Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №240/15633/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/15633/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Наталія Миколаївна

Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.

14 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.06.2025 про відмову провести перерахунок пенсії та зарахування до страхового стажу періодів роботи з 05.07.2013 по 28.04.2014, з 21.07.2014 по 17.11.2014, з 20.01.2015 по 20.05.2015, з 15.07.2015 по 11.04.2016, з 13.05.2016 по 27.04.2017, з 05.07.2017 по 26.02.2018 та неврахування довідки про заробітну плату № 52/18 від 06.09.2018;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на території російської федерації з 05.07.2013 по 28.04.2014, з 21.07.2014 по 17.11.2014, з 20.01.2015 по 20.05.2015, з 15.07.2015 по 11.04.2016, з 13.05.2016 по 27.04.2017, з 05.07.2017 по 26.02.2018 згідно із записами в трудовій книжці НОМЕР_1 від 05.07.2013, провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи з липня 2013 року по лютий 2018 року згідно з довідкою № 52/18 від 06.09.2018, виданою ТОВ «А.С.Строй», з моменту звернення за перерахунком, з 28.05.2025 року.

1.2. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відмова відповідача у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи на території російської федерації та неврахуванні заробітної плати, зазначеної у довідці № 52/18 від 06.09.2018, є протиправною та порушує його право на належне пенсійне забезпечення.

2. Фактичні обставини справи.

2.1. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 з 06.03.2025 року.

2.2. 28.05.2025 року ОСОБА_1 звернувся із заявою № 1038 про перерахунок пенсії та її допризначення відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

2.3. Розгляд заяви та наданих до неї документів здійснено відповідним структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності, яким 04.06.2025 прийнято рішення № 063950008166 про відмову у перерахунку пенсії.

2.4. У рішенні зазначено, що з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.

Пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом № 1058-IV. При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31 грудня 1991 року, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV.

Враховуючи викладене, до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 2013 по 2018 роки в російській федерації та не враховано довідку про заробітну плату через припинення дії міжнародної угоди.

2.5. Позивач, вважаючи таке рішення протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

3.1. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 063950008166 від 04.06.2025 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 05.07.2013 по 28.04.2014, з 21.07.2014 по 17.11.2014, з 20.01.2015 по 20.05.2015, з 15.07.2015 по 11.04.2016, з 13.05.2016 по 27.04.2017, з 05.07.2017 по 26.02.2018 згідно із записами в трудовій книжці НОМЕР_1 від 05.07.2013 та провести перерахунок та виплату пенсії з 28.05.2025 року з урахуванням заробітної плати за період роботи з липня 2013 року по лютий 2018 року згідно з довідкою № 52/18 від 06.09.2018, виданою ТОВ «А.С.Строй», з урахуванням проведених виплат.

3.2. Суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи на території російської федерації з 05.07.2013 по 28.04.2014, з 21.07.2014 по 17.11.2014, з 20.01.2015 по 20.05.2015, з 15.07.2015 по 11.04.2016, з 13.05.2016 по 27.04.2017, з 05.07.2017 по 26.02.2018, а також протиправно не враховано довідку про заробітну плату № 52/18 від 06.09.2018, видану ТОВ «А.С.Строй», виходивши з того, що у спірні періоди роботи позивача міжнародні договори між Україною та російською федерацією у сфері пенсійного забезпечення були чинними, а припинення їх дії у подальшому не може впливати на права позивача, які виникли у період їх чинності.

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

4.1. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на недотримання судом першої інстанції норм матеріального права, що на думку останнього призвело до неправильного вирішення спору.

4.2. Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

ІІ. Мотивувальна частина.

1. Позиція апеляційного суду.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

1.1. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

1.2. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

1.3. Частинами першою - третьою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

1.4. Згідно з частиною четвертою вказаної статті періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

1.5. Система персоніфікованого обліку була впроваджена в Україні на підставі Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності 01.01.2004.

1.6. Отже, періоди роботи після 01.01.2004 підлягають зарахуванню до страхового стажу за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, з урахуванням документів, що підтверджують відповідні періоди трудової діяльності та сплату страхових внесків.

1.7. Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1, у разі виявлення розбіжностей у поданих документах орган, що призначає пенсію, зобов`язаний зафіксувати відповідні невідповідності та надати заявнику тримісячний строк для подання додаткових документів. Крім того, пенсійний орган наділений правом перевіряти обґрунтованість видачі поданих документів безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та архівах.

1.8. Оцінюючи вимоги до підтвердження заробітної плати для обчислення пенсії, суд керується нормами Порядку № 22-1. За загальним правилом, заробіток за періоди роботи з 01.07.2000 підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу, які орган Пенсійного фонду додає самостійно з бази даних системи персоніфікованого обліку.

1.9. Водночас, за бажанням пенсіонера або у випадках, передбачених законодавством, для обчислення пенсії може подаватися паперова довідка про заробітну плату. Відповідно до пункту 2.10 Порядку № 22-1, така довідка видається роботодавцем, його правонаступником або архівними установами (у разі ліквідації підприємства) на підставі первинних документів - особових рахунків чи платіжних відомостей.

1.10. З огляду на наведене, вирішуючи питання щодо зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу та врахування заробітної плати для перерахунку пенсії, орган Пенсійного фонду повинен оцінити подані позивачем документи у їх сукупності та відповідно до вимог чинного законодавства.

1.11 Стосовно відмови відповідача зарахувати до страхового стажу позивача оскаржувані періоди роботи на території російської федерації, колегія суддів зазначає таке.

1.12 Як вбачається з матеріалів справи, позивач працював у ТОВ «А.С.Буд» (в документах рф - ООО «А.С.Строй») у періоди з 05.07.2013 по 28.04.2014, з 21.07.2014 по 17.11.2014, з 20.01.2015 по 20.05.2015, з 15.07.2015 по 11.04.2016, з 13.05.2016 по 27.04.2017, з 05.07.2017 по 26.02.2018, що зафіксовано у трудовій книжці НОМЕР_1 від 05.07.2013.

1.13 Заперечуючи проти зарахування цих періодів, відповідач послався на денонсацію міжнародних угод.

1.14 Колегія суддів вважає ці доводи необґрунтованими з огляду на наступне.

1.15 За змістом частини другої статті 4 Закону № 1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

1.16 Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода від 13.03.1992).

1.17 Відповідно до статей 1, 5 Угоди від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території яка вони проживають, та поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян.

1.18 В силу положень статті 6 Угоди від 13.03.1992, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Статтею 11 Угоди визначено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав-учасниць СНД і держав, що входили до складу СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються без легалізації.

1.19 Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

1.20 29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", яка набрала чинності 02.12.2022. Дія цієї Угоди для України припинена згідно з постановою Кабінету Міністрів України №639 від 24.06.2023.

1.21 Суд першої інстанції цілком обґрунтовано зауважив про те, що положення цієї Угоди були чинними на момент роботи позивача у спірних періодах та на момент отримання довідки про заробітну плату №52/18 від 06.09.2018, оскільки дія цієї Угоди припинена згідно з постановою Кабінету Міністрів України №639 від 24.06.2023.

1.22 Водночас, відповідно до пункту 2 статті 13 Угоди від 13.03.1992, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

1.23 Отже, положення відповідних міжнародних договорів розповсюджуються також і на питання, пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж). Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

1.24 Вказане повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а, від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі №291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі №345/9/17.

1.25 Водночас, позивачем разом із заявою про перерахунок пенсії надано довідку про заробітну плату № 52/18 від 06.09.2018, видану ТОВ «А.С.Строй», за період роботи з липня 2013 року по лютий 2018 року.

1.26 Відповідачем не надано доказів недостовірності відомостей, зазначених у довідці про заробітну плату № 52/18 від 06.09.2018, виданій ТОВ «А.С.Строй», а також не наведено належних та достатніх обґрунтувань щодо неможливості її врахування при здійсненні перерахунку пенсії позивача.

1.27 За таких обставин, неврахування відповідачем довідки про заробітну плату № 52/18 від 06.09.2018 без встановлення недостовірності зазначених у ній відомостей є необґрунтованим.

1.28 З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 05.07.2013 по 28.04.2014, з 21.07.2014 по 17.11.2014, з 20.01.2015 по 20.05.2015, з 15.07.2015 по 11.04.2016, з 13.05.2016 по 27.04.2017, з 05.07.2017 по 26.02.2018 та не враховано довідку про заробітну плату № 52/18 від 06.09.2018, видану ТОВ «А.С.Строй», відтак, приймаючи оскаржуване рішення про відмову у перерахунку позивачу пенсії, відповідач діяв всупереч вимогам чинного законодавства, що спричинило порушення права позивача на соціальний захист та отримання пенсійних виплат.

1.29 Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених обставинах справи, підтверджених належними доказами, та ухвалене з повним дотриманням норм матеріального і процесуального права.

2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

2.1 Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та не містять підстав для скасування ухваленого судового рішення.

2.2 Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Кузьмишин В.М.

Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.