Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №240/26045/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/26045/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна

Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.

14 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1 Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови, викладеної у письмовому листі від 15.07.2025, у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 10.02.1986 по 12.08.1986, з 30.12.1988 по 16.09.1991, з 28.04.1999 по 06.12.1999, з 08.08.2001 по 03.10.2001 та з 01.11.2002 по 30.06.2003 та призначити пенсію за віком із 16.06.2026 року.

1.2 В обґрунтування позовних вимог вказує, що пенсійний орган протиправно не зарахував до страхового стажу для призначення пенсії відповідні періоди роботи попри те, що вони належним чином підтверджуються записами трудової книжки, а відсутність відомостей у реєстрі застрахованих осіб за окремі періоди роботи не може бути підставою для позбавлення його права на зарахування такого стажу.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

2.1. 10.06.2025 ОСОБА_1 звернувся через веб-портал електронних послуг до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

2.2 Після реєстрації заяви позивача засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

2.3 За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення №064350008577 від 18.06.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

2.4 До страхового стажу згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.11.1983 не враховано періоди роботи: з 10.02.1986 по 12.08.1986, оскільки в записі про дату звільнення наявне виправлення; з 30.12.1988 по 16.09.1991, оскільки запис на звільнення завірено печаткою, не придатною для сприйняття її змісту; з 28.04.1999 по 06.12.1999, оскільки відсутній рік наказу на прийняття на роботу; з 08.08.2001 по 03.10.2001 та з 01.11.2002 по 30.06.2003, оскільки дані Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за вказані періоди відсутні.

2.5 Підтверджений належними документами та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача на дату звернення становив 24 роки 10 місяців 04 дні, що було недостатнім для призначення пенсії за віком у 2025 році.

2.6 Не погоджуючись із відмовою пенсійного органу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

3.1 Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18.06.2025 №064350008577 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу період роботи з 10.02.1986 по 12.08.1986, з 30.12.1988 по 16.09.1991, з 28.04.1999 по 06.12.1999, з 08.08.2001 по 03.10.2001, з 01.11.2002 по 30.06.2003 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.06.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і прийняти рішення з урахуванням висновків суду;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3.2 Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з того, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача спірні періоди роботи, оскільки недоліки у веденні трудової книжки та відсутність відомостей у реєстрі застрахованих осіб не можуть мати негативних наслідків для позивача.

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

4.1 Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

4.2 Позивач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу.

ІІ. Мотивувальна частина.

1. Позиція апеляційного суду.

Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків.

1.1 Право на соціальний захист та пенсійне забезпечення є конституційним правом громадян України, що базується на положеннях статей 19, 46 Конституції України та нормах спеціального законодавства, що регулюють питання зарахування страхового стажу та призначення пенсій за віком.

1.2 Відповідно до статті 46 Конституції України кожен має право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

1.3 Загальні засади, принципи та механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, порядок призначення та обчислення стажу визначені Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

1.4 Згідно зі статтею 26 Закону № 1058-IV право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, у період з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

1.5 Відповідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до її впровадження - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше.

1.6 Частиною першою статті 62 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

1.7 Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, або архівними установами.

1.8 Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що наявність трудової книжки із записами про періоди роботи є первинною підставою для зарахування відповідних періодів до трудового (страхового) стажу особи.

1.9 Аналогічний правовий підхід щодо пріоритетності трудової книжки як основного документа про стаж викладено в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17 та від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а.

1.10 Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №064350008577 від 18.06.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність, належно підтвердженого, необхідного страхового стажу.

1.11 Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо неналежного оформлення окремих записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , колегія суддів зазначає, що формальні недоліки, допущені під час заповнення кадрово-облікової документації роботодавцем, не можуть слугувати підставою для обмеження чи позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист.

1.12 Апеляційний суд наголошує, що працівник не відповідає за якість та правильність ведення кадрової документації роботодавцем і не зобов`язаний контролювати дотримання відповідальними особами правил заповнення трудової книжки. Неналежне виконання підприємством своїх обов`язків із ведення кадрового діловодства не може перекладати на громадянина негативні наслідки та тягар доведення правдивості відомостей, внесених до офіційного документа.

1.13 Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.02.2018 у справі №687/975/17, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 10.10.2019 у справі №304/877/17 та від 19.12.2019 у справі №307/541/17, відповідно до яких працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини роботодавця не може бути підставою для позбавлення особи права на соціальний захист та належне пенсійне забезпечення.

1.14 При цьому самі по собі наявність виправлення у даті звільнення, неналежне сприйняття відбитка печатки, а також відсутність року у даті наказу про прийняття на роботу не свідчать про недостовірність відомостей щодо фактичних періодів роботи позивача та не спростовують факт його трудової діяльності у відповідні періоди.

1.15 Судом першої інстанції встановлено, що трудова книжка серії НОМЕР_1 містить записи про трудову діяльність ОСОБА_1 , зокрема про прийняття 10.02.1986 на роботу водієм у колгосп, звільнення 12.08.1986, прийняття 30.12.1988 водієм 3 класу та звільнення 16.09.1991, а також про прийняття 28.04.1999 на роботу в МП «Ларегат» та звільнення 06.12.1999 за власним бажанням.

Належних доказів того, що зазначені записи про періоди роботи позивача є неправильними, недостовірними або такими, що не підтверджують факт його трудової діяльності, відповідачами суду не надано.

1.16 Оскільки працівник не відповідає за правильність оформлення записів трудової книжки та іншої кадрової документації і не може контролювати процес їх заповнення, на нього не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності таких даних.

1.17 Стосовно неврахування до страхового стажу періодів роботи позивача з 08.08.2001 по 03.10.2001 та з 01.11.2002 по 30.06.2003 у зв`язку з відсутністю відповідних відомостей у реєстрі застрахованих осіб, колегія суддів зазначає, що така обставина сама по собі не може бути підставою для позбавлення позивача права на зарахування підтверджених періодів трудової діяльності до страхового стажу.

1.18 Встановлення факту роботи позивача у зазначені періоди підтверджується відповідними записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 . Відсутність або неналежне відображення відомостей у реєстрі застрахованих осіб не може мати негативних наслідків для застрахованої особи, оскільки обов`язок щодо належного обліку та сплати страхових внесків покладається на страхувальника.

1.19 Аналогічний правовий підхід викладено у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17 та від 30.09.2019 у справі №316/1392/16-а, відповідно до яких неналежне виконання роботодавцем обов`язку щодо сплати страхових внесків не повинно порушувати законні права та інтереси працівника, зокрема його право на належне пенсійне забезпечення.

1.20 З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність рішення пенсійного органу в частині відмови у зарахуванні спірних періодів роботи до стажу позивача.

1.21 Стосовно доводів апеляційної скарги про втручання суду першої інстанції в дискреційні повноваження пенсійного органу шляхом зобов`язання повторно розглянути заяву, колегія суддів зазначає наступне.

1.22 Відповідно до положень ч. 3 та ч. 4 ст. 245 КАС України у разі визнання рішення суб`єкта владних повноважень протиправним, судом може бути обрано ефективний спосіб захисту прав шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

1.23 Оскільки призначення пенсії та обчислення стажу належить до компетенції Пенсійного фонду, зобов`язання повторно розглянути заяву з урахуванням судового рішення є належним та достатнім способом захисту порушеного права.

1.24 Згідно із ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

1.25 З огляду на викладене та враховуючи те, що Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не доведено правомірність прийнятого рішення №064350008577 від 18.06.2025, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених обставинах справи, підтверджених належними доказами, та ухвалене з повним дотриманням норм матеріального і процесуального права.

2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

2.1 Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

2.2 Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

2.3 Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Кузьмишин В.М.

Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.