Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №120/14216/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/14216/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Руслана Миколаївна

Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.

14 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1. ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, а саме:

- визнати неправомірними дії та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України у Черкаській області від 10.06.2025 №025150009257 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як особі, яка станом на 01.01.1993 не менше 4 років проживала в зоні посиленого радіологічного контролю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статусі соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 10.06.2025.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 10.06.2025 №025150009257 про відмову у призначенні пенсії за віком.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

2.1 Позивач, згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 14.01.2025 Вінницькою обласною державною адміністрацією, є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 4 категорії.

2.2 Позивач 03.06.2025 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

2.3 За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області та 10.06.2025 прийнято рішення №025150009257 про відмову у призначенні пенсії. Відмова пенсійного органу у призначенні дострокової пенсії за віком згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" обґрунтована тим, що позивачем не підтверджено факт проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років.

2.4 У вказаному рішенні зазначено, що підтверджений період постійного проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 1 рік 3 місяці 21 день. Зокрема, 4 місяці 6 днів, згідно з довідкою від 20.05.2025 №904, виданої Київським старостинським округом Тульчинської міської ради в селищі Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області; 11 місяців 15 днів, згідно з довідкою від 15.05.2025 №52, виданої виконавчим комітетом Тульчинської міської ради в селі Холодівка Тульчинського району Вінницької області.

2.5 Страховий стаж позивача становить 37 років 09 місяців 24 дні та до страхового стажу зараховані всі періоди.

2.6 Виключено із періодів постійного проживання в зоні посиленого радіологічного контролю з 04.08.1989 по 14.08.1989 та з 01.11.1989 по 16.01.1992, оскільки згідно з другим та третім записами трудової книжки від 07.07.1989 НОМЕР_2 ОСОБА_1 працювала в місті Вінниця.

2.7 Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернулась до суду із цим позовом.

3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

3.1 Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.02.2026 позов задоволено частково, а саме:

- визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 10.06.2025 № 025150009257 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 з 10.06.2025 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

3.2 Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем надано відповідачу усі необхідні документи для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 10.06.2025 №025150009257 про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

4.1 Відповідач просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.02.2026 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на недотримання судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що на думку останнього, призвело до неправильного вирішення справи.

4.2 Позивачем не подано відзиву на апеляційну скаргу.

ІІ. Мотивувальна частина.

1. Позиція апеляційного суду

Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків.

1.1 Право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах та із зниженням пенсійного віку є гарантованим конституційним правом людини, що базується на положеннях статей 19, 46 та 40 Конституції України, а також нормах спеціального законодавства, які регулюють питання соціального захисту громадян, котрі постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.

1.2 Закон України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення та виплати пенсій.

1.3 Згідно зі статтею 26 Закону України №1058-IV, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема з 01.01.2025 по 31.12.2025 не менше ніж 32 роки.

1.4 Статтею 55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Закон №796-XII) визначені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

1.5 Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

1.6 Згідно з пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV у такому порядку: 2 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

1.7 Відповідно до частини 3 статті 55 Закону №796-XII призначення та виплати пенсій особам, які мають право на її отримання із зменшенням пенсійного віку, провадиться відповідно до Закону №1058-IV і цього Закону.

1.8 Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) серії НОМЕР_1 від 14.01.2005.

Відповідачами не заперечується наявність у позивачки необхідного загального страхового стажу 37 років 09 місяців 24 дні. Водночас відповідачі дійшли висновку, що документально підтверджений період постійного проживання позивачки у зоні посиленого радіоекологічного контролю становить 1 рік 3 місяці 21 день, що є недостатнім для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Відповідачем не зараховано період постійного проживання в зоні посиленого радіологічного контролю з 04.08.1989 по 14.08.1989 та з 01.11.1989 по 16.01.1992, оскільки згідно з другим та третім записами трудової книжки від 07.07.1989 НОМЕР_2 ОСОБА_1 працювала в місті Вінниця.

Так, згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 07.07.1989 позивач з 03.07.1989 працювала збиральником та 10.08.1992 була звільнена по догляду за дитиною. Архівним відділом Вінницької міської ради надано відповідь від 23.05.2025 №П/24/32553/24-30 відповідно до якої, позивачу було надано архівну копію особової картки звільненого працівника, щодо відпустки по догляду за дитиною за період роботи у Відкритому акціонерному товаристві "Вінницький ламповий завод". Згідно із архівною копією особової картки звільненого працівника (ф. Т-2) позивач перебувала у відпустці з 13.10.1989 по 18.08.1992.

Відповідно до довідки Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області ОСОБА_1 зареєстрована та постійно проживає в с. Холодівка Тульчинського району з 01.11.1989 по даний час, яке Постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1991 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" відноситься до переліку населених пунктів, віднесених до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Отже, оцінюючи відомості відповідно до особової картки звільненого працівника у сукупності із довідкою Тульчинської міської ради про зареєстроване місце та постійне проживання ОСОБА_1 в с. Холодівка Тульчинського району з 01.11.1989, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про наявність підстав для виключення із періодів постійного проживання в зоні посиленого радіологічного контролю період з 01.11.1989 по 16.01.1992.

1.9 Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що документом, який підтверджує факт проживання або роботи позивачки в зоні посиленого радіологічного контролю протягом не менше ніж 4 роки, до 01.01.1993, є саме посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зон гарантованого добровільного відселення (категорія 4), серії НОМЕР_1 , яке видавалося лише за умови, що станом на 01.01.1993 такий громадянин прожив у цій зоні не менше чотирьох років.

1.10 Отже, висновки відповідачів щодо відсутності факту перебування позивачки станом на 01.01.1993 року не менше чотирьох років в зоні посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), що зумовило прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є безпідставними.

1.11 Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

1.12 Оскільки рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмовлених позовних вимог, то в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

1.13 Спростовуючи доводи апеляційної скарги про втручання суду в дискреційні повноваження Пенсійного фонду шляхом зобов`язання призначити пенсію, колегія суддів зазначає, що дискреційні повноваження виникають лише за наявності декількох альтернативних та законних варіантів рішень.

1.14 Оскільки ОСОБА_1 повністю підтвердила виконання усіх умов, визначених Законом №796-XII та Законом №1058-IV (вік, необхідний страховий стаж, період проживання та статус потерпілого), у органу Пенсійного фонду виник виключний імперативний обов`язок призначити пенсію, що виключає свободу адміністративного розсуду.

1.15 Дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсію за віком відповідно до ст. 55 Закону №796-XII має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглядав заяву позивача від 10.06.2025, яким у цьому випадку є Головне Управління Пенсійного фонду України у Черкаській області

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 у подібних правовідносинах.

За таких умов зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити пенсію з 10.06.2025 є належним і повним способом захисту порушеного права відповідно до вимог частини четвертої статті 245 КАС України.

2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

2.1 За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених обставинах справи, підтверджених належними доказами, та ухвалене з повним дотриманням норм матеріального і процесуального права.

2.2 Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування ухваленого судового рішення.

2.3 Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Кузьмишин В.М.

Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.