Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №120/17238/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/17238/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

15 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.06.2025 №0906363-2411-0222-UA05100030000051497, від 26.06.2025 №0906364-2411-0222-UA05100030000051497, від 26.06.2025 №0906362-2411-0222-UA05100030000051497, від 26.06.2025 №0906361-2411-0222-UA05100030000051497, від 26.06.2025 №0906316-2411-0222-UA05100030000051497, від 26.06.2025 №0906317-2411-0222-UA05100030000051497 та податкову вимогу від 10.10.2025 № 0012100-1309-0232.

Зобов`язано Головне управління ДПС у Вінницькій області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей щодо суми нарахованого податкового зобов`язання в сумі 211533,56 грн.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 4533,07 грн (чотири тисячі п`ятсот тридцять три гривні 07 копійок).

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

14.07.2026 до суду надійшли додаткові пояснення від відповідача.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності є власником об`єктів нерухомого майна, а саме:

- нежитлове приміщення, загальною площею 1128,4 кв.м. (будівля телятника), за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8);

- нежитлове приміщення, загальною площею 2337,4 кв. м. (будівля телятника), за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 7).

Позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець та взята на облік як платник податків Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 01.01.2016, що підтверджується Витягом з реєстру платників єдиного податку № 6514 (а.с. 9).

Згідно з відомостями, які містяться в цьому Витязі, позивач здійснює такі види діяльності за КВЕД: 01.11 - Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.41 - Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 46.11 - Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами.

Податковий орган визначив ОСОБА_1 податкові зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та сформовано податкові повідомлення-рішення за 2022 рік:

- ППР № 0906364-2411-0222-UA05100030000051497 від 26.06.2025 на суму 45579,30 грн. за об`єкт нежитлової нерухомості: - нежитлове приміщення, загальною площею 2337,4 кв.м. (частка власності 1) ;

- ППР № 0906363-2411-0222-UA05100030000051497 від 26.06.2025 на суму 22003,80 грн. за об`єкт нежитлової нерухомості: - нежитлове приміщення, загальною площею 1128,4 кв. м. (частка власності 1);

Визначено податкові зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та сформовано податкові повідомлення-рішення за 2023 рік:

- ППР № 0906361-2411-0222-UA05100030000051497 від 26.06.2025 на суму 46981,74 грн. за об`єкт нежитлової нерухомості: - нежитлове приміщення, загальною площею 2337,4 кв. м. (частка власності 1);

- ППР № 0906362-2411-0222-UA05100030000051497 від 26.06.2025 на суму 22680,84 грн. за об`єкт нежитлової нерухомості: - нежитлове приміщення, загальною площею 1128,4 кв. м. (частка власності 1).

Визначено податкові зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та сформовано податкові повідомлення-рішення за 2024 рік:

- ППР № 0906317-2411-0222-UA05100030000051497 від 26.06.2025 на суму 49786,62 грн. за об`єкт нежитлової нерухомості: - нежитлове приміщення, загальною площею 2337,4 кв. м. (частка власності 1);

- ППР № 0906316-2411-0222-UA05100030000051497 від 26.06.2025 на суму 24034,92 грн. за об`єкт нежитлової нерухомості: - нежитлове приміщення, загальною площею 1128,4 кв. м. (частка власності 1).

Водночас, Головним управління ДПС у Вінницькій області 10.10.2025 на підставі вказаних податкових повідомлень - рішень була сформована податкова вимога № 0012100-1309-0232.

Позивач вважає вказані податкові повідомлення - рішення та вимогу протиправними, тому з метою їх скасування звернулася до суду із цим позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень підп.14.1.235 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПКУ платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно із підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПКУ контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно із статтею 265 ПК України податок на майно складається, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПКУ визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Водночас, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПКУ).

Пунктом 266.2 стаття 266 ПКУ визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування.

Так, згідно з підпунктом "ж" вищезазначеної статті до таких об`єктів нерухомості віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПКУ база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

У спірних правовідносинах слід звернути увагу, що застосування підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПКУ передбачає наявність трьох умов, перша з яких: власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та третя - об`єкти нерухомості не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Отже, аналіз викладених норм, дає підстави для висновку, що для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є, зокрема, правовий статус будівлі.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з Державним класифікатором України будівель та споруд ДК 018-2000.

Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства").

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 будівлі для тваринництва, 1271.2 будівлі для птахівництва, 1271.3 будівлі для зберігання зерна, 1271.4 будівлі силосні та сінажні, 1271.5 будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства, 1271.6 будівлі для тепличного господарства, 1271.7 будівлі рибного господарства, 1271.8 будівлі підприємств лісівництва і звірівництва, 1271.9 будівлі сільськогосподарського призначення інші.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з Державним класифікатором України будівель та споруд ДК 018-2000.

Так, позивач є власником нежитлового приміщення, загальною площею 1128,4 кв. м. (будівля телятника), за адресою: Вінницька обл., с. Марківка, вул. Шкільна, будинок 99, та нежитлового приміщення, загальною площею 2337,4 кв. м. (будівля телятника), за адресою: Вінницька обл., с. Марківка, вул. Шкільна, будинок 106.

За технічними характеристиками належні позивачу на праві приватної власності будівлі підпадають під визначення об`єктів, що звільняються від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, наведеному у підпункті "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Однак, віднесення нежитлової будівлі до відповідного класу не є безумовною підставою для віднесення фізичної або юридичної особа, яка нею володіє, до осіб на яких розповсюджується податкова пільги, визначена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Законодавець ставить у залежність використання сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.

Тож, необхідним для з`ясування у цій справі також є питання того, чи є позивач сільськогосподарським товаровиробником, на якого поширюється пільга, передбачена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

За доводами відповідача, відсутні належні докази, які б підтверджували фактичне використання позивачем нежитлових будівель, належних їй на праві власності для здійснення сільськогосподарської діяльності з розведення великої рогатої худоби молочних порід. Відсутні ветеринарні та санітарні довідки, облікова документація щодо кількості худоби, звіти про виробництво тощо.

Натомість, судом першої інстанції взято до уваги позицію позивача про те, що належні їй об`єкти нерухомості є будівлями, що використовуються нею у сільськогосподарській діяльності.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Також згідно з абз. 2 ст. 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що поняття "сільськогосподарський товаровиробник" не суперечить його визначенню, наведеному у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів відповідно до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.

Вказане свідчить, що в розумінні п. п. "ж" п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.

Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що належність особи до категорії сільськогосподарських товаровиробників не залежить від організаційної форми здійснення нею сільськогосподарської діяльності (юридична особа, фізична особа чи фізична особа-підприємець).

Відповідну позицію виснував Верховний Суд у постановах від 17.02.2020 № 820/3556/17, від 10.04.2020 № 823/1751/17, від 24.04.2020 № 540/2206/19 від 17.02.2021 № 820/3707/17 та від 22.04.2021 № 822/3289/17 та постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2024 у справі №560/20003/23.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач згідно з відомостями, які містяться у Витязі з реєстру платників єдиного податку здійснює такі види діяльності за КВЕД: 01.11 - Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.41 - Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 46.11 - Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами.

Також на підтвердження здійснення сільськогосподарського виробництва позивач надала податкові декларації платника єдиного податку (а.с. 17-22), копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (а.с. 26, 28), відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (а.с. 29), фотографії нежитлових будівель, на які нараховано податок на нерухоме майно (а.с. 30-39).

За вказаних обставин колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивачка є сільськогосподарським товаровиробником, об`єкти нерухомості, які їй належать на праві приватної власності, щодо яких контролюючим органом донараховано податкові зобов`язання, зокрема, є будівлями, призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. При цьому, такі об`єкти не здаються їх власником в оренду, лізинг, позичку.

Зважаючи на те, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, то у нього наявна сукупність умов, за яких належне йому нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звільнено від оподаткування відповідно до положень п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

На підставі встановлених у справі обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Водночас, відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Згідно п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Враховуючи вищевикладений висновок суду про протиправне визначення позивачу податкового зобов`язання, наявні підстави стверджувати про безпідставне виникнення у позивача податкового боргу за вказаним податковим зобов`язанням, у зв`язку з чим і про безпідставне винесення відповідачем податкової вимоги від 10.10.2025 № 0012100-1309-0232 на суму 211533,56 грн., що вказує на наявність підстав для її скасування.

Щодо позиції суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання відповідача скасувати податковий борг/заборгованість на суму 211533,56 грн, то колегія суддів зазначає, що у відповідності до частини першої розділу II Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Відповідно до п. п. 66.1.5 п. 66.1 ст. 66 ПК України підставою для внесення змін до облікових даних платників податків є рішення суду, що набрало законної сили.

При цьому статтею 60 ПК України визначено, що податкова вимога вважається відкликаною, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Крім того, слід врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13.02.2018 у справі № 816/2042/16, згідно з якою у платника податків наявний матеріально-правовий інтерес в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.02.2019 року (справа № 825/999/17), від 26.02.2019 року (справа № 805/4374/15-а), від 30.11.2021 року (справа № 300/3157/20).

Отже, з урахуванням того, що позивач у спірний період, за який їй винесено податкову вимогу від 10.10.2025 № 0012100-1309-0232 на суму 211533,56 грн не мала обов`язку зі відповідних зобов`язань, то суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що зазначену суму податкового боргу, визначену у такій податковій вимозі, необхідно скасувати.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, однак не вказують на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Шидловський В.Б.

Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.