Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №320/10843/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/10843/25 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Панченко Н.Д.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Аліменка В.О.,

Безименна Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Марганецької міської ради Дніпропетровської області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 у справі за адміністративним позовом Марганецької міської ради Дніпропетровської області до Кваліфікаційної комісії Державної служби України з питань геодезії, картографії, та кадастру, Державної служби України з питань геодезії, картографії, та кадастру, третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційної комісії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про звернення з поданням до Держгеокадастру в частині анулювання сертифіката інженера - землевпорядника ОСОБА_1 від 29.12.2014 №012361, викладеного у протоколі засідання Кваліфікаційної комісії від 31 жовтня 2024 р. № 10;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 06.11.2024 № 322 та Додаток до нього в частині анулювання кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника ОСОБА_1 , номер та дата видачі кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника № 012361 від 29.12.2014;

- зобов`язати Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру поновити дію кваліфікаційного сертифіката № 012361 від 29.12.2014 інженера-землевпорядника ОСОБА_1 шляхом внесення відомостей до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 відмовлено у відкритті провадження у справі.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що розгляд цього спору перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для відмови у відкритті провадження у справі були відсутні.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Як вже зазначалося, у даному спорі позивач намагається оскаржити анулювання сертифіката інженера-землевпорядника іншої особи, у зв`язку із чим ним заявлені вимоги про скасування відповідних рішень та поновлення дії такого сертифіката.

При цьому, позивач вказує, що ним був затверджений проєкт землеустрою, з підстав виявлення порушень у якому інженеру-землевпоряднику був анульований згаданий сертифікат. Позивач вважає, що вказані висновки відповідачів та анулювання сертифікату впливає на законність його рішення про затвердження відповідного проєкту землеустрою, у зв`язку із чим його права є порушеними.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що позивачем оскаржені індивідуальні акти суб`єктів владних повноважень, якими не було вирішено жодних питань прав, свобод або ж обов`язків позивача та стосуються інших осіб.

Так, відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті (рішенні) особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Тобто правовий акт індивідуальної дії ухвалюється суб`єктом владних повноважень у межах визначеної законодавством компетенції щодо здійснення владних управлінських функцій і його дія поширюється на вирішення конкретного питання або стосується конкретної особи (фізичної, юридичної чи суб`єкта владних повноважень).

Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскаржувані у цій справі рішення та висновки відповідачів, як і сам факт анулювання сертифіката інженера-землевпорядника, який здійснював розроблення проєкту землеустрою на замовлення позивача, не породжують, не змінюють і не припиняють прав чи обов`язків позивача, зазначені рішення щодо позивача не застосовані, позивач не є учасником правовідносин, в яких ці рішення застосовують, що унеможливлює оскарження ним у судовому порядку цих рішень відповідачів.

Сам лише факт того, що інженер-землевпорядник, сертифікат якого анульований оскаржуваними рішеннями, здійснював розроблення проєкту землеустрою, який був затверджений рішенням позивача, не робить останнього суб`єктом спірних правовідносин та не наділяє його правом на звернення до суду у даному спорі.

Варто відмітити, що законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Однією із цілей таких обмежень є недопущення розгляду в судах позовів третіх осіб в інтересах (або всупереч інтересам) адресатів індивідуальних актів, зокрема як у цій справі. І така мета досягається законодавчо встановленим обмеженням, тобто останнє є пропорційним переслідуваній меті.

Приписи статті 55 Конституції України та статті 5 КАС, які гарантують і передбачають право на судовий захист і можливість звернення до суду за захистом порушеного права, водночас вимагають, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим і реальним, а не абстрактним чи гіпотетичним, та стосуватися індивідуально визначених прав або інтересів позивача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У контексті цих правовідносин поняття спору, який не може бути розглянутий у порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підпадають не лише під юрисдикцію адміністративних судів, а й узагалі не можуть розглядатися в судовому порядку.

Відтак суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС. Оскільки спір, за вирішенням якого звернувся позивач, не може бути предметом судового розгляду, суд не вказав, до юрисдикції якого суду віднесено його вирішення.

У контексті зазначеного не можна погодитися з доводами скаржника і про те, що суд обмежив його право на судовий захист. Судове рішення суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження зумовлене не небажанням суду з якихось причин розглядати позовні вимоги, а тим, що позивач не дотримався установлених законом порядку та умов звернення до суду за захистом порушеного права.

Аналогічні правові наслідки при встановленні відсутності порушеного права при зверненні до адміністративного суду підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.06.2026 у справі №990/94/26.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення, яким відмовлено у відкритті провадження у справі.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Марганецької міської ради Дніпропетровської області залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя В.О. Аліменко

Суддя Н.В. Безименна