Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №560/18244/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/18244/25

Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.

Суддя-доповідач: Гнап Д.Д.

14 вересня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту наказу.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , в якій з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправним та скасувати п. 1.9. наказу № 237 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.09.2025 про призов на військову службу під час мобілізації на особливий період до військової частини НОМЕР_2 порядковий номер 1 ОСОБА_1 , 23 грудня 1996 року.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та звільнити його з військової служби.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.09.2025 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, в особливий період та направлення для проходження служби до військової частини НОМЕР_3 є протиправним, оскільки позивач повідомив відповідача, що йому надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на строк проведення мобілізації.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову під час мобілізації ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції встановив, що на момент призову позивач мав чинну відстрочку як заброньований військовозобов`язаний і перебував на спеціальному військовому обліку, тому не підлягав призову відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Водночас суд відмовив у зобов`язанні Військової частини НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби та виключити його зі списків особового складу, оскільки стаття 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не передбачає порушення порядку призову як самостійну підставу для звільнення з військової служби.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.

Апелянт зазначає, що мотивувальна та резолютивна частини оскарженого рішення суперечать одна одній. У мотивувальній частині суд визнав протиправним і таким, що підлягає скасуванню, пункт наказу № 237 про призов позивача, однак у резолютивній частині визнав протиправними лише дії територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не вирішивши заявлену вимогу про скасування індивідуального акта.

На думку апелянта, саме скасування наказу про призов та зобов`язання військової частини звільнити його зі служби і виключити зі списків особового складу забезпечать ефективне поновлення порушеного права.

Апелянт стверджує, що всі наступні рішення про зарахування до списків особового складу та проходження військової служби є похідними від протиправного наказу про призов і тому не можуть створювати правомірних наслідків.

Також апелянт вважає нерелевантною постанову Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23, посилаючись на відмінність її фактичних обставин від цієї справи.

Відповідачі правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 перебував на загальному військовому обліку за зареєстрованим місцем свого проживання - у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

10 квітня 2024 року ОСОБА_1 призначений на посаду молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони державної установи «Хмельницький слідчий ізолятор» з 11 квітня 2024 року, що підтверджується Наказом про особовий склад №49/ОС-24 від 10.04.2024.

12 вересня 2024 року листом ІНФОРМАЦІЯ_4 направив до ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» повідомлення про зарахування військовозобов`язаного ОСОБА_1 на спеціальний військовий облік, а також посвідчення №089 від 09.09.2024 про те, що ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час на строк проведення мобілізації.

26 вересня 2025 року працівники ІНФОРМАЦІЯ_5 доправили ОСОБА_1 до збірного пункту за адресою: АДРЕСА_1 . Як зазначає позивач при затриманні він надав посвідчення про бронювання та посвідчення працівника ДУ «ХСІ», однак працівники ТЦК нехтуючи законом силоміць затримали останнього.

У зв`язку з незаконним затриманням, Начальник ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» відразу надіслав вимогу до ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 про надання повної інформації про місце перебування ОСОБА_1 та причини і підстави його затримання.

09 жовтня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив, що ОСОБА_1 призвано на військову службу 26.09.2025 на підставі Наказу про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період № 237 та направлено для проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 .

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади мобілізаційної підготовки та мобілізації визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та перебувають на спеціальному військовому обліку.

Згідно з пунктами 56, 57 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, відстрочка від призову надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону № 3543-XII, у встановленому цим Порядком порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що на день прийняття наказу від 26 вересня 2025 року № 237 позивач був заброньований, перебував на спеціальному військовому обліку та мав чинну відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Отже, позивач належав до категорії військовозобов`язаних, які відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII не підлягали призову на військову службу під час мобілізації.

За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив протиправність рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов позивача.

Водночас колегія суддів погоджується з доводом апелянта про невідповідність резолютивної частини рішення мотивам, з яких суд виходив під час вирішення цієї вимоги.

Звертаючись до суду, позивач оскаржив не лише фактичні дії працівників територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а конкретний індивідуальний акт — пункт 1.9 наказу від 26 вересня 2025 року № 237, яким його призвано на військову службу під час мобілізації.

Згідно з пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт — це акт суб`єкта владних повноважень, виданий на виконання владних управлінських функцій, який стосується прав або інтересів визначеної в ньому особи та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Пунктом 2 частини першої статті 5 та пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України передбачено право особи просити про захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також повноваження суду застосувати такий спосіб захисту.

Оскільки саме пункт 1.9 наказу № 237 є владним індивідуальним рішенням, на підставі якого позивача призвано на військову службу, установлена судом невідповідність цього рішення пункту 1 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII зумовлює його визнання протиправним та скасування.

Визнання протиправними лише дій щодо призову не вирішує заявленої позовної вимоги про скасування індивідуального акта та не відповідає мотивам оскарженого рішення.

Тому рішення суду першої інстанції в цій частині належить скасувати та прийняти нову постанову, якою позовну вимогу задовольнити.

Щодо вимоги про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу та звільнити його з військової служби колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру.

Початок і закінчення проходження військової служби, а також підстави звільнення з військової служби регулюються Законом № 2232-XII та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.

Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, в особливий період, визначені частиною четвертою статті 26 Закону № 2232-XII. Перелік цих підстав є вичерпним і не містить такої самостійної підстави, як порушення порядку призову на військову службу або скасування наказу про призов.

Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23 зазначив, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною після її реалізації, а визнання протиправними дій, допущених під час призову, саме собою не спричиняє відновлення попереднього становища особи, яка вже набула статусу військовослужбовця. Звільнення такої особи з військової служби можливе з підстав, визначених статтею 26 Закону № 2232-XII.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про незастосовність цього висновку через відмінність фактичних обставин справ. Для цієї справи релевантним є не характер конкретного порушення, допущеного територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, а правовий висновок щодо розмежування процедури призову та подальших правовідносин з проходження і припинення військової служби.

На час звернення до суду позивача вже було направлено до військової частини, зараховано до списків особового складу та він набув статусу військовослужбовця. Відтак його звільнення має відбуватися в порядку і з підстав, передбачених Законом № 2232-XII.

Скасування пункту наказу територіального центру комплектування та соціальної підтримки про призов не наділяє суд повноваженнями створити додаткову, не передбачену статтею 26 Закону № 2232-XII, підставу для звільнення з військової служби.

Доводи апелянта про автоматичну протиправність усіх наступних наказів, прийнятих після наказу про призов, також не можуть бути підставою для задоволення вимоги до Військової частини НОМЕР_1 .

Накази про зарахування позивача до списків особового складу, переміщення між військовими частинами або призначення на посаду не були самостійним предметом заявленого позову. Їх зміст, правові підстави прийняття та чинність суд першої інстанції не досліджував. Суд апеляційної інстанції не може без відповідних позовних вимог визнавати такі акти протиправними або скасовувати їх лише як похідні.

Крім того, командир Військової частини НОМЕР_1 не наділений правом звільнити військовослужбовця з підстави, якої не передбачає стаття 26 Закону № 2232-XII. Покладення судом такого обов`язку суперечило б частині другій статті 19 Конституції України.

Посилання апелянта на необхідність ефективного судового захисту не змінює цього висновку. Ефективний спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права та одночасно узгоджуватися з повноваженнями відповідного суб`єкта і чинним законодавством. Суд не може під виглядом забезпечення ефективного захисту зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення, для якого законом не передбачено матеріально-правової підстави.

Отже, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні вимоги про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу та звільнити його з військової служби.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати у доповненні або зміні його мотивувальної та/або резолютивної частини.

Ураховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини щодо наявності у позивача чинної відстрочки, але в резолютивній частині застосував спосіб захисту, який не відповідає предмету заявленої вимоги, рішення належить змінити у відповідній частині.

В іншій частині рішення суду першої інстанції ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування пункту 1.9 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26 вересня 2025 року № 237 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» у частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою зазначену позовну вимогу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1.9 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26 вересня 2025 року № 237 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» у частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.