Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №378/1008/26 — Ставищенський районний суд Київської області

Суд: Ставищенський районний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 14 вересня 2026 р.

Справа: №378/1008/26

Суддя: Скороход Т. Н.

Єдиний унікальний номер: 378/1008/26

Провадження № 2/378/770/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Скороход Т. Н.,

за участю секретаря: Соколової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ставище справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулося ТОВ «Цикл Фінанс» з посиланням на те, що 23.07.2025 між ТВ «ФК «Гвадіана»» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № F-00263794 (ID договору 257793) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 3000 грн., строком на 14 днів зі сплатою 1% на добу, на засадах строковості, зворотності, платності та забезпеченості. Право вимоги за вказаним договором було відступлено ТОВ «Цикл Фінанс» на підставі договору факторингу № 26/03/27-01 від 27.03.2026. Відповідач зобов`язання за вказаним кредитним договором не виконує, у зв`язку з чим має заборгованість в сумі 3300 грн., з яких 3000 грн. - за тілом кредиту, 300 грн. - за відсотками.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за вищевказаним кредитним договором в сумі 3300 грн. та понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн., на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. та поштові витрати 120 грн..

Ухвалою судді Ставищенського районного суду Київської області від 13 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 60-61).

Представник позивача в судове засідання не прибув, ТОВ «Цикл Фінанс» про розгляд справи повідомлене належним чином (а.с. 66-69), в позовній заяві зазначив, що просить суд розглядати справу без участі представника позивача (а.с. 2-6).

Відповідач в судове засідання не прибула, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання (а.с. 59, 64), проте, вказане поштове відправлення повернулось з довідкою відділення ПАТ «Укрпошта» з відміткою щодо отримання поштового відправлення «адресат відсутній» (а. с. 70), тому суд вважає, що відповідач відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України про розгляд справи повідомлена належним чином, відзив на позовну заяву не надала.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 ЦПК України.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, приходить до наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 23.07.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Гвадіана»» та ОСОБА_1 укладено договір № F-00263794 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту у формі електронного документу з використанням електронного підпису (а. с. 23-36).

Відповідно до п. 3.1. договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит на засадах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 1,00% на добу на умовах, визначених цим договором.

Кредит надається позичальнику в загальному розмірі 3000 грн. з метою задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 3.2).

Відповідно до п.п. 4.1-4.4 договору кредитодавець надає кредит шляхом його переказу на рахунок позичальника протягом 3-х календарних днів з дня укладення договору. Кредит надається позичальнику в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки НОМЕР_1 , вказаної позичальником. Дата надання кредиту 23.07.2025. Кредит надається строком на 14 днів від дати надання кредиту та підлягає поверненню до 05.08.2025 року (дата повернення кредиту).

Рекомендована дата внесення позичальником грошових коштів для уникнення простроченої заборгованості за кредитом 05.08.2025 (п. 4.7).

Плата за користування кредитом (проценти) є фіксованою і не може бути збільшена без письмової згоди Позичальника. Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом включаючи день отримання та день його повернення та/або дати пролонгацій. Денна процентна ставка за цим договором становить 1,00% від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 5.1).

Розділом 7 договору сторонами погоджено продовження строку користування кредитом (пролонгація) та відстрочення виконання зобов`язань.

Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Для цього він зобов`язаний у повному обсязі сплатити нараховані на дату пролонгації проценти за користування кредитом (п. 7.1)

Продовження строку надання кредиту доступне всім позичальникам до 90 днів після дати, визначеної у п. 4.4. цього договору, включно. З 91 дня після дати, визначеної у п. 4.4. цього договору, продовження строку надання кредиту доступне тільки для клієнтів, сума (тіло) кредиту яких перевищує розмір мінімальної заробітної плати (п. 7.2).

Позичальник самостійно обирає бажаний строк продовження користування кредитом за допомогою ІТС Кредитодавця в межах від 7 до 30 календарних днів (п. 7.3).

При пролонгації строку надання кредиту в окремих випадках кредитодавець може запропонувати позичальнику індивідуальну процентну ставку, яка може не співпадати в порівнянні зі ставкою вказаною в Договорі (п. 7.4).

Після прийняття рішення кредитодавцем про пролонгацію строку надання кредиту, коригується додаток 1 до цього договору (графік платежів) (п.7.5).

Пролонгувати (продовжувати) строк дії договору можна необмежену кількість разів (п. 7.6).

Відповідно до копії додатку № 1 до вказаного договору «Графік платежів, реальна річна процентна ставка та обчислення загальної вартості кредиту», реальна річна процентна ставка становить 3860,16%, загальна вартість кредиту — 3420 грн. (а.с. 36).

11.08.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Гвадіана»» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до договору № F-00263794 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 23.07.2025 у формі електронного документу з використанням електронного підпису (а. с. 41), відповідно до якого сторони домовилися про продовження строку надання кредиту на 10 днів, у зв`язку з чим викласти пункт 4.4. договору у наступній редакції:

«4.4. кредит надається строком на 30 днів від дати надання кредиту та підлягає поверненню до 21.08.2025 (дата повернення кредиту)».

Відповідно до п. 2 додаткового договору сторони домовилися викласти п. 4.7 договору у наступній редакції:

«4.7. Рекомендована дата внесення позичальником грошових коштів для уникнення простроченої заборгованості за кредитом 21.08.2025».

Денна процентна ставка за договором становить 1,00% від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 3).

Всі інші умови договору, не змінені цим додатковим договором, залишаються чинними у попередній редакції, і сторони підтверджують по ним свої зобов`язання (п. 4).

На підтвердження факту укладення вказаного кредитного договору позивачем надано копію довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Гвадіана» (а.с. 40).

Відповідно до копії підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, наданого ТОВ «ПрофітГід» (а.с. 45) встановлено, що ТОВ ФК «Гвадіана» 23.07.2025 було здійснено переказ грошових коштів в розмірі 3000 грн. на платіжну картку відповідача НОМЕР_1 , призначення платежу: виплата кредиту за договором F-00263794 ОСОБА_1 3596812583, як це передбачено умовами кредитного договору.

Крім того, відповідно до інформації АТ «Універсал банк» (а.с. 72), наданої АТ «Універсал банк» на виконання ухвали судді Ставищенського районного суду від 13 серпня 2026 року, на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку 23.07.2025 було зараховано 3000 грн..

Позивачем до позовної заяви також додано копію паспорту споживчого кредиту, який підписаний відповідачем електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (а.с. 37-39).

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №757/40395/20-ц, від12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18.

Вищевказаний договір № F-00263794 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, укладений 23.07.2025 між ТОВ «ФК «Гвадіана»» та ОСОБА_1 , та додатковий договір до нього, підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, тобто, належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами вищевказаного кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У частині першій статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з частиною першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 513 ЦК України).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (статті 517 ЦК України).

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі №6-979цсі5.

27.03.2026 між ТОВ «ФК «Гвадіана»» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу № 26/03/27-01, відповідно до якого фактор ТОВ «Цикл Фінанс» передав грошові кошти в розпорядження клієнта ТОВ «ФК «Гвадіана»» (ціна продажу) за плату, а клієнт відступив факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами відповідно до реєстру боржників (прав вимог) згідно додатку 1, в тому числі і до відповідача за договором № F-00263794 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 23.07.2025 в розмірі 6600 грн., з яких 3000 грн. — залишок по тілу кредиту, 300 грн. — залишок по відсотках та 3300 грн. — заборгованість по пені (а.с. 12-18, 47-48).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач ТОВ «Цикл Фінанс» зазначає, що ТОВ «Цикл Фінанс» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, а відповідач взяті на себе зобов`язання не виконала, допустивши прострочення сплати визначених кредитним договором платежів.

Підписавши вказаний договір та отримавши кредитні кошти, відповідач добровільно погодилася на визначені у ньому умови кредитування, взяла на себе відповідні зобов`язання.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В той же час, матеріали справи не містять доказів не виконання відповідачем належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за вказаним договором в обумовлені договором строки, а саме, позивачем не надано розрахунку заборгованості. Саме позивач звернувся до суду з позовом, а тому повинен був надати докази на підтвердження обставин, якими він обґрунтовував заявлені позовні вимоги, тобто, обставин невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, проте цей процесуальний обов`язок не виконаний позивачем.

За вказаних обставин, а також враховуючи недоведеність позивачем заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 203, 204, 509, 512, 514, 516, 524, 533-535, 625, 627, 629, 1054, 1077 ЦК України ст.ст. 3, 12, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 354 ЦПК України, суд ,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», (04112, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8, код ЄДРПОУ 43453613)

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Повне рішення складено 15.09.2026.

Суддя Т. Н. Скороход

Оригінал: reyestr.court.gov.ua