Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №600/4361/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/4361/25-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Тетяна Миколаївна

Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.

14 вересня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просить:

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 в подвійному розмірі періоду роботи з 07.08.1992 по 30.06.1995, з 01.06.1998 по 30.06.2001, з 01.01.2004 по 21.03.2014, з 26.03.2015 по 30.04.2025 для обчислення пенсії відповідно до ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 за віком, а саме зарахувати для обчислення пенсії за віком період роботи з 07.08.1992 по 30.06.1995, з 01.06.1998 по 30.06.2001, з 01.01.2004 по 21.03.2014, з 26.03.2015 по 30.04.2025 у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дати призначення пенсії, а саме з 07.05.2025 року, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести виплату перерахованої пенсії ОСОБА_1 з дати її призначення, а саме з 07.05.2025 року.

1.2 В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що має право на зарахування в подвійному розмірі періоду роботи з 07.08.1992 по 30.06.1995, з 01.06.1998 по 30.06.2001, з 01.01.2004 по 21.03.2014, з 26.03.2015 по 30.04.2025 на посаді лікаря-анестезіолога в КНП "Київська міська клінічна лікарня швидкої допомоги", однак пенсійним органом протиправно не зараховано вказані періоди роботи у подвійному розмірі, у зв`язку із чим просить суд задовольнити позов.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

2.1 Позивачу з 07.05.2025 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

2.2 Згідно копії трудової книжки НОМЕР_1 позивач працював у КНП "Київська міська клінічна лікарня швидкої допомоги" на посаді лікаря інтерна, лікаря-анестезіолога-реаніматолога, лікаря-анестезіолога у періоди, зокрема, 07.08.1992 по 01.07.1995, з 01.06.1998 по 01.07.2001, з 01.07.2001 по 21.03.2014, з 26.03.2015 по 30.04.2025.

2.3 07.07.2025 проведено перерахунок пенсії позивача у зв`язку із уточненням показників середньої заробітної плати, вказано страховий стаж 50 років 6 місяців 11 днів.

2.4 Позивач звернувся до пенсійного органу щодо зарахування періоду роботи у КНП "Київська міська клінічна лікарня швидкої допомоги" згідно ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у подвійному розмірі. Згідно листів від 18.06.2025, 25.06.2025, 22.07.2025 пенсійним органом надано роз`яснення щодо зарахування стажу позивача у подвійному розмірі та вказано, що періоди роботи з 07.08.1992 по 30.06.1995, з 01.06.1998 по 30.06.2001, з 01.01.2004 по 21.03.2014, з 26.03.2015 по 30.04.2025 не зараховано у подвійному розмірі, оскільки назва місця роботи не відповідає вимогам ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

2.4 Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

3.1 Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.01.2026 адміністративний позов задоволено повністю:

- визнано протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 в подвійному розмірі періоду роботи з 07.08.1992 по 30.06.1995, з 01.06.1998 по 30.06.2001, з 01.01.2004 по 21.03.2014, з 26.03.2015 по 30.04.2025 для обчислення пенсії відповідно до ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 за віком, а саме зарахувати для обчислення пенсії за віком період роботи з 07.08.1992 по 30.06.1995, з 01.06.1998 по 30.06.2001, з 01.01.2004 по 21.03.2014, з 26.03.2015 по 30.04.2025 у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дати призначення пенсії, а саме з 07.05.2025, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести виплату перерахованої пенсії ОСОБА_1 з дати її призначення, а саме з 07.05.2025 року.

3.2 Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції зазначив, що пенсійним органом не доведено правомірність незарахування позивачу у подвійному розмірі періоду роботи з 07.08.1992 по 30.06.1995, з 01.06.1998 по 30.06.2001, з 01.01.2004 по 21.03.2014, з 26.03.2015 по 30.04.2025 для обчислення пенсії відповідно до ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

4.1 Відповідач просить скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.01.2026 та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі.

4.2 Підставами для апеляційного оскарження рішення суду є порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права що призвело до неправильного і несправедливого вирішення судом спору; обмеження розміру пенсійного забезпечення позивача постановою КМУ суперечить діючому законодавству.

4.3 Позивач надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області в повному обсязі та залишити без змін рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.01.2026 року у справі № 600/4361/25-а.

ІІ. Мотивувальна частина.

1. Позиція апеляційного суду

Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків.

1.1 Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

1.2 За приписами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

1.3 Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються, зокрема, Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

1.4 Приписами частин першої-третьої ст.24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

1.5 Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону №1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

1.6 Як зазначено у частині четвертій ст.24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

1.7 Відповідно до ст.60 Закону № 1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

1.8 Згідно з пунктом 16 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

1.9 За приписами статті ст.62 Закону № 1788-XII та частини 1 ст.48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

1.10 Вказана вище норма Закону №1788-XII кореспондується із положеннями Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії (далі - Порядок №637), відповідного до яких основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

1.11 Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1). Пунктом 20 Порядку № 22-1, передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.

1.12 Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання додаткових довідок необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

1.13 Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 04.03.2020 у справі №367/945/17, від 27.04.2020 у справі №367/4230/17 та від 23.09.2021 у справі №227/4273/16-а.

1.14 Як свідчать матеріали справи, позивачу з 07.05.2025 призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, однак йому не було зараховано періоди роботи в КНП "Київська міська клінічна лікарня швидкої допомоги" з 07.08.1992 по 30.06.1995, з 01.06.1998 по 30.06.2001, з 01.01.2004 по 21.03.2014, з 26.03.2015 по 30.04.2025 до страхового стажу у подвійному розмірі.

Позивач звертався до пенсійного органу щодо зарахування даного періоду роботи у КНП "Київська міська клінічна лікарня швидкої допомоги" згідно ст.60 Закону №1788-XII у подвійному розмірі. Однак, згідно листів від 18.06.2025, 25.06.2025, 22.07.2025 пенсійним органом надано роз`яснення щодо зарахування стажу позивача у подвійному розмірі та вказано, що періоди роботи з 07.08.1992 по 30.06.1995, з 01.06.1998 по 30.06.2001, з 01.01.2004 по 21.03.2014, з 26.03.2015 року по 30.04.2025 не зараховано у подвійному розмірі, оскільки назва місця роботи не відповідає вимогам ст.60 Закону №1788-XII.

Позивач подав до пенсійного органу для призначення пенсії основний документ, який підтверджує стаж роботи - трудову книжку НОМЕР_1 з відомостями про роботу на посаді лікаря інтерна, лікаря-анестезіолога-реаніматолога, лікаря-анестезіолога у періоди, зокрема, 07.08.1992 по 01.07.1995, з 01.06.1998 по 01.07.2001, з 01.07.2001 по 21.03.2014, з 26.03.2015. Судом встановлено, що записи у трудовій книжці позивача виконані чітко, зрозуміло та в повному обсязі містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені. З боку відповідача відсутні будь-які зауваження щодо правильності заповнення трудової книжки позивача.

При цьому додатково позивачем було надано пенсійному органу довідку Форми ОК-5 з відомостями трудової діяльності позивача за 1998-2025 роки, довідки КНП "Київська міська клінічна лікарня швидкої допомоги" від 11.04.2025 №107 та від 08.04.2025 №063/к про підтвердження наявного трудового стажу позивача, який дає право на зарахування у подвійному розмірі для призначення пенсії за віком.

Відповідно до довідки КНП "Київська міська клінічна лікарня швидкої допомоги" від 11.04.2025 №107 вказано, що ОСОБА_1 , дійсно прийнятий на посаду лікаря-інтерна для проходження інтернатури та спеціальністю "анестезіолога-реаніматолога". 01.07.1995 його переведено лікарем-анестезіологом-реаніматологом клініки анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії в зв`язку з закінченням інтернатури. 01.06.1998 переведено лікарем-анестезіологом палати інтенсивної терапії відділення хірургії хребта та спинного мозку. 01.07.2001 згідно зміни штатного розпису переведено на посаду лікаря - анестезіолога відділення інтенсивної терапії хірургії хребта та спинного мозку. 01.01.2006 згідно зміни штатного розпису відділення інтенсивної терапії хірургії хребта та спішного мозку перейменовано у відділення інтенсивної терапії нейрохірургічного профілю. З 21.03.2014 призваний по мобілізації до Збройних сил України. 26.03.2015 приступив до роботи після демобілізації з військової служби. Працює по теперішній чає. За період роботи в лікарні ОСОБА_1 не перебував у відпустці без збереження заробітної плати та не перебував у відпустці по догляду за дитиною віком до 3-х чи до 6-ти років.

1.15 Отже, період роботи, з 07.08.1992 по теперішній час на посаді лікаря-інтерна, лікаря-анестезіолога-реаніматолога та лікаря-анестезіолога клініки анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії, відділення хірургії хребта та спинного мозку, відділення інтенсивної терапії хірургії хребта та спішного мозку, відділення інтенсивної терапії нейрохірургічного профілю згідно ст.60 Закону №1788-XII дає право на зарахування стажу роботи у подвійному розмірі для призначення пенсії за віком.

1.16 Щодо підстави неврахування вказаного періоду роботи позивача як невідповідність назви місця роботи вимогам ст.60 Закону №1788-XII, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.10.1997 №303 "Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України" (далі – Наказ №303) проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.

Згідно з роз`ясненнями, наданими Міністерством охорони здоров`я і Міністерством праці та соціальної політики України у листах від 28.05.2002 №10.02.11/450 та від 21.06.2002 №02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено ст.60 Закону №1788-XII.

Відповідно до спільного листа Міністерства праці і соціальної політики України, Пенсійного фонду України та Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2002 встановлено, що до стажу роботи у подвійному розмірі зараховується час роботи у відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії та відділеннях інтенсивної терапії лікувальних закладів, оскільки Наказом №303 відділення реанімації, які існували до його введення, перейменовані у відділення (групи) анестезіології та інтенсивної терапії і відділення інтенсивної терапії відповідно до переліку медичних спеціальностей, зареєстрованих ВООЗ, із збереженням функціональних повноважень відділень реанімації.

Також відповідно до спеціального листа Міністерства охорони здоров`я України на адресу Пенсійного фонду України від 08.12.2006 №10.01.09/2209 щодо віднесення окремих структурних підрозділів охорони здоров`я до відділень реанімації, робота в яких відповідно до ст.60 Закону №1788-XII зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, у реанімаційній службі закладів охорони здоров`я існували такі відділення: відділення (групи) анестезіології реанімації створювалися в лікарнях, які мали до 80% ліжок хірургічного профілю. В закладках, де кількість хірургічних ліжок менша і таке відділення не може бути створено за встановленими нормативами (пологові будинки з числом ліжок хірургічного профілю 75 і т.д.), організовувалися палати для реанімації і інтенсивної терапії з введенням посад лікарів анастезіологів реаніматологів та медичних сестер анестезіологів (наказ МОЗ СРСР від 19.08.1969 №605 "Про поліпшення анестезіолого-реанімаційної служби в державі") та відділення реанімації і інтенсивної терапії.

1.17 Таким чином, робота позивача з 07.08.1992 по 30.06.1995, з 01.06.1998 по 30.06.2001, з 01.01.2004 по 21.03.2014, з 26.03.2015 по 30.04.2025 на посадах лікаря-анестезіолога-реаніматолога, лікаря-анестезіолога в КНП "Київська міська клінічна лікарня швидкої допомоги" незалежно від наявності окремого реанімаційного відділення, підлягає зарахуванню до стажу роботи у подвійному розмірі.

1.18 Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що періоди роботи позивача, зокрема, з 07.08.1992 по 30.06.1995, з 01.06.1998 по 30.06.2001, з 01.01.2004 по 21.03.2014, з 26.03.2015 по 30.04.2025 на посадах лікаря-анестезіолога-реаніматолога, лікаря-анестезіолога в КНП "Київська міська клінічна лікарня швидкої допомоги" підлягають зарахуванню до страхового стажу у подвійному розмірі згідно ст.60 Закону №1788-XII.

1.19 Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу й на те, що абзац 1 ч. 4 ст.24 Закону №1058-IV передбачає, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом. Водночас, ст.24 Закону №1058-IV не скасовує №1788-XII та не зупиняє її дію. Таким чином, суд доходить висновку, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст.60 №1788-XII, не пов`язано із набранням чинності Закону №1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004.

1.20 Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів зазначає, що у постанові від 03.11.2021 року у справі № 360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законами №1058-IV та №1788-ХІІ вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Водночас, Закон №1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон №1058-IV.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону №1788-ХІІ, то він мав би виключити із Закону №1788-ХІІ усі інші положення, чого зроблено не було.

1.21 З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

2.1 Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

2.2 Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Кузьмишин В.М.

Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.