Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №381/4360/26 — Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/3342/26

381/4360/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Ковалевської Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Омельчук С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», позивач) з використанням системи «Електронний суд» подано позов до Фастівського міськрайонного суду Київської області про стягнення заборгованості за кредитним договором №8070275 в розмірі 13919,93 грн. та понесені судові витрати з ОСОБА_1 (далі, відповідач).

За змістом заявлених позовних вимог стверджується про те, що 10 липня 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 8070275.

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора та був надісланий на номер телефону відповідача.

Відповідно до умов договору товариство надало клієнту кредит на умовах строковості, зворотності та платності.

04.02.2026 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 04022026, згідно якого право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором перейшло ТОВ «Юніт Капітал».

Позичальник не виконує умови договору, у зв`язку з чим має заборгованість у розмірі 23789,93 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 6790,22 грн., сума боргу за відсотками 7129,71 грн., сума заборгованості за штрафами 9870,00 грн.

Проте, позивач не заявляє вимоги щодо стягнення заборгованості за штрафними санкціями та в прохальній частині просить стягнути заборгованість в сумі 13919,93 грн, що складається, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 6790,22 грн., сума боргу за відсотками 7129,71 грн.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів що становлять банківську таємницю.

На виконання ухвали суду про витребування доказів, 27 липня 2026 року з АТ «Універсал Банк» надано наступну інформацію: на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовану платіжну картку № НОМЕР_1 . Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_1 є НОМЕР_2 та знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 .. Також надано виписку про рух коштів за період з 10.07.2024 по 15.07.2024 року, відповідно до якої на картковий рахунок відповідача 10.07.2024 року зараховано грошові кошти в сумі 7000,00 грн.

Учасникам справи було роз`яснено, що відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Представник позивача в позовній заяві зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач, належним чином повідомлявся судом про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, конверт із судовою повісткою повернувся без вручення із зазначенням працівника поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Проте, відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Як передбачено п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (ч. 4 ст. 130 ЦПК України).

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Також згідно висновків Європейського суду з прав людини, зазначеного у рішенні у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» №12307 – учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Так, судом встановлено, що 10 липня 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 8070275 на суму 7000,00 грн., строк договору 360 днів, фіксована процентна ставка за добу користування 1,50%. Знижена процентна ставка 0,01% в день та застосовується у випадку, якщо споживач до 25.07.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу.

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису).

На підтвердження факту отримання відповідачем вказаних кредитних коштів у спосіб та в обсязі, зазначених в позовній заяві представник позивача надав суду копію Договору про надання споживчого кредиту №8070275 від 10.07.2024 року, копію додатку №1 до Договору про надання фінансового кредиту №8070275 від 10.07.2024 року, копію паспорту споживчого кредиту, роздруківку з інформацією про контактні дані кредитодавця, умови кредитування, орієнтовної реальної річної процентної ставки, орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту, лист ТОВ «ПЕЙТЕК» про перерахунок 10.07.2024 року коштів у сумі 7 000,00 грн., а також розрахунок заборгованості за кредитним договором №8070275 від 10.07.2024 року на загальну суму 23789,93 грн.

27.07.2026 у відповідь на ухвалу суду від 15.07.2026 АТ «Універсал Банк» на адресу суду надіслали виписку про рух коштів по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 10.07.2024 року по 15.07.2024 року, в якій наявна інформація, відповідно до якої 10.07.2024 року на вище вказану банківську карту були перераховані кошти в сумі 7 000,00 грн., відповідно до умов договору про надання споживчого кредиту №8070275 від 10.07.2024.

04 лютого 2026 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №04022026, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «Юніт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 04.02.2026 до Договору факторингу № 04022026 від 04.02.2026, ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 23789,93 грн., з яких:

- 6790,22 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 7129,71 грн. - сума заборгованості за відсотками;

- 9870,00 грн - сума заборгованості за штрафами.

Відповідач не надав заперечень щодо чинності зазначених договорів факторингу та не заперечував обставин щодо переходу права вимоги до позивача, як нового кредитора.

Також відповідачем не надано доказів повної сплати заборгованості за кредитним договором від 05 лютого 2024 року № 7553232 ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», як новому кредитору.

З урахуванням встановлених обстави справи, суд вважає, що до правовідносин сторін спору підлягають застосуванню правові норми ЦК України та Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про електронну комерцію», в редакціях, чинних на дату укладення договору, що регулюють порядок укладення договору, виникнення зобов`язань, обов`язковість їх виконання, заміну сторони в зобов`язанні та наслідки порушення умов зобов`язання.

Зокрема, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно приписів частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», Договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.

Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.

При цьому, для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.

Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру.

Згідно приписів пункту 5 частини 1 статті 3 цього закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 3 цього закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно приписів пункту 7 частини 1 частини 3 цього закону, електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Згідно приписів пункту 12 частини 1 статті 3 цього закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно приписів абзацу 9 частини 1 статті 5 цього закону, одним із основних принципів у сфері електронної комерції є однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством.

Згідно приписів частини 1 статті 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно приписів частини 1 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно частини 4 цієї статті, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Згідно частини 6 цієї статті, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно приписів частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно приписів частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи зміст наведених вище правових норм, суд приходить до висновку, що позивачем у справі надані належні та допустимі докази щодо укладення договору про надання споживчого кредиту від 10 липня 2024 року № 8070275 у спосіб, передбачений ЦК України та Законом України «Про електронну комерцію» та погодження істотних умов цього договору.

Тому, з урахуванням презумпції правомірності правочинів та відсутності в суду даних про нікчемність договору, суд приходить до висновку, що цей договір про споживчий кредит є чинним та, відповідно, є регулятором правовідносин сторін спору.

Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно приписів частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зміст наведених правових норм свідчить про те, що договір є підставою для виникнення прав та обов`язків, правомірність договору, як двостороннього правочину презюмується, а заміна сторони договору може бути здійснена внаслідок відступлення права вимоги, в тому числі під час укладення договору факторингу.

З урахування встановлених обставин справи та наведених вище правових норм, суд приходить до висновку, що до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», як до нового кредитора, перейшли права та обов`язки у зобов`язанні, що існує в межах договору про споживчий кредит і позивач має достатні підстави для стягнення на його користь заборгованості за договором про споживчий кредит.

При цьому, суд частково погоджується з доводами позивача про необхідність стягнення на його користь з відповідача заборгованості за тілом кредиту, процентами, згідно з розрахунку заборгованості, наданим до позовної заяви.

Зокрема, суд вважає доведеним розмір заборгованості за тілом кредиту, однак частково не погоджується з визначеним позивачем розміром процентів.

Так, розмір процентів, що підлягають стягненню визначався позивачем, виходячи з двох видів процентної ставки - зниженої - 0,01 % в день, стандартної - 1,50 % в день.

Відповідно до розрахунку заборгованості проценти нараховані за період з 10.07.2024 року по 20.10.2025 року, тобто за 468 днів.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року та від 31 жовтня 2018 року, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Зі змісту договору кредиту суд встановив, що сторони погодили строк кредитування 360 днів.

Суд наголошує, що саме за цей період з відповідача можуть бути стягнуті проценти за користування кредитними коштами, а тому нарахування позивачем процентів за межами цього строку є безпідставним і у цій частині вимоги позову задоволенню не підлягають.

Водночас позивач не надав доказів того, що відповідач ініціював продовження строку дії договору і він у встановленому законом порядку був продовжений сторонами.

Крім цього, суд бере до уваги таке.

22.11.2023 року прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 6 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Водночас згідно з п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, починаючи з 24.12.2023 денна процентна ставка не може перевищувати 2,5%, з 22.04.2024 ? 1,5%, з 20.08.2024 ? 1%.

Керуючись вимогами цього Закону суд, здійснивши власний розрахунок заборгованості за процентами за користування кредитом у спірних правовідносинах зазначає про наступне.

З матеріалів справи суд встановив, що договір укладений та відповідач отримав кредитні кошти 10.07.2024 року.

Отже, встановлена у договорі денна процентна ставка у цей період відповідає правовому регулюванню, яке діяло на час укладення цього договору.

Суд визнає арифметично правильним нарахування процентів за період з 10.07.2024 по 19.08.2024 у розмірі 1364,73 грн.

Починаючи з 20.08.2024 року денна процентна ставка не може перевищувати 1%.

Отже, за період з 20.08.2024 року по 21.08.2025 року розмір процентів становить 139,98 грн (2 дня х 1% від суми кредиту 6998,60 грн).

21.08.2024 року відповідачем здійснено платіж в сумі 1574,69 грн, з яких 1504,71 грн мали бути зараховані в рахунок погашення процентів за користування, а 69,98 в рахунок погашення тіла кредиту.

Далі, за період з 22.08.2024 року по 05.09.2024 року розмір процентів становить 1039,35 грн (15 днів х 1% від суми кредиту 6928,62 грн).

05.09.2024 року відповідачем здійснено платіж в сумі 1574,69 грн, з яких 1039,35 грн мали бути зараховані в рахунок погашення процентів за користування, а 535,34 в рахунок погашення тіла кредиту.

Далі, за період з 06.09.2024 року по 19.09.2024 року розмір процентів становить 895,02 грн (14 днів х 1% від суми кредиту 6393,28 грн).

19.09.2024 року відповідачем здійснено платіж в сумі 1574,69 грн, з яких 895,02 грн мали бути зараховані в рахунок погашення процентів за користування, а 679,67 в рахунок погашення тіла кредиту.

За період з 20.09.2024 року по 04.10.2024 року розмір процентів становить 857,10 грн (15 днів х 1% від суми кредиту 5713,61 грн).

04.10.2024 року відповідачем здійснено платіж в сумі 1551,06 грн, з яких 857,10 грн мали бути зараховані в рахунок погашення процентів за користування, а 693,96 в рахунок погашення тіла кредиту.

Далі, за період з 05.10.2024 року по 19.10.2024 року розмір процентів становить 753,00 грн (15 днів х 1% від суми кредиту 5019,65 грн).

19.10.2024 року відповідачем здійснено платіж в сумі 1551,06 грн, з яких 753,00 грн мали бути зараховані в рахунок погашення процентів за користування, а 798,06 в рахунок погашення тіла кредиту.

Далі, за період з 20.10.2024 року по 03.11.2024 року розмір процентів становить 633,30 грн (15 днів х 1% від суми кредиту 4221,59 грн).

03.11.2024 року відповідачем здійснено платіж в сумі 1551,06 грн, з яких 633,30 грн мали бути зараховані в рахунок погашення процентів за користування, а 917,76 в рахунок погашення тіла кредиту.

Далі, за період з 04.11.2024 року по 18.11.2024 року розмір процентів становить 495,60 грн (15 днів х 1% від суми кредиту 3303,83 грн).

18.11.2024 року відповідачем здійснено платіж в сумі 1551,06 грн, з яких 495,60 грн мали бути зараховані в рахунок погашення процентів за користування, а 1055,46 в рахунок погашення тіла кредиту.

Далі, за період з 19.11.2024 року по 03.12.2024 року розмір процентів становить 337,20 грн (15 днів х 1% від суми кредиту 2248,37 грн).

03.12.2024 року відповідачем здійснено платіж в сумі 1551,06 грн, з яких 337,20 грн мали бути зараховані в рахунок погашення процентів за користування, а 1213,86 в рахунок погашення тіла кредиту.

Далі, за період з 04.12.2024 року по 18.12.2024 року розмір процентів становить 155,25 грн (15 днів х 1% від суми кредиту 1034,51 грн).

18.12.2024 року відповідачем здійснено платіж в сумі 1551,06 грн, з яких 155,25 грн мали бути зараховані в рахунок погашення процентів за користування, а 1395,81 в рахунок погашення тіла кредиту. Переплата за тілом кредиту становить 361,30 грн.

Отже, суд зазначає, що станом на 18.12.2024 року відповідачем зобов`язання за кредитом №8070275 від 10.07.2024 року виконано в повному обсязі.

Також судом встановлено, що в подальшому відповідачем здійснено платежі на загальну суму 24707,39 грн.

Таким чином, відповідач повністю погасив заборгованість, переплата за кредитом становить 25068,69 грн (361,30 грн + 24707,39 грн).

З огляду на це суд дійшов висновку про те, що залишок тіла кредиту та нарахованих процентів становить 0,00 грн, заборгованість сплачена, зобов`язання виконане, кредитор безпідставно продовжив нарахування процентів та штрафних санкцій у цих правовідносинах.

Отже, доводи позовної заяви про наявність у відповідача заборгованості за цим договором кредиту безпідставні, оскільки вони спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства ? суду та сторін (позивача та відповідача).

Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду.

Він нівелює можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги, а на відповідача – обов`язок їх спростування у разі незгоди з ними.

З огляду на встановлені судом обставини справи та приписи чинного законодавства, суд приходить до висновку про те, що правові підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи результат вирішення цієї справи судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 10, 12, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №8070275 від 10.07.2024.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 34, офіс 333.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Леся КОВАЛЕВСЬКА