Вирок від 14 вересня 2026 р. у справі №529/961/26 — Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/961/26

Провадження № 1-кп/529/127/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

потерпілої - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Диканька Полтавської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026170440000549 стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Новоселівка Зіньківського району Полтавської області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , з середньою освітою, одруженого, працюючого на посаді водія філії управління будівельно-монтажних робіт АТ "Укргазвидобування", військовозобов`язаного, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні ним злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, та угоду про примирення між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 ,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_4 , в порушення вимог статтей 28, 29 Конституції України та Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи негативні наслідки, умисно, систематично, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття в сім`ї, вчиняв домашнє насильство стосовно особи, з якою перебуває у сімейних відносинах, в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 1, ч. 5 ст. 3 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", а саме своєї дружини ОСОБА_5 .

Так, протягом року ОСОБА_4 неодноразово вчиняв домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї дружини ОСОБА_5 , за що був притягнутий до адміністративної відповідальності:

- 22.01.2026 постановою Диканського районного суду Полтавської області за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у справі № 529/16/26, застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 425,00 грн;

- 14.07.2026 постановою Диканського районного суду Полтавської області за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП у справі № 529/738/26; застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 1 020,00 грн.

Проте, незважаючи на притягнення протягом року до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства психологічного характеру стосовно своєї дружини ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на шлях виправлення не став, а знову вчинив стосовно дружини домашнє насильство психологічного та фізичного характеру.

Так, 25 липня 2026 року близько 18 год. 00 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем спільного проживання зі своєю дружиною ОСОБА_5 , що розташоване по АДРЕСА_2 , розпочав словесну сварку зі своєю дружиною, під час якої висловлювався нецензурною лайкою в сторону ОСОБА_5 , принижуючи її, погрожував фізичною розправою, чим вчинив стосовно неї психологічне насильство.

Окрім цього, не зупинившись на досягнутому, під час цієї сварки ОСОБА_4 почав хапати свою дружину ОСОБА_5 за плечові частини рук та стискати їх, чим спричинив останній легкі тілесні ушкодження у вигляді синців шкіри верхньої правої кінцівки, вчинивши таким чином стосовно неї фізичне насильство.

Отже, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ст. 126-1 КК України, у вигляді домашнього насильства, тобто умисного систематичного вчинення фізичного та психологічного насильства стосовно особи, з якою він перебуває у сімейних відносинах, що призвело до фізичних та психологічних страждань потерпілої ОСОБА_5 .

При цьому, суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 585/3184/20 (провадження № 51-5266км21), про те, що попереднє притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за умови подальшої повторюваності вчинення протиправних дій щодо певної потерпілої особи чи осіб і настання конкретних наслідків, які визначені законодавцем як більш тяжкі, ніж ті, що зазначені в законодавстві України про адміністративні правопорушення, не свідчить про подвійне притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а підтверджує систематичність дій винуватої особи.

Враховуючи те, що судом було встановлено подальшу повторюваність вчинення ОСОБА_4 протиправних дій стосовно потерпілої ОСОБА_5 , то попереднє притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за таких умов не свідчить про подвійне притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а підтверджує систематичність дій обвинуваченого. Враховуючи вказане у сукупності, у даному випадку не порушено принцип non bis in idem щодо неможливості притягнення особи двічі за одні і ті ж діяння, які кваліфікуються як адміністративні правопорушення, а потім як кримінальне правопорушення.

У ході досудового розслідування потерпіла ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 24 серпня 2026 року уклали письмову угоду про примирення між собою, яка містить повне формулюванння обвинувачення, його правову кваліфікацію за ст. 126-1 КК України, в якій вказано, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчиненні ним вказаного вище злочину, щиро розкаявся у вчиненому, з потерпілою примирився, вжив заходів щодо відшкодування потерпілій завданої моральної шкоди, претензії з боку потерпілої відсутні, здійснив перерахунок грошових коштів на потреби Збройних Сил України.

У цій угоді про примирення також вказано узгоджене потерпілою та обвинуваченим покарання за вчинення злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу в дохід держави в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700,00 грн, а також згоду сторін на його призначення та наслідки укладення і затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, визнав повністю за обставин, що викладені в обвинувальному акті та угоді про примирення. Просив суд затвердити угоду між ним та потерпілою та призначити узгоджене покарання. Вказав, що цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди про примирення, що передбачені статтею 473 КПК України, а також наслідки її невиконання, які йому були роз`яснені судом в ході підготовчого судового засідання та вид покарання, який буде до нього застосовано.

Потерпіла ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні просила затвердити угоду про примирення. Вказала, що укладення угоди було добровільним, за її ініціативи, вона примирилася із обвинуваченим ОСОБА_4 , не має до нього претензій, наслідки укладення угоди зрозумілі.

Прокурор ОСОБА_3 вважав за доцільне затвердити угоду про примирення, укладену між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 , як таку, що відповідає вимогам закону.

Розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні угоду про примирення, вислухавши з приводу її затвердження думку учасників кримінального провадження, суд дійшов висновку, що угода про примирення повинна бути затверджена з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Згідно з ч. 1 ст. 469 КПК України угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Угода про примирення у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, пов`язаних з домашнім насильством, може бути укладена лише за ініціативою потерпілого, його представника або законного представника.

Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1КК України, яке згідно з ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

Суд переконався, що укладення угоди між сторонами є за ініціативою потерпілої, є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Угода відповідає вимогам КПК України, в тому числі щодо змісту та порядку укладення угоди, її умови не суперечать закону України про кримінальну відповідальність, зокрема щодо узгодженої міри покарання. Правова кваліфікація кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_4 , за ст. 126-1 КК України є правильною. Умови угоди не суперечать інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, а обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні підтвердив, що має можливість виконання взятих на себе за угодою зобов`язань.

У підготовчому судовому засіданні також встановлено, що потерпіла та обвинувачений розуміють наслідки затвердження угоди, що передбачені ст. 473 КПК України, а також обмеження їх прав щодо оскарження вироку про затвердження угоди про примирення.

Підстави для відмови в затвердженні угоди про примирення, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України, відсутні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про примирення між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 та призначення обвинуваченому визначеної в угоді міри покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, є визнання своєї вини, щире каяття, вжиття заходів щодо відшкодування потерпілій завданої моральної шкоди, перерахунок грошових коштів на потреби Збройних Сил України.

Суд вважає безпідставним зазначення в обвинувальному акті обтяжуючою обставиною вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя, оскільки це являється кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, яка прямо зазначена у цій статті.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не вбачається.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 69, 126-1 КК України, п. 1 ч. 3 ст. 314, ст. ст. 374, 376, ч. 3 ст. 394, ст. ст. 469, 471, 473-476 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення від 24 серпня 2026 року, укладену між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026170440000549 від 27.07.2026 за ст. 126-1 КК України.

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, та із застосуванням ст. 69 КК України призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (одну тисячу сімсот) грн 00 коп.

У разі невиконання затвердженої судом угоди про примирення потерпіла має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.

Згідно з ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому, інші учасники судового провадження копію вироку суду мають право отримати після подачі відповідної заяви про це до суду.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Диканський районний суд Полтавської області обвинуваченим, його захисником, законним представником чи потерпілою, її представником, законним представником з підстав, передбачених пунктами 1, 2 ч. 3 ст. 394 КПК України, або прокурором виключно з підстав, передбачених ч. 3 ст. 469 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками судового провадження. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий ОСОБА_1