов`янськ 22.07.2003 року, номер запису 3603 у реєстровій книзі 15 - 4/6 частки житлового будинку.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 14.09.2026 року.

Суддя А.О. Гончарова