Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №560/13976/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/13976/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Печений Є.В.

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

15 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення штрафу.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.02.2025 у справі № 560/1044/25 адміністративний позов задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.12.2024 № ХС54083 про грошове забезпечення станом на 01.01.2023 з урахуванням виплачених сум.

У подальшому державним виконавцем постановою від 18.11.2025 відкрито виконавче провадження ВП № 79599046 та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів. Копію постанови направлено боржнику до виконання, а стягувачу - до відома.

Листом від 22.01.2026 № 2200-0903-8/5495 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило орган державної виконавчої служби про виконання рішення суду, зазначивши, що проведено перерахунок пенсії, визначено її новий розмір та здійснено нарахування суми доплати. Водночас державний виконавець дійшов висновку, що рішення суду не виконано у спосіб та порядку, визначених виконавчим документом, оскільки боржником не забезпечено фактичну виплату пенсії у перерахованому розмірі та не виплачено в повному обсязі заборгованість, що виникла внаслідок перерахунку. Крім того, 10.06.2026 до органу державної виконавчої служби надійшла заява стягувача про невиконання рішення суду, в якій зазначено, що пенсія не виплачується відповідно до судового рішення.

За таких обставин державним виконавцем 01.07.2026 винесено постанову ВП № 79599046 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області штрафу в розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду.

Вважаючи зазначену постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій є Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до положень пункту першого частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII).

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії визначена положеннями ст.75 Закону №1404-VIII.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

За умовами ч. 2 ст. 75 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, вказаною нормою встановлено визначальну ознаку для накладення на боржника штрафу, а саме не виконання рішення суду без поважних причин. При цьому, поважними, в розумінні Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Так, оскаржувана постанова про накладення штрафу від 01.07.2026 ВП № 79599046 винесена саме з огляду на висновки державного виконавця про невиконання виконавчого листа у справі №560/1044/25 виданого Хмельницьким окружним адміністративним судом, з чим позивач не погоджується.

Відтак, у межах заявленого спору слід необхідно встановити факт виконання чи невиконання виконавчого листа №560/1044/25 виданого Хмельницьким окружним адміністративним судом.

Суд наголошує, що судове рішення підлягає виконанню у спосіб та у порядку визначеними таким рішенням. Якщо судове рішення є незрозумілим сторонам у справі або державному виконавцю останні наділені правом на звернення до суду з відповідною заявою в порядку визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.02.2025 у справі №560/1044/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.12.2024 № ХС54083. За результатами проведеного перерахунку визначено розмір пенсії з 01.02.2023 у сумі 15023,50 грн, з 01.03.2024 - 16219,37 грн, а з 01.03.2025 - 17719,37 грн. Крім того, боржником проведено розрахунок суми доплати за період з лютого 2023 року по листопад 2025 року, яка становить 102292,07 грн.

Разом з тим матеріали справи свідчать, що проведення перерахунку пенсії та визначення сум, належних до виплати, саме по собі не свідчить про виконання судового рішення. З наданих позивачем розрахунків убачається, що значна частина нарахованих сум залишилася невиплаченою, а в позовній заяві позивач фактично визнає, що подальша виплата пенсії у перерахованому розмірі та залишку заборгованості здійснюватиметься лише в межах бюджетних призначень і залежно від виділення бюджетних асигнувань. Отже, на момент винесення оскаржуваної постанови рішення суду в частині фактичної виплати пенсії у визначеному судом розмірі та погашення нарахованої заборгованості виконано не було.

При цьому позивач не надав ні державному виконавцю, ні суду належних і допустимих доказів повного виконання рішення суду. Навпаки, надані ним документи підтверджують лише проведення перерахунку, визначення нового розміру пенсії та обчислення суми заборгованості, тоді як фактичне виконання рішення у частині виплати пенсії та нарахованих сум у повному обсязі не відбулося. Посилання позивача на відсутність бюджетного фінансування не спростовує факту невиконання судового рішення та не є підставою для висновку про відсутність передбачених статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» умов для застосування державним виконавцем штрафу.

За таких обставин суд доходить висновку, що станом на дату прийняття оскаржуваної постанови боржником не було забезпечено повного виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.02.2025 у справі №560/1044/25, у зв`язку з чим державний виконавець, діючи в межах наданих йому повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», правомірно застосував до боржника передбачений статтями 63, 75 цього Закону захід відповідальності у вигляді накладення штрафу. Враховуючи викладене, оскаржувана постанова є правомірною, а підстави для її скасування відсутні.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводі, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А.

Судді Ватаманюк Р.В. Курко О. П.