Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №240/26213/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/26213/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос О.В.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

14 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Канигіної Т.С. Кузьмишина В.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач, платник податку) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі також ГУ ДПС у Житомирській області, відповідач, контролюючий орган), за вимогами якого просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 860878-2411-0609-UA18060090000061708, № 860882-2411-0609-UA18060090000061708 та № 0698841-2411-0626 щодо нарахування земельного податку і податку на нерухоме майно.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року адміністративний позов задоволено. Зокрема, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 04.08.2025 № 860878-2411-0609-UA18060090000061708, № 860882-2411-0609- UA18060090000061708.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 30.06.2025 № 0698841-2411 -0626.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Ключові доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач не звертався до контролюючого органу у належній формі щодо застосування пільги, не подав форми № 20-ОПП і відповідної звітності, а також не підтвердив використання земельної ділянки у господарській діяльності.

Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Справа розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дата та номер запису від 13.01.2023 за № 2010350000000249829, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Крім того, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Житомирській області на спрощеній системі оподаткування, як платник єдиного податку 3 групи без реєстрації ПДВ.

Видами діяльності згідно коду КВЕД є 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 43.99 інші спеціалізовані будівельні роботи; 46.49 оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.52 роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивач є власником 33/50 (тридцять три п`ятдесятих) часток нежилих промислових та складських приміщень, які розташовані по АДРЕСА_1 , а саме склад № 1 (літ. А) загальною внутрішньою площею 1 229,3 (одна тисяча двісті двадцять дев`ять цілих три десятих) кв. м., на підставі договору купівлі-продажу від 21.06.2019 посвідченого приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчуком С.С. за реєстраційним № 3175.

Також згідно інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно позивач є власником земельної ділянки площею 0,3198 га, за кадастровим номером 1810700000:01:012:0167, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.09.2023 посвідченого приватним нотаріусом Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Левківською Г.С. за реєстраційним №3177.

Головним управлінням ДПС у Житомирській області проведені наступні нарахування земельного податку з фізичних осіб, а саме:

- за податковий період 2024 рік та винесене податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 04.08.2025 № 860878-2411-0609-UA18060090000061708, яким визначено суму податкового зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб у розмірі 62755,35 грн.;

- за податковий період 2025 рік та винесене податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 04.08.2025 № 860882-2411-0609-UA18060090000061708, яким визначено суму податкового зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб у розмірі 40823,65 грн.

Також, відповідачем згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2025 № 0698841-2411-0626, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єкту нежитлової нерухомості, за 2024 рік у розмірі 26181,62 грн.

Не погоджуючись із зазначеними вище трьома податковими повідомленнями-рішеннями, якими визначено податкові зобов`язання із земельного податку та податку на нерухоме майно, позивач звернувся до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач зареєстрований платником єдиного податку третьої групи та фактично використовує належну йому земельну ділянку у господарській діяльності, зокрема для обслуговування складського приміщення, у якому зберігаються будівельні матеріали. За таких обставин позивач звільнений від обов`язку зі сплати земельного податку відповідно до підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України.

Також суд встановив, що належне позивачу нежитлове складське приміщення віднесене до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125), використовується ним за призначенням у власній господарській діяльності, не здається в оренду, лізинг чи позичку, а основний вид його діяльності, а саме спеціалізовані будівельні роботи за КВЕД 43.99 належить до секції F КВЕД ДК 009:2010. Відтак такий об`єкт не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно. Додатково суд зазначив, що при його нарахуванні податковий орган застосував ставку 0,300 відсотка замість ставки 0,200 відсотка, встановленої для II зони Коростенської міської територіальної громади.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Стосовно вимог про визнання протиправним нарахування земельного податку з фізичних осіб за 2024-2025 роки і скасування податкових повідомлень-рішень від 04.08.2025 № 860878-2411-0609-UA18060090000061708 та № 860882-2411-0609-UA18060090000061708 колегія суддів зазначає таке.

Згідно з цими рішеннями позивачу нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2024 рік у сумі 62 755,35 грн., за за 2025 рік у сумі 40 823,65 грн.

Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) врегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктами 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1. статті 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: на праві постійного користування; на умовах оренди.

Відповідно до статті 269 ПК України платники земельного податку є, зокрема, власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

Приписами статті 270 ПК України встановлено, що об`єктами оподаткування земельним податком є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності.

Згідно з статтею 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Статтею 286 ПК України визначено порядок обчислення плати за землю.

Так, згідно пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі праве на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за нормою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

У разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай) від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай) від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувся після 1 липня поточного року, контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Пунктом 287.2 статті 287 ПК України встановлено, що облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), щороку до 1 травня.

Відповідно до підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Зі змісту наведеного слідує, що платник земельного податку звільняється від його сплати за сукупності таких умов: 1) має бути зареєстрований як платник єдиного податку першої - третьої груп;

2) земельна ділянка використовується у провадженні господарської діяльності. При цьому використання земельної ділянки у провадженні господарської діяльності має бути реальним.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 13.01.2023 зареєстрований як платник єдиного податку 3 групи без реєстрації ПДВ, що підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку виданого Головним управлінням ДПС у Житомирській області, Коростенська державна податкова інспекція (м. Коростень) від 18.01.2023.

Згідно інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно позивач є власником земельної ділянки площею 0,3198 га, за кадастровим номером 1810700000:01:012:0167, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Позивач зазначає, що земельна ділянка, що належить на праві приватної власності використовуються для розміщення нежилих промислових та складських приміщень, які розташовані по АДРЕСА_1 . При цьому земельна ділянка та нежилі промислові та складські приміщення розташовані на ній використовуються як платником єдиного податку 3 групи для провадження господарської діяльності.

Так, згідно пункту 1.7 Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.09.2023 на вищезазначеній земельній ділянці розташований належний позивачу на праві власності об`єкт нерухомого майна: 33/50 часток нежилих промислових та складських приміщень, а саме: склад №1 загальною площею 1229,3 кв.м.

Доказами фактичного використання позивачем земельної ділянки у провадженні господарської діяльності крім документів, що підтверджують право власності земельною ділянкою та нежитловим приміщенням, що розташоване на її території (загальною площею 1229,3 м. кв.) є також первинні документи (договори поставки з постачальниками, договір зберігання товарно-матеріальних цінностей з поклажодавцем, що передбачають використання нежитлового приміщення та земельної ділянки, видаткові накладні, акти надання послуг, де зазначена адреса нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , розташованого на цій земельній ділянці та задіяне у веденні господарської діяльності; платіжні документи, що підтверджують надходження доходів від діяльності, що здійснюється саме з цього складу/ приміщення).

Позивач до матеріалів справи долучив копії первинних документів, що підтверджують здійснення господарської діяльності та залучення у провадженні господарської діяльності власного нежитлового приміщення розташованого на власній земельній ділянці в 2024-2025 роках, а саме: договір зберігання товарно-матеріальних цінностей № 1 від 01.02.2023 укладеного з поклажодавцем ТОВ "ТСВ КРАФТ", акти надання послуг № 12 від 31.12.2024, № 11 від 30.11.2024, № 10 від 31.10.2024, № 9 від 30.09.2024, № 8 від 31.08.2024, № 7 від 31.07.2024, № 6 від 30.06.2024, № 5 від 31.05.2024, № 4 від 30.04.2025, № 3 від 31.03.2024, № 2 від 29.02.2024, № 1 від 31.01.2024, № 12 від 31.12.2025, № 11 від 30.11.2025, № 10 від 31.10.2025, № 9 від 30.09.2025, № 8 від 31.08.2025, № 7 від 31.07.2025, № 6 від 30.06.2025, № 5 від 31.05.2025, № 4 від 30.04.2025, № 3 від 31.03.2025, № 2 від 28.02.2025, № 1 від 31.01.2025; договір поставки № КВ-17 від 07.08.2023 укладеного з постачальником ФОП ОСОБА_2 , видаткові накладні № 2494 від 02.09.2024, № 4298 від 26.04.2024, № 1315 від 03.06.2024, платіжні інструкції № 2 від 26.04.2024, № 4 від 03.06.2024, № 2 від 02.09.2024; договір постачання товарів № АРТ-393 від 10.08.2023 укладеного з постачальником ТОВ АРТБУД-ФАСАД, видаткові накладні № 747 від 20.05.2025, № 799 від 28.05.2025, платіжні інструкції № 8 від 28.05.2025, № 5 від 20.05.2025.

Суд зазначає, що в зазначених первинних документах місцем доставки товару вказана адреса АДРЕСА_1 , що підтверджує здійснення позивачем господарської діяльності за місцем розташування земельної ділянки.

Нормами підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України визначено єдиний виняток для платників єдиного податку третьої групи (діяльність з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування), який виключає можливість застосування визначеної законодавцем пільги, а саме надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування.

Разом з тим, доказів надання земельної ділянки та нерухомого майна, що знаходиться на ній в оренду, позичку, матеріали справи не містять та таких відповідачем не надано.

При цьому колегія суддів вважає слушними висновки суду першої інстанції, що неподання позивачем звітності за формою № 20-ОПП щодо використання земельних ділянок у власній господарській діяльності, на що звертав увагу відповідач, не тягне за собою безумовного висновку щодо відсутності факту використання спірних об`єктів у господарській діяльності, оскільки за вказані дії ПК України передбачає іншу відповідальність, а саме визначену п. 117.1 ст. 117 ПК України.

Також посилання відповідача на те, що позивач не звертався із заявою щодо застосування пільги зі сплати земельного податку, є безпідставним, оскільки матеріалами справи підтверджується звернення позивача від 04.08.2025 з відповідним проханням та наданням необхідних документів, яке було розглянуто контролюючим органом, що підтверджується його листом від 03.09.2025 № 25290/6/06-30-24-04.

З огляду на встановлені судом обставини та надану їм оцінку в сукупності з наявними у справі доказами, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для застосування у спірних правовідносинах положень підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України.

Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень від 04.08.2025 № 860878-2411-0609-UA18060090000061708 та № 860882-2411-0609-UA18060090000061708 та наявність підстав для їх скасування.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 30.06.2025 № 0698841-2411-0626, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік у розмірі 26181,62 грн, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Разом з тим, згідно з підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Судом першої інстанції встановлено, що належний позивачу об`єкт нерухомості за адресою: м. Коростень, вул. Промислова, 4, є складським приміщенням, віднесеним до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023. Також встановлено, що позивач використовує зазначений об`єкт у своїй господарській діяльності, а доказів його передачі в оренду, лізинг чи позичку матеріали справи не містять.

Крім того, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру за позивачем зареєстровано, зокрема, вид економічної діяльності за кодом КВЕД 43.99 «Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.», який належить до секції F КВЕД ДК 009:2010.

Також судом першої інстанції встановлено, що саме від здійснення цієї діяльності позивач отримує основну частку доходу від підприємницької діяльності.

Отже, оцінивши наведені обставини у сукупності з наявними у справі доказами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відповідність спірного об`єкта нерухомості умовам, визначеним підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, та, відповідно, відсутність підстав для його оподаткування за спірний період.

Посилання відповідача на те, що позивач не звертався із заявою про перерахунок податкового зобов`язання з урахуванням належної ставки податку, зазначеного висновку не спростовує, оскільки відсутність такого звернення ніяк не змінює встановленого законом статусу об`єкта як такого, що не є об`єктом оподаткування за наявності передбачених законом умов.

Враховуючи вищевикладене, наявні підстави для задоволення позову і в цій частині.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції та не містять нових обставин, які б спростовували його висновки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Слободонюк М.В.

Судді Канигіна Т.С. Кузьмишин В.М.