Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №640/6260/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/6260/22 Суддя суду першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Файдюка В.В.,

суддів: Бужак Н.П., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Інтер-Плюс» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Плюс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інтер-Плюс» (далі - позивач, ПрАТ «Страхова компанія «Інтер-Плюс») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 02.12.2021 №08785107096, в частині збільшення податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 160 052,63 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 02.12.2021 №08785307096, в частині збільшення податкових зобов`язань з військового збору на загальну суму 13 337,72 грн;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у м. Києві від 02.12.2021 №Ю-08783207096;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.12.2021 №08784707096.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що характер послуг (виконання робіт), які надавала ФОП ОСОБА_1 , містить ознаки трудових, оскільки ПрАТ «СК Інтер-Плюс» мало забезпечувати фізичну особу-підприємця засобами для виконання наданих нею послуг, у тому числі документами суворої звітності.

На підставі наведеного вище суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 02.12.2021 № 08785107096, є правомірним, а тому позовні вимоги у наведеній частині задоволенню не підлягають. Крім того, оскільки оскаржувані податкове повідомлення-рішення від 02.12.2021 №08785307096, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 02.12.2021 №Ю-08783207096 та рішення про застосування штрафних санкцій від 02.12.2021 №08784707096 є похідними від податкового повідомлення-рішення від 02.12.2021 №08785107096 та, з урахуванням встановлених обставин, суд не вбачав підстав для їх задоволення також.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ПрАТ «Інтер-Плюс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове судове рішення, яким його позов задовольнити повністю. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що укладеними між позивачем та ФОП ОСОБА_1 договорами не передбачено надання послуг виконавцем з фіксацією конкретного графіка, а оплата наданих послуг проводилася саме за фактом надання визначених послуг за актами виконаних робіт. Таким чином, висновки контролюючого органу стосовно вчинення ПрАТ «Інтер-Плюс» дій, спрямованих на приховування трудових відносин, є безпідставними.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2025 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує правомірністю прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій, оскільки перевіркою встановлено приховування трудових відносин, що призвело до заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження з 15.09.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, у період з 18.10.2021 по 04.11.2021 працівниками ГУ ДПС у м. Києві на підставі наказу від 23.09.2024 №7551-п, направлень від 18.10.2021 №18551/26-15-07-08-02, №18537/26-15-07-10-03, №18546/26-15-07-07-03, №18545/26-15-07-09-06, №18553/26-15-07-08-03, №18554/26-15-07-08-03, від 20.10.2021 №18986/26-15-07-03-05 згідно з ст. ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) було проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ «СК Інтер-Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 30.06.2021, валютного - за період з 01.01.2017 по 30.06.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2017 по 30.06.2021 та іншого законодавства за відповідний період.

У ході перевірки контролюючим органом було виявлено порушення позивачем:

- п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, з урахуванням вимог пп. «е» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 171.2 «а» ст. 171, пп. 172.2 ст. 172, пп. «е» 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, грудень 2018 року, січень 2019 року, січень 2020 року, у розмірі 159 099,47 грн;

- пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168, пп. 172.2 ст. 172, пп. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження нарахування та сплати військового збору до бюджету за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, грудень 2018 року; січень 2019 року, січень 2020 року, у розмірі 15 949,13 грн;

- п. 1 ч. 1 ст. 7 та п. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено зобов`язання по сплаті єдиного внеску за 2018 рік на загальну суму 49 561,34 грн.

Висновки перевірки зафіксовані в акті від 11.11.2021 №84252/Ж5/26-15-07-08-02/32586973.

На підставі викладених в акті перевірки висновків відповідачем прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 02.12.2021 №08785107096 форми «Д», яким ПрАТ «Страхова компанія «Інтер-Плюс» збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 159 099,47 грн за податковими зобов`язаннями та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 47 099,87 грн (оскаржується позивачем в частині збільшення податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за податковими зобов`язаннями у сумі 128 042,10 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 32 010,52 грн).

- податкове повідомлення-рішення від 02.12.2021 №08785307096 форми «Д», яким ПрАТ «Страхова компанія «Інтер-Плюс» збільшено грошове зобов`язання з військового збору у сумі 15 949,13 грн за податковими зобов`язаннями та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 6 184,78 грн (оскаржується позивачем в частині збільшення податкових зобов`язань з військового збору за податковими зобов`язаннями у сумі 10 670,18 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 2 667,54 грн).

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.12.2021 № Ю-08783207096, у відповідності до якої станом на 10.08.2021 заборгованість (недоїмка, штраф, пеня) в позивача зі сплати єдиного внеску становить 49 561,34 грн;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 02.12.2021 № 08784707096, яким до ПрАТ «Страхова компанія «Інтер-Плюс» застосовано штрафні санкції в сумі 24 780,67 грн.

Не погоджуючись з правомірністю податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України(далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно підпункту 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України заробітна плата - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України).

Приписами підпункту 14.1.195 та підпункту 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено:

працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

роботодавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов`язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов`язки, передбачені законами.

Для цілей розділу IV цього Кодексу до роботодавця прирівнюються юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво), постійне представництво нерезидента або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) дохід за виконання роботи та/або надання послуги згідно із цивільно-правовим договором у разі, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими.

Згідно з підпунктом 164.2.1 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до 177.8 статті 177 Податкового кодексу України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Таким чином, під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності.

Разом з тим, в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Отже, в разі виконання фізичною особою-підприємцем певних послуг або надання таких послуг згідно з цивільно-правовим договором, який фактично є трудовим та наявні можливості прирівняти сторін договору до працівника чи роботодавця відповідно до визначень наведених у ПК України, то податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь такого платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Як встановлено в акті перевірки, ПрАТ «СК «Інтер-Плюс» укладено договори доручення про надання послуг з ФОП ОСОБА_1 , згідно з якими остання надавала послуги на замовлення ПрАТ «СК «Інтер-Плюс», а саме: договір доручення № 08/2017/ІП про надання послуг від 05.08.2017; договір доручення №08/2017/АВ на здійснення посередницької діяльності у сфері страхування як страхового агента від 05.08.2017.

Водночас, ОСОБА_1 обіймає посаду фахівця департаменту з операційної діяльності з 09.08.2018 (призначена на посаду згідно з наказом ПрАТ «СК Інтер-Плюс» від 05.01.2018, прийнята за основним місцем роботи). Згідно з наданими табелями робочого часу за період, що перевірявся, працівник ОСОБА_1 працювала по 8 годин за кожен відпрацьований день згідно з поданою звітністю сум нарахованої заробітної плати, на які нараховується та утримується єдиний внесок, у додатку 6 Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам колонка 24 «Ознака неповного робочого часу)» відсутня відмітка про неповний робочий день по застрахованій особі ОСОБА_1 .

Також, контролюючим органом проаналізовано надані ПрАТ «СК Інтер-Плюс» послуги ФОП ОСОБА_1 та встановлено таке:

- винагорода за виконану роботу виплачувалась згідно актів виконаних робіт;

- винагорода від ПрАТ «СК «Інтер-Плюс» є основним джерелом надходження ФОП ОСОБА_1 ;

- виконані роботи виконувались особисто ОСОБА_1 без залучення найманих працівників та інших ФОП (згідно ІС «Податковий блок, звітність за формою 1 ДФ відсутня);

- виконані роботи здійснювались з використанням клієнтської бази ПрАТ «СК «Інтер-Плюс» для здійснення господарської діяльності та отримання прибутку ФОП ОСОБА_1 ;

- робота виконується в інтересах ПрАТ «СК «Інтер-Плюс» та для здійснення нею господарської діяльності та отримання прибутку;

- роботи згідно з договором з ФОП надавалися одночасно з виконанням обов`язків згідно штатного розпису, відповідно до «АІС Податковий блок Таблиця 6. Відомості про нарахування заробітної плати (доходи, грошового забезпечення) застрахованим особам» ФОП ОСОБА_1 працювала за основним місцем роботи та повний робочий день.

Враховуючи те, що ПрАТ «СК Інтер-Плюс» має регламентований час роботи, та те, що виконавиця одночасно є найманим працівником та ФОП, встановлено, що ці послуги виконані в межах робочого часу (під час) виконання основних функцій на товаристві.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що оскільки ФОП ОСОБА_1 одночасно є працівником ПрАТ «СК Інтер-Плюс», а виконані роботи (надані послуги) згідно з договорами та актами виконаних робіт надані в ході трудової діяльності та відносяться до функцій та обов`язків найманих працівників товариства, тому суми доходу в рамках надання цих послуг та робіт підлягають включенню до загального оподатковуваного доходу як заробітна плата відповідно до підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України, а сторони договору прирівнюються до працівника та роботодавця в розумінні підпунктів 14.1.195 та 141.222 пункту 14.1 статті 14 ПК України та відносини між ними фактично є трудовими.

Колегія суддів зазначає, що з метою з`ясування всіх обставин у справі ухвалою суду від 30.06.2025 витребувано від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Плюс» належним чином засвідчені копії: укладених договорів з ФОП ОСОБА_1 №08/2017/ІП від 05.07.2017, №08/2017/ІП від 05.08.2017 та копії всіх первинних документів, складених та підписаних сторонами в межах виконання зазначених договорів (акти приймання-здачі робіт, платіжні інструкції про оплату за надані послуги); штатного розкладу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Плюс» (за період, охоплений перевіркою); наказу про встановлення робочого часу та часу відпочинку в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Інтер-Плюс» (за період, охоплений перевіркою); наказу про зарахування до штату товариства ОСОБА_1 та про її звільнення, у разі наявності.

Також вказаною вище ухвалою суду витребувано від Головного управління ДПС у м. Києві належним чином засвідчені копії всіх документів, які були використані ним при проведенні документальної планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Плюс», за результатами якої складено акт перевірки від 11.11.2021 № 84252/Ж5/26-15-07-08-02/32586973.

Станом на час вирішення спору по суті від позивача запитувані судом документи не надійшли.

Відповідачем також вимоги ухвали суду від 30.06.2025 виконані не були, оскільки останнім не надано копії всіх документів, які були використані ним при проведенні документальної планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Плюс», за результатами якої складено акт перевірки від 11.11.2021 №84252/Ж5/26-15-07-08-02/32586973, а надано виключно документи, що стосуються порядку призначення та проведення перевірки, рішення контролюючого органу, які прийняті за результатами відповідної перевірки та розрахунки до акта перевірки.

Суд зауважив, що у заяві відповідача про долучення доказів останній не зазначив про відсутність та, як наслідок, не можливість надати запитувані судом документи.

Отже, враховуючи всі фактичні обставини цієї справи, вжиття судом першої інстанції всіх можливих заходів для з`ясування всіх обставин справи, вирішення цієї адміністративної справи здійснювалося за наявних в ній матеріалів.

Колегія суддів звертає увагу, що ані позивачем до апеляційної скарги, ані відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу також не було надано копій витребуваних від них документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Між тим, згідно з частиною першою вказаної статті кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Крім того, варто зауважити, що згідно з частиною п`ятою статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані, зокрема, подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом.

Статтею 79 КАС України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Відповідно до статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема, у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Частиною четвертою статті 161 КАС України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що позивач навіть на стадії апеляційного оскарження мав намір подавати додаткові докази у справі, та не повідомляв суд про такі наміри.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та наведених сторонами аргументів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки висновки відповідача про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб із доходів, виплачених ФОП ОСОБА_1 , відносини з якою є фактично трудовими, є обґрунтованими, тому як ПрАТ «СК Інтер-Плюс» не спростовані.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Інтер-Плюс» - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Файдюк

Судді Н.П. Бужак

Є.І. Мєзєнцев

Повне судове рішення виготовлено 15 вересня 2026 року.