Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №524/1423/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа 524/1423/26

Провадження № 2/524/2525/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Кременчук

Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі:

головуючого судді Колеснікової О.М.,

секретар судового засідання – Мирошніченко А.В.,

учасники справи та їх представники:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

представник відповідача – адвокат Бахмат Олександр Ігорович,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Автозаводського районного суду м. Кременчука цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив :

23.02.2026 до Автозаводського районного суду м. Кременчука надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій позивач просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за Кредитним договором №100893773 від 08.04.2025 в розмірі 17467,17 грн., з яких 6000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 2817,00 грн. – сума заборгованості по процентам за користування кредитом, 2520,00 грн. - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 6130,17 грн. – сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) та судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 08.04.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №100893773, за яким відповідачу було надано кредит. Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

28.07.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №28072025, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказані у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №3 від 28.07.2025 до Договору факторингу №28072025 від 28.07.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №100893773 від 08.04.2025 в розмірі 17467,17 грн., з яких 6000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 2817,00 грн. – сума заборгованості по процентам за користування кредитом, 2520,00 грн. - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 6130,17 грн. – сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Ухвалою судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03.03.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

22.04.2026 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні позову відмовити. Вказав, що Кредитний договір № 100893773 з ТОВ «Мілоан» відповідач не укладав, натомість вказаний договір був укладений невстановленою особою, що отримала доступ до його банківського рахунку. 08.04.2025 невстановлена особа, невстановленим шляхом авторизувалася у додатку «Приват24» від імені відповідача та використовуючи його персональні дані, без його відома та згоди, здійснила неправомірні дії, а саме: уклала кредитні договори із фінансовими установами «Міолан» (Тенго), «Авентус Україна», «Лінеура Україна» та в подальшому зняла грошові кошти за допомогою банкомату, розташованого у іншому місті на території України. Із даного приводу Кременчуцьким СД РУП ГУ НП в Полтавській області було розпочате кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12025175500000382 від 27.05.2025 за ознаками ч. 1 ст. 182 КК України. У випадку, якщо суд дійде до висновку про необґрунтованість позиції сторони з приводу неукладеності правочину, просив врахувати наступне: Кредитний договір № 100893773 був укладений 08.04.2025 року, тобто під час дії воєнного стану в Україні, а отже відповідно до п. 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України застосування неустойки (штраф, пеня) є протиправним. У зв`язку із тим, що кредитодавцем не зазначений перелік додаткових супутніх послуг, за які стягуються кошти, а також відсутні докази погодження відповідних послуг із відповідачем, вимога про стягнення заборгованості по комісії є протиправною.

22.04.2026 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він вказав, що відповідно до умов Кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні договору. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування відсотків в зв`язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Твердження Позивача щодо вчинення злочину, шляхом незаконного отримання кредитних коштів на його ім`я, не підтверджено належними та допустимими доказами, адже лише звернення до правоохоронних органів з заявою про вчинення злочину від 08.04.2025, відповідно до законодавства, не є підтвердженням факту вчинення незаконних дій та відповідно доведення позиції Позивача щодо не укладення ним Кредитного договору.

27.05.2026 ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у АТ КБ «Приватбанк»: інформацію щодо належності ОСОБА_1 карткового рахунку № НОМЕР_1 ; виписку по рахунку за номером картки № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 за період 08.04.2025 по 12.04.2025 з детальною інформацією щодо призначення платежу і джерела надходження коштів.

Представник позивача, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду в судове засідання не прибув, у матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.

Відповідач, належним чином повідомлений про день, час та місце судового розгляду в судове засідання не прибув, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи позовної заяви, заперечення відповідача, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд установив, що 08.04.2025 між ТОВ «Мілоан» таОСОБА_1 був укладений Договірпро споживчий кредит № 100893773 (далі – Кредитний договір). У Розділі 1 Кредитного договору сторони погодили умови кредитування: сума кредиту – 6000 грн. (п.1.2 Кредитного договору), строк кредиту – 360 днів (п.1.3 Кредитного договору), дата повернення кредиту – 03.04.2026 (п.1.4 Кредитного договору), комісія за обслуговування кредиту за весь строк кредитування становить 9240,00 грн., що нараховується за ставкою 7% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (п.1.5.2 Кредитного договору), проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховується за ставкою 3,65% річних на фактичну заборгованість за кредитом; проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 220% річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду (п.1.5.3,1.5.4 Кредитного договору).

Вказаний договір укладено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, про що зазначено на першій сторінці Кредитного договору.

Суд враховує, що Закон України «Про електронну комерцію» передбачає можливість укладення електронних договорів. При цьому, згідно із ст.12 вказаного Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

26.05.2025 відповідачем ОСОБА_2 було подано заяву до Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області про вчинення кримінального правопорушення про те, що 08.04.2025 невстановлена особа, використовуючи його особисті дані оформила на нього кредити в кредитних спілках «Мілоан» на суму 6000,00 грн., «Авентус Україна» на суму 2000,00 грн., «Лінеура Україна» на суму 6000,00 грн.

27.05.2025 Кременчуцьким РУП ГУНП в Полтавській області за заявою відповідача було внесено відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні №12025175500000382 за ч. 1 ст. 182 КК України.

За таких обставин, судом встановлено, що Кредитний договір підписаний за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025175500000382 від 27.05.2025 не завершено. Наявність такого кримінального провадження, розпочатого за заявою відповідача не є беззаперечним доказом відсутності договірних зобов`язань між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 .

Перерахування відповідачу кредитних коштів за Договором підтверджується випискою АТ КБ «Приватбанк» по рахунку ОСОБА_1 за період з 08.04.2025 по 12.04.2025.

Згідно з наданим ТОВ «Мілоан» розрахунком заборгованість відповідача за Кредитним договором становить 17467,17 грн., з яких 6000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 2817,00 грн. – - сума заборгованості по процентам за користування кредитом, 2520,00 грн. - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 6130,17 грн. – сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

28.07.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №28072025, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказані у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №3 від 29.07.2025 до Договору факторингу №28072025 від 28.07.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №100893773 від 08.04.2025 в розмірі 17467,17 грн., з яких 6000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 2817,00 грн. – -сума заборгованості по процентам за користування кредитом, 2520,00 грн. - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 6130,17 грн. – сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором на законних підставах.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Устатті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як встановлено судом, первісний кредитор свої зобов`язання виконав належним чином, надав відповідачу кредитні кошти.

Порушивши умови кредитного договору, відповідач свої зобов`язання за договором своєчасно не виконав, кредитні кошти не повернув, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.

Щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що : "згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що "у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Оскільки в кредитному договорі первісний кредитор не зазначив, а позивач не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються відповідачу та за які встановлена комісія за обслуговування кредиту, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника періодично сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

За таких обставин позовні вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості по комісії за обслуговування кредиту задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення штрафу та пені суд зазначає наступне.

Законом України №2120-ІХ від 15.03.2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України було доповнено пунктом 18, відповідного до якого визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З розрахунку заборгованості за Кредитним договором, вбачається, що заявлені до стягнення штрафні санкції за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором нараховані після 24.02.2022 року.

В зв`язку з цим, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором в розмірі 8817,00 грн., з яких 6000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 2817,00 грн. – сума заборгованості по процентам за користування кредитом.

В частині позовних вимог про стягнення штрафу та пені, заборгованості по комісії за обслуговування кредиту слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених відносно них позовних вимог.

Оскільки судом позов задоволено частково на 50,48% з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1343,98 грн. на відшкодування понесених судових витрат пропорційно до задоволених відносно нього позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись статтями 10,12,81,141,258,259,263,265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Договоромпро споживчий кредит №100893773 від 08.04.2025 в розмірі 8817,00 грн., з яких 6000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 2817,00 грн. – сума заборгованості по процентам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в розмірі 1343,98 грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса місцезнаходження: 07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Лісова, будинок 2, реквізити р/р - IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк».

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 15 вересня 2026 року.

Суддя О.М.Колеснікова