Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №371/1118/26 — Миронівський районний суд Київської області

Суд: Миронівський районний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 14 вересня 2026 р.

Справа: №371/1118/26

Суддя: Кириленко М. О.

Єдиний унікальний № 371/1118/26

Номер провадження № 2/371/1474/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2026 р. м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кириленко М.О.

за участю секретаря судового засідання Овчаренко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Миронівка Київської області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 13.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №398961, згідно умов якого позичальнику надано позику у сумі 6 650, 00 грн. Вказаний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора. ТОВ «Сіроко Фінанс» свої зобов`язання виконало та надало відповідачу позику шляхом перерахування коштів на банківський рахунок із використанням реквізитів електронного платіжного засобу відповідача, тоді як останній свої зобов`язання щодо повернення суми позики та сплати процентів у повному обсязі не виконував. 23.07.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Солвентіс» укладено Договір факторингу №23072025, відповідно до умов якого відбулося відступлення прав вимоги за Договором позики №398961 від 13.02.2025. Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання по погашенню заборгованості, в зв`язку з чим позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором позики №398961 від 13.02.2025 у розмірі 21 945, 00 грн, судові витрати у розмірі 2 662, 40 грн та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000, 00 грн.

Ухвалою суду від 19.08.2026 у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомлення (викликом) сторін. Виклик відповідача здійснено шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, на позовних вимогах наполягав, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причину неявки суду не надав, клопотань про відкладення розгляду справи від останньої не надходило. У встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надала. Окрім цього виклик відповідача в судове засідання було здійснено через офіційний веб-портал судової влади, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду.

Згідно до положення ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 13.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №398961. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника 7і8vD3, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, про що свідчить п.30 Договору «Юридичні адреси та реквізити сторін» (а.с. 14-16).

Відповідно до п. 2.1 Договору сума позики 6 650, 00 грн.

Строк позики/строк договору 30 днів (п. 2.2).

Процентна ставка (фіксована) 0,01% в день, діє протягом строку договору, визначеного п.п. 2.2 п. 2 Договору.

Комісія 29,71% від суми позики, визначеної п.п.2.1 п.2 Договору, що складає 1 975, 86 грн.

Дата надання позики 13.02.2025. Дата повернення позики 14.03.2025. Денна процентна ставка/день 1%. Проценти за понадстрокове користування позикою 5,00% в день. Пеня 5,00% в день. Орієнтована реальна річна процентна ставка 2617,16%. Орієнтовна загальна вартість кредиту 8 645, 00 грн.

Згідно п. 30 «Юридичні адреси та реквізити сторін» вказаний номер електронного платіжного засобу ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .

З таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, яка є Додатком №1 до Договору позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) №398961 від 13.02.2025 та підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 7і8vD3, убачається, що ОСОБА_1 ознайомлений з інформацією про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, суму процентів за користування кредитом (а.с. 17).

Також відповідач підписав паспорт споживчого кредиту (позика з фіксованою диференційованою процентною ставкою) електронним підписом одноразовим ідентифікатором 2W3cu5, у якому зазначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості позики для споживача, порядок повернення позики, додаткова інформація, інші важливі правові аспекти (а.с. 31-32).

Відповідно до довідки про укладення договору (Ідентифікація), яка складена ТОВ «Сіроко Фінанс», даною довідкою останнє підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 був ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Сіроко Фінанс» відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»: адреса - Київська, Владиславка, вул. Центральна, 234; РНОКПП - НОМЕР_2 ; договір: №398961 від 13.02.2025; сума кредиту - 6 650, 00 грн; строк кредитування - 30 днів; номер телефону - НОМЕР_3 ; ел. пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 , заявка на кредит подана - 13.02.2025 року о 06:13 год. Акцепт оферти позичальником (підписання договору одноразовим ідентифікатором: одноразовий ідентифікатор - 7і8vD3; ідентифікатор відправлено позичальнику - 13.02.2025 року о 08:29 год.; електронна пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікатор введено позичальником/відправлено кредитору - 13.02.2025 року 08:29 год.; перерахування грошових коштів позичальнику - 13.02.2025 року 08:29 год (а.с.27зв.).

На підтвердження виконання первісним кредитором ТОВ «Сіроко Фінанс» зобов`язань за договором позики №398961 від 13.02.2025 щодо видачі відповідачу грошових коштів у сумі 6 650, 00 грн, позивачем надано копію платіжної інструкції e74547f8-31c3-4c77-91a3-04f84698ca8c, деталі платежу: відправник - ТОВ «Сіроко Фінанс», ЄДРПОУ - 42827134; отримувач - ОСОБА_1, платіжний інструмент - НОМЕР_1 (MASTERCARD); сума транзакції - 6 650, 00 UAH; дата та час здійснення операції - 13.02.2025, вид операції - виплата кредиту (а.с. 30 зв.).

23 липня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Солвентіс» було укладено Договір факторингу № 23072025, згідно з умовами якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Солвентіс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Солвентіс» приймає належні ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимоги (а.с. 18-21).

Акт містить інформацію щодо загальної суми заборгованості за реєстром боржників після переходу права вимоги до ТОВ «Фінансова Компанія «Солвентіс» в сумі 21 269 764, 51 грн (а.с. 8).

Відповідно до платіжної інструкції №857 від 29.07.2025 ТОВ «Фінансова Компанія «Солвентіс» здійснило грошовий переказ на рахунок ТОВ «Сіроко Фінанс», призначення платежу: «Оплата суми фінансування згідно Договору факторингу № 23072025 від 23.07.2025 р» (а.с. 32зв.).

Відповідно до Витягу з додатку до Договору факторингу № 23072025 від 23.07.2025, в реєстрі договорів, права вимоги за якими відступаються, значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір № 398961, загальна заборгованість становить - 21 945, 00 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 6 650, 00 грн; заборгованість по відсоткам - 1 529, 50 грн; заборгованість за пенею - 13 300, 00 грн; заборгованість по комісії - 465, 50 грн (а.с. 11зв.).

Разом з тим, позивачем надано суду розрахунок заборгованості підписаний директором ТОВ «Сіроко Фінанс» та скріплений печаткою товариства за договором позики №398961 від 13.02.2025 за період з 13.02.2025 по 23.07.2025 за яким загальна заборгованість ОСОБА_1 станом на 23.07.2025 становить 21 945, 00 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 6 650, 00 грн; заборгованість по відсоткам - 1 529, 50 грн; заборгованість за пенею - 13 300, 00 грн; заборгованість по комісії - 465, 50 грн (а.с. 12-13).

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують та сторонами не оспорюється факт переходу прав грошової вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «Солвентіс» за договором надання кредиту № 398961, укладеним 13.02.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 .

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Судом встановлено, що між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Сіроко Фінанс» 13.02.2025 було укладено договір позики № 398961 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).

Відповідно до умов договору ТОВ «Сіроко Фінанс» надало відповідачу кошти в сумі 6 650, 00 грн строком на 30 днів до 14.03.2025 року (включно), а останній зобов`язувався повернути кошти та сплатити проценти за користування ними.

13.02.2025 кредитні кошти в сумі 6 650, 00 грн були перераховані відповідачу. Отже, факт отримання відповідачем коштів в сумі 6 650, 00 грн у ТОВ «Сіроко Фінанс» суд вважає доведеним, крім цього зазначена обставина не спростована відповідачем.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором, заборгованість відповідача перед позивачем становить - 21 945, 00 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 6 650, 00 грн; заборгованість по відсоткам - 1 529, 50 грн; заборгованість за пенею - 13 300, 00 грн; заборгованість по комісії - 465, 50 грн.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, сторонами погоджено строк його дії до 14.03.2025. До вказаного строку сторони передбачили і право нараховувати проценти за користування кредитом.

Також в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 договору позики №398961 від 13.02.2025, сторони обумовили, що протягом строку дії договору (з 13.02.2025 по 14.03.2025) загальний розмір процентів становив 19,14 грн.

З розрахунку заборгованості за період з 13.02.2025 по 23.07.2025, наданого позивачем, містяться відомості про здійснення пролонгацій вказаного договору на підставі додаткової угоди 398961-83716 від 14.03.2025.

Водночас самої додаткової угоди, які мали бути укладені на підставі пункту 6 Договору матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Враховуючи приписи статей 7780 ЦПК України, належними та допустимими доказами укладення додаткових угод (пролонгацій) є безпосередньо примірники таких угод, підписані сторонами у встановленому законом порядку (зокрема із застосуванням електронного цифрового підпису відповідно до Законів України «Про електронну комерцію» та «Про електронні довірчі послуги»).

Оскільки позивачем до матеріалів справи не надано додаткової угоди про продовження строку дії договору позики, суд вважає обставину щодо укладення такої угоди недоведеною.

Інших доказів того, що позичальником було погоджено продовження строку користування кредитом позивачем до суду не надано.

Таким чином, строк дії договору позики №398961 від 13.02.2025 становить саме 30 днів, тобто до 14.03.2025.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за процентами нарахованими поза межами строку дії кредитного договору, тобто у період з 15.03.2025 по 23.07.2025 є безпідставними.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає доведеним, що вказаний договір позики був підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатором, які були надіслані первісними кредиторами на номер телефону, зазначений відповідачем, на підтвердження чого у ідентифікаційній частині договорів містяться коди ідентифікатори відповідача, що і є його безпосереднім підписом.

Відповідачем не подано заперечень щодо факту підписання зазначеного кредитного договору.

Свої зобов`язання з надання коштів ТОВ «Сіроко Фінанс» виконало, що підтверджується матеріалами справи і не спростовано відповідачем.

Зобов`язання з повернення кредитних коштів відповідач не виконав у зв`язку із чим на момент розгляду справи наявна заборгованість.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 6 650, 00 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 19, 14 грн, а всього стягненню підлягає 6 669, 14 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення комісії пов`язаної з наданням кредиту в розмірі 465, 50 грн, суд зазначає наступне.

Виходячи із змісту Договору позики №398961 від 13.02.2025, даний кредит є споживчим.

Наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.12.2019 в справі №524/5152/15 (провадження №61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

У постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №727/5461/23 (провадження № 61-17096св23) зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору, щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, умови договору про сплату комісії саме за надання кредиту, тобто за дії, які кредитодавець здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційними.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Відповідно до частин 1-2, 5, 8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

В даному випадку, встановлена комісія за надання кредиту є невиправданим платежем, отже, така умова договору порушує публічний порядок, та є нікчемною.

У зв`язку з чим, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 комісії у розмірі 465, 50 грн слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 13 000, 00 грн, суд приходить до наступного.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, доповнені згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року, згідно яких: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України(частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів.

Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

У зв`язку з чим, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 13 000, 00 грн слід відмовити.

За встановлених обставин, позов ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

За положеннями ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Судом встановлено, що у матеріалах справи містяться копія договору №43657029/02 про надання правової допомоги від 02.01.2026, укладеного між ТОВ «ФК Солвентіс» та адвокатським об`єднання «Констрактів Лойерз», додаткова угода №398961 від 31.03.2026 до Договору про надання правової допомоги№43657029/02 від 02.01.2026, акт надання послуг №398961 на підтвердження факту надання правової допомоги від 31.03.2026 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних АО «Констрактів Лойерз» відповідно до якого за підготовку позовної заяви 6 000, 00 грн (а.с. 24-26, 27, 9, 11).

За встановлених обставин, зважаючи на те, що документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, суд приходить до висновку про доведеність витрат на правничу допомогу в заявленій сумі, як такої, що є пов`язаною з даною справою, вважає їх співмірними зі складністю та об`ємом виконаної роботи, такою, що підтверджена належними та допустимими доказами розрахунку таких витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (30,39%).

Отже, в порядку ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються із витрат по сплаті судового збору в розмірі 809, 10 грн, та витрат на правову допомогу у розмірі 1 823, 40 грн, а всього 2 632, 50 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 279, 280 ЦПК України, ст.ст.526, 530, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (код ЄДРПОУ 43657029) заборгованість за договором позики №398961 від 13.02.2025 у розмірі 6 669, 14 грн (шість тисяч шістсот шістдесят дев`ять гривень чотирнадцять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (код ЄДРПОУ 43657029) судові витрати у розмірі 2 632, 50 грн (дві тисячі шістсот тридцять дві гривні п`ятдесят копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.О. Кириленко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua