Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №620/2304/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/2304/26 Суддя (судді) першої інстанції: Марія ДУБІНА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Златіна С.В.,

суддів: Воловика С.В., Кравченка Є.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернігівській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Чернігівська митниця, про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Чернігівській області (далі - позивач; ГУ ДПС у Чернігівській області) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач; ОСОБА_1 ), в якому просив:

- стягнути в дохід бюджету з фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) кошти у сумі 28 892,29 гривень (двадцять вісім тисяч вісімсот дев`яносто дві гривні 29 копійок) для погашення податкового боргу з митних платежів:

- за платежем мито на транспортні засоби та шини, що ввозяться на територію України фізичними особами (код платежу - 15010500), в сумі 8046,83 грн на бюджетний рахунок отримувача UA438999980313080082005025739, отримувач - ГУК у Черніг.обл/тг м.Чернігів/15010500, код отримувача 37972475, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- з податку на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів фізичними особами (код платежу - 14070100), в сумі 20 845,46 грн на бюджетний рахунок отримувача UA448999980313060031005025739, отримувач - ГУК у Черніг.обл/м.Чернігів/14070100, код отримувача 37972475, банк отримувача. Казначейство України (ЕАП).

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач є платником податків і зобов`язаний сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законодавством терміни, однак всупереч вимогам Податкового кодексу України (далі ПК України) відповідач має несплачений податковий борг в загальному розмірі 28 892,29 грн, сума якого вважається узгодженою.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року позов задоволено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що:

- Чернігівською митницею проведена перевірка у відповідача, яка оформлена актом від 17.06.2025 № № 9/25/19/3230914982;

- на підставі акту перевірки, відповідно до частини дванадцятої статті 354 Митного кодексу України, Чернігівською митницею прийняті податкові повідомлення-рішення (форма «Р»): № UA102000202523 від 21.07.2025 з мита на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами (код платежу - 15010500), яким збільшене податкове зобов`язання на суму 5714,90 грн та в порядку пункту 129.1.2 статті 129 ПК України нарахована пеня в розмірі 2331,93 грн; № UA102000202524 від 21.07.2025 з податку на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів фізичними особами (код платежу - 14070100), яким збільшене податкове зобов`язання на суму 12 572,78 грн, визначені штрафні санкції в сумі 3143,20 грн та в порядку пункту 129.1.2 статті 129 ПК України нарахована пеня в розмірі 5129,48 грн.;

- зазначені податкові повідомлення-рішення були направлені на податкову адресу відповідача, вважаються врученими, в установлений законом строк не оскаржувались та не були сплачені, а тому сума податкових зобов`язань набула статусу податкового боргу;

- податковим органом відповідачу була надіслана податкова вимога форми «Ф» № 0004082-1303-2501 від 15.10.2025, однак була повернута з позначкою «за закінченням терміну зберігання»;

- за таких обставин, суд приходить до висновку, що податковий борг виник внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобов`язання, а передбачені чинним законодавством заходи не призвели до погашення вказаного податкового боргу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані наступним:

- позов Головного управління ДПС у Чернігівській області мав бути залишений без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду;

- до позовної заяви не додано жодного доказу, який би б стверджував про наявність у позивача податкового боргу, зокрема, позивачем не надано електронну митну декларацію від 30.11.2020 року, договір доручення від 26.11.2020 №191-11/20, рахунок-фактуру (інвойс) від 11.09.202 №325085, міжнародну товарно-транспортну накладну, повідомлення на витрати на доставку автомобіля марки «NISSAN» від 30.11.2020, інші документи щодо митного оформлення від 30.11.2020. Розрахунок суми податкових донарахувань не підтверджений позивачем належними доказами фактичної митної вартості та витрат на транспортування. Відповідно, судом такі докази не досліджувались, що призвело до невірного встановлення обставин у даній справі та передчасного висновку про наявність у позивача податкового боргу. Висновки суду грунтуються на припущеннях контролюючого органу та не підтверджені належними й допустимими доказами;

- позивач не здійснював ввезення та митне оформлення транспортного засобу «NISSAN», позивачем укладено договір доручення і всі дії з доставки та митного оформлення транспортного засобу виконував повірений, який має нести відповідальність у разі допущених ним порушень. Суд не встановив належного суб`єкта обов`язку зі сплати митних платежів та не дослідив правову природу правовідносин, що виникли з договору доручення від 26.11.2020року. Позивач не надав суду такого договору, хоча його наявність вбачається з інших поданих документів.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Представник ГУ ДПС у Чернігівській області подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Представник Чернігівської митниці подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до фактичних обставин справи, Згідно даних Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 в період з 03.04.2024 по 31.12.2025 була зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Чернігівською митницею проведена перевірка у відповідача, яка оформлена актом від 17.06.2025 № № 9/25/19/3230914982.

На підставі акту перевірки, відповідно до частини дванадцятої статті 354 Митного кодексу України, Чернігівською митницею прийняті податкові повідомлення-рішення (форма «Р»): № UA102000202523 від 21.07.2025 з мита на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами (код платежу - 15010500), яким збільшене податкове зобов`язання на суму 5714,90 грн та в порядку пункту 129.1.2 статті 129 ПК України нарахована пеня в розмірі 2331,93 грн; № UA102000202524 від 21.07.2025 з податку на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів фізичними особами (код платежу - 14070100), яким збільшене податкове зобов`язання на суму 12 572,78 грн, визначені штрафні санкції в сумі 3143,20 грн та в порядку пункту 129.1.2 статті 129 ПК України нарахована пеня в розмірі 5129,48 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були направлені на податкову адресу відповідача, вважаються врученими, в установлений законом строк не оскаржувались та не були сплачені, а тому сума податкових зобов`язань набула статусу податкового боргу.

Податковим органом відповідачу була надіслана податкова вимога форми «Ф» № 0004082-1303-2501 від 15.10.2025, однак була повернута з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Згідно п.42.4 ст. 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Обов`язку контролюючого органу щодо направлення платнику податків, зокрема податкового повідомлення - рішення та податкової вимоги у спосіб, визначений статтями 42,58 Податкового кодексу України, кореспондує також і обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції (у разі застосування пунктів 42.4, 58.3) від органів ДПС України.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що податковим органом надіслано податкову вимогу в порядку встановленому законом, платник податків має спростовувати ці доводи.

Суд зазначає, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Направлення податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги на відому контролюючому органу податкову адресу відповідача станом на дату направлення таких документів є належним виконанням обов`язків контролюючого органу, в зв`язку з чим ці документи вважаються направленими належним чином.

Колегією суддів встановлено, що зазначені податкові повідомлення-рішення відповідачем у адміністративному або судовому порядку не оскаржувалися, у зв`язку з чим відповідно до положень Податкового кодексу України визначені ними грошові зобов`язання є узгодженими. Водночас доказів їх погашення відповідачем суду не надано.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (абзац перший пункту 95.3 статті 95 ПК України).

Колегія суддів звертає увагу на те, що питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом позову про стягнення податкового боргу, оскільки податкові повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень, згідно з якими відповідні зобов`язання визначено, а також вимога про сплату боргу, не є предметом дослідження у цій справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду від 22.06.2023 №380/783/21.

За вказаних обставин, колегією судів відхиляються доводи відповідача про те, що розрахунок суми податкових донарахувань не підтверджений позивачем належними доказами фактичної митної вартості та витрат на транспортування, а також те, що позивач не здійснював ввезення та митне оформлення транспортного засобу «NISSAN», позивачем укладено договір доручення і всі дії з доставки та митного оформлення транспортного засобу виконував повірений, який має нести відповідальність у разі допущених ним порушень.

Стосовно доводів позивача про пропуск позивачем строку звернення з даним позовом до суду, то колегія суддів зазначає наступне.

Податковий борг виник у позивача на підставі податкових повідомлень - рішень від 21.07.2025 року.

Податковим органом відповідачу була надіслана податкова вимога форми «Ф» № 0004082-1303-2501 від 15.10.2025, однак була повернута з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п.95.2 ст. 95 ПК України).

Згідно п.102.4 ст. 102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 у справі №1340/5767/18 дійшов висновку, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом, проте норми пункту 102.4 статті 102 ПК України не є такими, що обмежують суд у праві ухвалювати судове рішення про стягнення податкового боргу після закінчення 1095-денного строку, з вимогою про стягнення якого контролюючий орган звернувся вчасно.

Колегія суддів установило, що позовна заява з вимогою про стягнення податкового боргу подана до суду у межах 1095 днів.

За вказаних обставин, податковий орган не пропустив строк звернення з позовом до суду про стягнення з відповідача податкового боргу у даній справі.

Отже, колегія суддів вважає доводи відповідача, які викладені в апеляційній скарзі необгрунтованим, а рішення суду першої інстанції таким, що прийнято з додержання норм матеріального і процесуального права.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року - залишити без змін.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач С.В. Златін

Суддя С.В. Воловик

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст судового рішення виготовлено 15 вересня 2026 року.