Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №560/13620/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/13620/25

Головуюча у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Гнап Д.Д.

14 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправним дії Військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) без врахування виплачених сум грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за період служби з червня 2023 року (включно) по травень 2024 року (включно);

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь суму невиплаченої грошової компенсації за невикористані дні відпусток (щорічних та додаткових) розрахованої виходячи з виплаченої додаткової винагороди за період з червень 2023 року (включно) по травень 2024 року (включно) у розмірі 81675,00 грн;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення, що підлягає виплаті відповідно до рішення суду у справі №560/14907/24, за весь час затримки виплати - за період з 25.01.2023 по день фактичної виплати грошового забезпечення та стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь середній заробіток за час затримки розрахунку при виключенні зі штату (закінченні служби) в сумі 612372,6 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідач на виконання судового рішення від 06.01.2025 у справі №560/14907/24 нарахував грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток з урахуванням додаткової винагороди без врахування вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати затверджений від 08.02.1995 №100, тобто з місячного грошового забезпечення, а не з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. Як наслідок вважає, що має право компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення та середній заробіток за час затримки розрахунку при виключенні зі штату.

Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що обчислення компенсації за невикористані дні відпусток здійснено відповідачем відповідно до спеціального правила пункту 6 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260. Застосування Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, до розрахунку цієї компенсації суд визнав безпідставним.

Вимоги про компенсацію втрати частини доходів та середній заробіток за час затримки розрахунку суд визнав похідними від вимог щодо перерахунку компенсації за невикористані відпустки та відмовив у їх задоволенні.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погодившись із рішенням у частині відмови в нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів і стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначає, що 20 березня 2026 року Військова частина НОМЕР_1 виплатила йому 75 806,80 грн на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року та додаткового рішення від 16 січня 2025 року у справі № 560/14907/24. Доказ цієї виплати було подано суду першої інстанції, однак суд його не оцінив.

Апелянт наголошує, що оскаржені ним вимоги мають самостійні предмет і підстави: компенсація втрати частини доходів пов`язана з несвоєчасною виплатою грошового забезпечення за період з 25 січня по 19 травня 2023 року, а відповідальність за статтею 117 КЗпП України - з непроведенням повного розрахунку на день виключення зі списків особового складу 04 червня 2024 року.

Військова частина НОМЕР_1 у відзиві просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на правильність розрахунку компенсації за невикористані відпустки за Порядком № 260, разовий характер спірних виплат та відсутність у спеціальному законодавстві про військову службу відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.06.2024 №166 позивач 04.06.2024 виключений зі списків особового складу.

Рішенням від 06.01.2025 у справі №560/14907/24 Хмельницький окружний адміністративний суд зобов`язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу з 25.01.2023 по 19.05.2023 грошове забезпечення, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення (грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, компенсацію за невикористані дні відпусток одноразову грошову допомогу при звільненні, тощо), з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, з урахуванням виплачених сум.

Додатковим рішенням від 16.01.2025 Хмельницький окружний адміністративний суд зобов`язав військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових), обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Листом від 23.04.2025 відповідач повідомив що при надходженні фінансування буде здійснена виплата відповідно до судових рішень у справі №560/14907/24.

За змістом довідки-перерахунку від 03.06.2025 розрахунок компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток військова частина НОМЕР_1 здійснила із таких складових: 25913,70 грн (сума місячного грошового забезпечення) / 30 (кількість днів у місяці для розрахунку компенсації) х 31(кількість днів невикористаної відпустки) = 26777,49 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо розрахунку грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) без врахування виплачених сум грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за період служби з червня 2023 року (включно) по травень 2024 року (включно) відповідно до Порядку №100, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині вирішення позовних вимог щодо порядку обчислення грошової компенсації за невикористані дні відпусток, суд апеляційної інстанції не перевіряє законність та обґрунтованість рішення в цій частині.

Згідно із частинами першою — третьою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріалами справи підтверджено, що до ухвалення оскарженого рішення позивач подав суду першої інстанції клопотання від 26 березня 2026 року, до якого долучив банківську довідку, відповідно до якої 20 березня 2026 року на його рахунок фактично зараховано кошти у загальній сумі 75 806,80 грн.

Зазначені кошти виплачені на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року та додаткового рішення цього суду від 16 січня 2025 року у справі № 560/14907/24. Факт та дата такої виплати мають значення для вирішення позовних вимог про компенсацію втрати частини доходів та стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку.

Однак оскаржене рішення не містить оцінки зазначеного доказу. Суд першої інстанції пов`язав вимоги про компенсацію втрати частини доходів та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку виключно з вимогою про перерахунок компенсації за невикористані дні відпусток та, відмовивши у задоволенні останньої, визнав дві інші вимоги похідними від неї.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, оскільки зазначені вимоги мають самостійні правові та фактичні підстави.

Відповідно до статті 1 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи й організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у разі порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу.

За приписами статті 2 Закону № 2050-III компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам. До таких доходів належать грошові доходи громадян, які вони одержують на території України та які не мають разового характеру, зокрема заробітна плата і грошове забезпечення.

Згідно зі статтею 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць після утримання податків та обов`язкових платежів на індекс інфляції в період невиплати доходу. Інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться.

Статтею 4 Закону № 2050-III передбачено, що виплата суми компенсації проводиться в тому самому місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Аналогічний механізм визначений пунктами 2– 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

Нарахування та виплата належного особі доходу на виконання судового рішення не змінює правової природи такого доходу. Судове рішення, яким підтверджено право особи на відповідні виплати, не створює нового виду доходу, а є способом захисту права, порушеного внаслідок його неправильного нарахування або несвоєчасної виплати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 травня 2026 року у зразковій справі № 280/8933/24 виходила з того, що право на компенсацію втрати частини доходів виникає за сукупності умов, коли строк виплати доходу порушений щонайменше на один календарний місяць, відповідний дохід не має разового характеру та фактично виплачений особі.

У цій справі факт виплати відповідних сум підтверджений банківською довідкою про зарахування коштів 20 березня 2026 року.

Разом з тим Закон № 2050-III поширюється лише на виплати, які за своєю правовою природою є доходами, що не мають разового характеру.

Додатковим рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року у справі № 560/14907/24 Військову частину НОМЕР_1 зобов`язано здійснити перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168. На виконання цього рішення відповідач визначив до виплати 31 000 грн.

Грошова компенсація за невикористані дні відпустки є виплатою, пов`язаною з припиненням проходження служби та компенсацією невикористаного права на відпочинок, і має разовий характер. Тому незалежно від складових, врахованих при визначенні її розміру, сума 31 000 грн не є щомісячним грошовим доходом у розумінні Закону № 2050-III та не є базою для нарахування компенсації втрати частини доходів.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі № 560/14907/24, серед іншого, підтверджено право позивача на належний розмір грошового забезпечення за період з 25 січня 2023 року по 19 травня 2023 року.

Отже, на ті складові суми, нарахованої на виконання цього рішення, які є донарахованим щомісячним грошовим забезпеченням за відповідні місяці та не мають разового характеру, поширюються положення Закону № 2050-III.

Та обставина, що відповідні суми були визначені та нараховані після ухвалення судового рішення, не змінює періоду, за який вони належали позивачу, та їх правової природи.

Оскільки такі суми фактично виплачені позивачу лише 20 березня 2026 року, відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів за період порушення строку виплати кожної відповідної щомісячної суми згідно із Законом № 2050-III та Порядком № 159.

Таким чином, позовна вимога про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 116 КЗпП України у редакції, чинній на час виключення позивача зі списків особового складу, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи чи організації, проводиться у строки, встановлені цією нормою.

Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа чи організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Частиною другою цієї статті передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити відповідне відшкодування, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування визначає орган, який вирішує спір по суті.

Непоширення норм КЗпП України безпосередньо на порядок проходження військової служби не виключає субсидіарного застосування статей 116, 117 цього Кодексу до правовідносин щодо відповідальності за несвоєчасний остаточний розрахунок при виключенні військовослужбовця зі списків особового складу, оскільки спеціальне законодавство, яке регулює проходження військової служби та виплату грошового забезпечення, не встановлює іншого механізму майнової відповідальності військової частини за таку затримку.

Ухвалення судового рішення про нарахування та виплату належних військовослужбовцю сум не припиняє обов`язку військової частини провести з ним повний розрахунок та не усуває передбачених законом наслідків його несвоєчасного проведення.

Позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 04 червня 2024 року. Водночас суми, належні йому за період проходження служби та визначені на виконання судових рішень у справі № 560/14907/24, у повному обсязі в день виключення зі списків особового складу виплачені не були.

На виконання зазначених судових рішень відповідач нарахував 45 961,22 грн та 31 000 грн, тобто загалом 76 961,22 грн. Банківською довідкою підтверджено, що після відповідних утримань 20 березня 2026 року на рахунок позивача фактично зараховано двома платежами 75 806,80 грн.

Отже, остаточний розрахунок у цій частині проведено після виключення позивача зі списків особового складу, що є підставою для застосування статті 117 КЗпП України.

Оскільки позивача виключено зі списків особового складу після 19 липня 2022 року, до спірних правовідносин застосовується стаття 117 КЗпП України у редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, якою період виплати середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку обмежено шістьма місяцями.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц звернула увагу на необхідність урахування при визначенні розміру відшкодування за статтею 117 КЗпП України критеріїв розумності, справедливості та пропорційності. У постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23 Велика Палата Верховного Суду підтвердила можливість застосування таких критеріїв і після законодавчого обмеження періоду відповідальності шістьма місяцями.

При визначенні розміру відшкодування підлягають урахуванню, зокрема, розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із загальним розміром належних при звільненні виплат, тривалість порушення та співмірність відшкодування з майновими втратами працівника.

Для визначення середнього заробітку застосовуються правила Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

При обчисленні виплат, що визначаються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, середньоденний заробіток визначається виходячи з виплат за два календарні місяці, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Такий підхід до визначення середнього заробітку у правовідносинах щодо відповідальності за затримку розрахунку з військовослужбовцем відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 31 січня 2025 року у справі № 460/2645/24.

Додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, при визначенні середнього заробітку для цілей статті 117 КЗпП України до розрахунку не включається.

Матеріалами справи підтверджено, що розмір грошового забезпечення позивача, який підлягає врахуванню при обчисленні середнього заробітку, за кожен із двох календарних місяців розрахункового періоду становив 25 913,70 грн.

Відповідно, за два календарні місяці розрахункового періоду сума грошового забезпечення, яка підлягає врахуванню, становить 51 827,40 грн, а кількість календарних днів у цих місяцях — 61 день.

Позивача виключено зі списків особового складу 04 червня 2024 року, тому період затримки остаточного розрахунку розпочався 05 червня 2024 року. З урахуванням установленого частиною першою статті 117 КЗпП України обмеження відповідальності шестимісячним строком граничним періодом, за який може бути визначено середній заробіток, є період з 05 червня 2024 року по 04 грудня 2024 року включно, що становить 183 календарні дні.

Отже, розмір середнього заробітку за зазначений період становить:

(25 913,70 грн + 25 913,70 грн) : 61 календарний день * 183 календарні дні = 155 482,20 грн.

При цьому додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, до розрахунку середнього заробітку для цілей застосування статті 117 КЗпП України не включається.

Заявлена позивачем до стягнення сума середнього заробітку у розмірі 612 372,60 грн обчислена з урахуванням зазначеної додаткової винагороди, виходячи з визначення шестимісячного періоду як 180 календарних днів, а також без урахування співвідношення розміру несвоєчасно виплачених сум із загальним розміром належних позивачу при остаточному розрахунку виплат. Тому підстав для стягнення середнього заробітку у заявленому розмірі немає.

Разом з тим визначення граничної суми середнього заробітку у розмірі 155 482,20 грн саме по собі не означає, що така сума підлягає стягненню в повному обсязі.

При визначенні належного розміру відшкодування відповідно до статті 117 КЗпП України підлягають урахуванню характер і тривалість допущеного порушення, розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із загальним розміром належних при звільненні виплат, а також критерії розумності, справедливості та пропорційності.

Відповідно до картки особового рахунку сума коштів, належних позивачу при виключенні зі списків особового складу та своєчасно виплачених відповідачем, становила 48 780,88 грн.

Водночас сума коштів, які не були своєчасно виплачені позивачу та надалі були нараховані відповідачем на виконання судових рішень у справі № 560/14907/24, становила 76 961,22 грн, з яких 45 961,22 грн нараховано на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року, а 31 000 грн — на виконання додаткового рішення цього суду від 16 січня 2025 року.

Таким чином, загальний розмір виплат, які належали позивачу при проведенні остаточного розрахунку, становить:

48 780,88 грн + 76 961,22 грн = 125 742,10 грн.

Частка несвоєчасно виплачених коштів у загальному розмірі належних позивачу виплат становить:

76 961,22 грн : 125 742,10 грн = 0,612056, або 61,21 %.

При визначенні зазначеного співвідношення колегія суддів виходить із нарахованих сум. Та обставина, що 20 березня 2026 року на рахунок позивача фактично зараховано 75 806,80 грн після здійснення відповідних утримань, не змінює розміру нарахованих відповідачем сум, які підлягають урахуванню при визначенні частки несвоєчасно проведеного розрахунку.

З огляду на частку несвоєчасно виплачених коштів пропорційний розмір відшкодування за час затримки остаточного розрахунку становить:

155 482,20 грн * 0,612056 = 95 163,83 грн.

Колегія суддів вважає, що визначений у такий спосіб розмір відшкодування враховує суму простроченої заборгованості, її частку в загальному розмірі належних позивачу виплат, тривалість порушення та компенсаційний характер відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, і відповідає критеріям розумності, справедливості та пропорційності.

Отже, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 95 163,83 грн.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Суд першої інстанції не дослідив наявний у матеріалах справи доказ фактичної виплати 20 березня 2026 року коштів у сумі 75 806,80 грн, неправильно визначив правову природу вимог про компенсацію втрати частини доходів і середній заробіток та не застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року — скасуванню в оскарженій частині з ухваленням нового рішення про часткове задоволення відповідних позовних вимог.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не переглядається, оскільки позивач його в цій частині не оскаржує.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при виключенні зі списків особового складу і ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати сум щомісячного грошового забезпечення, донарахованих та виплачених на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі № 560/14907/24, відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, за період порушення строку виплати кожної відповідної суми, з урахуванням їх фактичної виплати 20 березня 2026 року.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при виключенні зі списків особового складу у розмірі 95 163,83 грн (дев`яносто п`ять тисяч сто шістдесят три гривні 83 копійки).

У задоволенні решти позовних вимог у цій частині відмовити.

В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у справі № 560/13620/25 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.