Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №240/9201/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/9201/24

Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк Микола Федорович

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

15 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного здійснення розрахунку та виплати індексації грошового забезпечення в загальній сумі 83 625,23 грн. за період з 01.01.2016 по 28.02.2018;

- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток у розмірі 648 311,81 грн. за весь час затримки виплати належної йому індексації грошового забезпечення в сумі 83 625,23 грн. при звільненні 31.03.2020 до дня фактичного розрахунку 07.05.2024 року.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 позов був задоволений частково:

- визнані протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу середнього заробітку за затримку виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 року у справі №240/11317/23, яке набрало законної сили відповідно до ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 19.03.2024 року по 06.05.2024 року.

- стягнено на користь позивача понесені ним судові витрати в сумі 605,50 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить її задовольнити та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказав, що за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 відповідачем не було в повному обсязі нараховане грошове забезпечення, а саме не була виплачена індексація грошового забезпечення. На виконання судового рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.11.2022 року у справі №240/11317/23 така індексація в сумі 83 625,23 грн. була виплачена лише 07.05.2024 року. В зв`язку з цим Позивач вважає, що має право на виплату середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення за весь час затримки виплати індексації на загальну суму 648 311,81 грн.

Відповідач також подавав апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, але ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2025 її було повернути з підстав не сплати судового збору, а згодом - 18.03.2026 відмовлено у відкритті апеляційного провадження через сплив строку оскарження судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 на посаді командира відділення радіозв`язку взводу зв`язку.

Військова частина НОМЕР_2 (радіолокаційна рота) є структурним підрозділом Військової частини НОМЕР_1 (радіотехнічний батальйон) та перебуває на її фінансовому забезпеченні. В свою чергу, Військова частина НОМЕР_1 є структурним підрозділом Військової частини НОМЕР_3 (бригада).

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) №13-РС від 23.03.2020 позивач звільнений з військової служби, а відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_3 №67 від 31.03.2020 з виключений зі списків військової частини.

На момент звільнення позивача з військової служби відповідач не провів з ним повний розрахунок – не здійснив виплату усіх сум, що належать у день звільнення, чим порушив вимоги ст. 116 КЗПП України.

Так, на момент звільнення позивача з військової служби йому не була виплачена за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 у справі №240/1362/21 зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

На виконання указаного рішення суду 06.08.2021 відповідач виплатив позивачу 10906,47 грн. компенсації заборгованості зі сплати індексації грошового забезпечення.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 у справі №240/11317/23, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024, зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, із застосуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) - січень 2008 року.

На виконання указаного рішення суду 07.05.2024 відповідач виплатив позивачу 71160,23 грн. компенсації заборгованості зі сплати індексації грошового забезпечення після її перерахування.

Порядок та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовців, регулюються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (надалі - Закон № 2011-XII).

За змістом статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Однак, зазначеними нормативними актами не визначено порядку проведення розрахунку при звільненні зі служби в поліції. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Тобто, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України у редакції на час звільнення зі служби позивача).

Згідно частини першої статті 47 КЗпП, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗПП України При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

За правилами статті 117 КЗпП у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі по тексту - Порядок №100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

В силу пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Зі змісту наведених норм вбачається, що на користь працівника, щодо якого мала місце несвоєчасність розрахунку при звільненні, підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виходячи з кількості календарних днів протягом періоду такої затримки.

Грошове забезпечення позивача згідно картки особового рахунку № 24 за 2020 рік, наданий відповідачем, за два повних місяці служби перед звільненням (січень, лютий 2020 року), яке враховується для обчислення середньоденного заробітку, складало: 13305,54 грн. та 13094,34 грн. відповідно, всього 26399,88 грн. Середньоденне грошове забезпечення таким чином становить 432,78 грн. (26399,88/61).

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-ІХ), який набрав чинності з 19 липня 2022 року, статтю 117 КЗпП України викладено в такій редакції:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Особливість внесених Законом № 2352-ІХ змін полягають в тому, що попередня редакція статті 117 КЗпП України не містила обмеження стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку шестимісячним строком.

Тобто вказані вище зміни пом`якшують відповідальність роботодавця за неналежне виконання обов`язку з проведення повного розрахунку при звільненні працівника.

Разом з тим, у Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-7/99 Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Таким чином, пом`якшення відповідальності, передбаченої Законом № 2352-ІХ, не може застосовуватися до роботодавця - юридичної особи, відтак нова редакція статті 117 КЗпП України не може застосовуватись до правовідносин, що виникли і закінчилися до 19 липня 2022 року.

Так як позивача було звільнено з військової служби 31.03.2020, проте повного розрахунку станом на день набрання чинності Законом № 2352-ІХ із ним не проведено, то суми, передбачені статтею 117 КЗпП України, йому слід нараховувати в такому порядку:

за період затримки розрахунку з 01.04.2020 року по 18.07.2022 без обмеження строку шістьма місяцями, оскільки попередня редакція наведеної норми не містила відповідних обмежень - 839 днів;

за період затримки розрахунку з 19.07.2022 по 07.05.2024 з обмеженням шістьма місяцями, відлік яких починається з дня набрання Законом № 2352-ІХ чинності або до дня остаточного розрахунку, якщо він здійснений раніше спливу наведених шести місяців - 184 дня.

У підсумку, середній заробіток за увесь час затримки розрахунку при позивача звільнення з військової служби у разі не виплати усіх належних сум становить 442733,94 грн ((839+184)х432,78).

Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року в справі №480/3105/19, зазначено з-поміж іншого, що синтаксичний розбір текстуального змісту статті 117 КЗпП України дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.

Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. Цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, проте за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23 відступила від висновків Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22, та сформулювала такий правовий висновок:

«Обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.»

Згідно картки особового рахунку № 24 за 2020 рік позивачу при звільненні було нараховану та виплачено у подальшому 117943,73 грн. належних безспірно сум грошового забезпечення.

З урахуванням спірних сум грошового забезпечення, стягнутих за рішеннями суду, станом на 31.03.2020 належна позивачу при звільненні сума для виплати склала 201568,96 грн (117943,73+10906,47+71160,23). Таким чином, частка спірної суми у належній становить 41 % (10906,47+71160,23)х100/201568,96).

Отже, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 181520,92 грн. (442733,94х41/100).

Таким чином, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову частково.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року скасувати.

Ухвали у справі нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби у сумі 181520,92 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сушко О.О.

Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.