Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №620/7740/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/7740/23 Суддя (судді) першої інстанції:

Сергій КЛОПОТ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Чаку Є.В.,

Коротких А.Ю.,

за участю секретаря с/з Кущенко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо не нарахування та виплати не в повному розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 25.04.2023;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період 01.12.2015 по 25.04.2023 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 25.04.2023 - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078..

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо не нарахування та виплати не в повному розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 25.04.2023;

- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період 01.12.2015 по 25.04.2023 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 25.04.2023 - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Вказане рішення набрало законної сили 04.12.2023.

У подальшому, 02.04.2026 від представника позивача на адресу суду першої інстанції надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення шляхом зобов`язання відповідача подати до суду звіт по виконання рішення.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 у задоволенні заяви відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходи із того, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень можливе лише під час прийняття такого рішення та враховуючи, що встановлення судового контролю є правом суду, а не його обов`язком, - в задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення слід відмовити.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким заяву про встановлення судового контролю задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на наявності підстав для встановлення судового контролю.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.

Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За змістом частин третьої-четвертої цієї статті якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до частин першої-третьої статті 382 КАС суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

У даній справі, відповідач на виконання судового рішення мав здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період 01.12.2015 по 25.04.2023 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 25.04.2023 - березень 2018 року із урахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

На виконання вказаного судового рішення, відповідач здійснив нарахування та виплату позивачу індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із урахуванням січня 2008 року як базового місяці індексації та за період з 01.03.2018 по 25.04.2023 із урахуванням березня 2018 року як базового місяця індексації у розмірі 90 962,77 грн. Виконання судового рішення у цій частині позивачем не заперечується, а також підтверджується доказами, що надані відповідачем до суду апеляційної інстанції.

Водночас, будь-яких доказів виплати індексації в період з 01.03.2018 по 25.04.2023 із урахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 матеріали справи не містять, а відповідачем не надано.

Важливо відмітити, що постановляючи рішення про нарахування та виплату індексації у цій частині суд першої інстанції вказував, що « відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної Позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4258,75 грн. мінус 589,83 грн. та становить 3 668,92 грн.

Виходячи з вище наведеного, у супереч пункту 5 Порядку №1078, Відповідач у березні 2018 року не встановив фіксований розмір індексації 3 668,92 грн. та не виплатив Позивачу індексацію грошового забезпечення в повному обсязі.

Однак, відповідач був зобов`язаний з березня 2018 року виплачувати фіксовану суму індексації грошового забезпечення, визначену на підставі наведених вище положень Порядку №1078 у розмірі 3 668,92 грн ».

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не виконав рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 у даній справі у повному обсязі.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вказував, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень можливе лише під час прийняття такого рішення, а також зазначав, що встановлення судового контролю є правом суду, а не його обов`язком.

Колегія суддів наголошує, що положення чинного процесуального законодавства не обмежують суд повноваженнями встановлення судового контролю лише під час ухвалення судакового рішення, а лише визначають окрему процедуру для вирішення цього питання при ухваленні судового рішення.

Щодо дискреції суду у питанні встановлення судового контролю колегія суддів наголошує, що закон дійсно наділяє суд правом, а не обов`язком встановлювати такий контроль. Водночас у контексті реалізації судом своїх владних повноважень це право має здійснюватися у нерозривному зв`язку зі встановленим Конституцією України обов`язком здійснювати контроль за виконанням судових рішень.

Тобто за наявності підстав для встановлення судового контролю суд не вправі посилатися на свій вільний розсуд як на підставу для відмови у його встановленні, а зобов`язаний реалізувати надане йому законом право на встановлення такого контролю.

У спірних правовідносинах, зважаючи на невиконання відповідачем рішення суду у даній справі у повному обсязі, наявні підстави для встановлення судового контролю шляхом визначення відповідачу строку для подання до суду першої інстанції звіту про виконання судового рішення у даній справі.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення, яким у задоволенні заяви про встановлення контролю про виконання рішення суду відмовлено.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а заява про встановлення судового контролю задоволенню.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задовольнити.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 подати до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 у даній справі у десятиденний строк із дня отримання цієї постанови, але не пізніше одного місяця із дня її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя Є.В. Чаку

Суддя А.Ю. Коротких

Повний текст постанови складений 15.09.2026.