Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №240/17948/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/17948/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Липа Володимир Анатолійович

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

15 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні за 29 років служби;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та доплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із звільненням з військової служби, обчисливши її розмір за 29 років служби, з урахуванням періодів проходження військової служби, які обраховуються в пільговому обчисленні;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошової допомоги при звільненні за весь час затримки виплати – за період з 17.03.2025 року по день фактичної виплати (доплати) грошової допомоги при звільненні.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що при звільненні позивачу виплачено одноразову допомогу по звільненні у меншому розмірі, оскільки військовою частиною при цьому не зараховано до загальної вислуги пільгову вислугу років.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Вказав на відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен календарний рік служби з врахуванням 4 років пільгового стажу.

З урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та наказом командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 12.03.2025 № 88 його було звільнено у запас за підпунктом «г» відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (через сімейні обставини).

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 17.03.2025 № 53 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 17.03.2025.

Відповідно до зазначеного наказу станом на день виключення зі списків особового складу вислуга років у Збройних Силах України позивача складає: календарна – 25 років 07 місяців 28 днів, пільгова – 04 роки 00 місяців 21 день, загальна – 29 років 08 місяців 19 днів.

У наказі військової частини НОМЕР_2 від 17.03.2025 № 53 зазначено виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку зі звільненням з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повних 25 календарних років в період з 1999 по 2025 роки, відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до довідки від 01.05.2025 № 387/46 позивачу було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні з розрахунку 25 календарних років у розмірі 533773,13 грн.

Позивач вважає, що при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні відповідач як розрахункову величину помилково використав наявну у нього календарну вислугу років на військовій службі, а не вислугу років з урахуванням пільгової вислуги, а тому звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач маючи 10 і більше років вислуги набув право на отримання одноразової грошової допомоги, обчислення розміру якої здійснюється за кожний повний календарний рік служби. При цьому, відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен календарний рік служби з урахуванням пільгового стажу.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Пунктом 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII (Закон №2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із пунктами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до пункту 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Згідно із абзацом 1 пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Згідно із пунктом 1 розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (Порядок № 260), військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до пункту 8 розділу ХХХІІ Порядку №260 для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (зі змінами) (Постанова №393).

Згідно із абзацом 3 пункту 10 Постанови №393 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро, особам із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки, які які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2022 у справі № 580/2497/21 зазначив, що поняття «умова набуття права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги» і поняття «обчислення розміру одноразової грошової допомоги» є відмінними, адже до складу першого включається як календарна так і пільгова вислуги років, а до складу другого лише календарна.

Поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги за вислугу років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 25/50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». Умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України №2011-ХІІ, є наявність «вислуги 10 років і більше». Таким чином, у пункті 2 статті 15 Закону України №2011-ХІІ відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.

Встановлено, що при обрахунку вислуги років для виплати допомоги позивачу було враховано саме календарну вислугу років, що відповідає вказаним вимогам. Водночас, відсутні підстави вважати, що одноразова грошова допомога при звільненні має виплачуватися з урахуванням пільгового стажу.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.