Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №580/10563/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 580/10563/25 Суддя суду першої інстанції: Гаращенко В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Файдюка В.В.,

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ПФ України в Донецькій області), в якому просила:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.06.2025 № 232730028222 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку за списком №1;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за списком №1 період роботи з 22.02.1995 по 26.03.1995 у Черкаському виробничому об`єднанні «Хімволокно» на посаді апаратника формування хімічного волокна прядильного цеху №2, з 18.03.2000 по 26.10.2005 - у відкритому акціонерному товаристві «Черкаське хімволокно» на посаді апаратника формування хімічного волокна прядильного цеху №2 та прядильного залу, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 22.02.1995 по 02.03.1995 та з 22.03.1995 по 26.03.1995 у Черкаському виробничому об`єднанні «Хімволокно», повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку від 30.05.2025 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та прийняти рішення, яким призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку за списком №1 з 30.05.2025.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 06.06.2025 №232730028222 про відмову ОСОБА_1 у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 період роботи з 22.02.1995 по 26.03.1995 у Черкаському виробничому об`єднанні «Хімволокно» на посаді апаратника формування хімічного волокна прядильного цеху №2, з 18.03.2000 по 26.10.2005 - у відкритому акціонерному товаристві «Черкаське хімволокно» на посаді апаратника формування хімічного волокна прядильного цеху №2 та прядильного залу, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 22.02.1995 по 02.03.1995 та з 22.03.1995 по 26.03.1995 у Черкаському виробничому об`єднанні «Хімволокно»;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.05.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, врахувавши висновки Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20, виходив з того, що із прийняттям Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 до спірних правовідносин підлягають норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом №213-VIII та які передбачають пенсійний вік для жінок 45 років безвідносно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), аналогічна норма якого неконституційною не визнавалася. Відтак, за висновками суду, за умови досягнення ОСОБА_1 45-річного віку, вона отримана право на призначення пенсії на пільгових умовах. Водночас, суд першої інстанції зазначив, що оскільки при розгляді заяви та прийнятті рішення не надавалася оцінка необхідної кількості страхового стажу для призначення пенсії, належним способом захисту прав позивача буде покладення на відповідача обов`язку з повторного розгляду заяви ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що ОСОБА_1 не має права на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 через не зарахування їй періодів роботи з 22.02.1995 по 26.03.1995 у Черкаському виробничому об`єднанні «Хімволокно» на посаді апаратника формування хімічного волокна прядильного цеху №2, з 18.03.2000 по 26.10.2005 - у відкритому акціонерному товаристві «Черкаське хімволокно» на посаді апаратника формування хімічного волокна прядильного цеху №2 та прядильного залу. Крім того, судом безпідставно застосовано при вирішенні цього спору рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, оскільки починаючи з 11.10.2017 порядок призначення пенсій за віком на пільгових умовах регламентується Законом №1058-IV, норми якого є чинними та не визнавалися неконституційними, а тому позивач матиме право на пільгову пенсію із досягненням 50 років.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року, постановленою у складі судді-доповідача Бєлової Л.В., суддів Аліменка В.О. та Безименної Н.В., зокрема, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2026 року, постановленою у складі судді-доповідача Бєлової Л.В., суддів Аліменка В.О. та Безименної Н.В., призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.

Водночас, рішенням Вищої ради правосуддя від 21 квітня 2026 року №713/0/15-26 ОСОБА_2 було звільнено з посади судді Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Рішенням зборів суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2026 року вирішено здійснити повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебували у провадженні судді ОСОБА_2 .

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 травня 2026 року у цій справі визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач Файдюк В.В., судді Аліменко В.О., Безименна Н.В.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року, прийнято до провадження справу № 580/10563/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що відповідач всупереч вимог законодавства України не зарахував період роботи з 22.02.1995 по 26.03.1995 у Черкаському виробничому об`єднанні «Хімволокно» на посаді апаратника формування хімічного волокна прядильного цеху №2, з 18.03.2000 по 26.10.2005 - у відкритому акціонерному товаристві «Черкаське хімволокно» на посаді апаратника формування хімічного волокна прядильного цеху №2 та прядильного залу, оскільки вказані періоди роботи підтверджений відомостями трудової книжки. Позивач зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2026 року продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження з 15 вересня 2026 року.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, то судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУ ПФ в Донецькій області.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до ГУ ПФ в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Прийнятим за принципом екстериторіальності рішенням від 06.06.2025 №232730028222 ГУ ПФ в Донецькій області відмовило у призначенні пенсії за Списком №1 з підстав недосягнення ОСОБА_1 50-річного віку, передбаченого ст. 144 Закону №1058-IV. При цьому у згаданому рішенні встановлено, що вік позивача на дату подання цієї заяви складає 48 років 04 місяці.

Вважаючи вказане рішення протиправним і таким, що порушує право ОСОБА_1 на пенсійне забезпечення, остання звернулася до суду із вказаним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів враховує таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Частиною 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Частиною 1 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Згідно з п. 20 вказаного Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Отже основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 20 січня 2021 року у справі №588/647/17.

За приписами п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (далі - Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" визначено, що, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Пунктом 1.2 Інструкції №58 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

За приписами пункту 2.6 Інструкції №58, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Таким чином, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника та сплати єдиного внеску покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Так, Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17 сформував правову позицію, відповідно до якої, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 31 січня 2025 року у справі № 120/8471/23.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі №677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Також Верховний Суд у постанові від 17 вересня 2025 року у справі №300/6565/23 наголосив, що відповідальною особою за правильність та повноту ведення трудових книжок є керівник підприємства, установи, організації або уповноважена ним особа, а не працівник. Тому позивач не може нести відповідальність за порушення вимоги ведення трудових книжок третіми особами (за неповноту вказаної інформації).

Як встановлено судом першої інстанції, ГУ ПФ України в Донецькій області в рішенні від 06 червня 2025 року №232730028222 повідомило позивачу, що до страхового стажу не враховано згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 03.11.1994, період роботи з 22.02.1995 по 02.03.1995, оскільки рік наказу про прийом на роботу не придатний до сприйняття змісту в повному обсязі. Пільговий стаж відсутній, оскільки заявницею не надано довідок про підтвердження пільгового характеру робіт, згідно вимог п. 20 Порядку №637.

Колегія суддів звертає увагу, що записи про спірний період роботи скріплені підписом посадової особи роботодавця та його печаткою, рік наказу про прийом на роботу придатний до читання в повному обсязі.

З огляду на зазначене, позивач не може бути позбавлений права на пенсійне забезпечення через неналежну організацію ведення обліку трудової книжки роботодавцем, а період з 22.02.1995 по 02.03.1995 має бути зарахований до її страхового стажу.

Крім того, згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 03.11.1994 ОСОБА_1 : у період з 22.02.1995 по 26.03.1995 працювала у Черкаському виробничому об`єднанні «Хімволокно» з на посаді апаратника формування хімічного волокна прядильного цеху № 2, що складає 1 місяць 5 днів; у період з 18.03.2000 по 26.10.2005 працювала у ВАТ «Черкаське хімволокно» на посаді апаратника формування хімічного волокна прядильного цеху №2, що складає 5 років 7 місяців 14 днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно з п.п. 2 п. 6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.

Таким чином, законодавець не тільки наділив відповідача правом на перевірку відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, а й зобов`язав витребовувати в установленому законодавством порядку відомості, необхідні для здійснення покладених на Головне управління Фонду завдань та сприяти особам, що звернулись за призначенням пенсії, в одержанні відсутніх у них документів для призначення пенсії.

Отже, оскільки у трудовій книжці позивача містяться посилання на відповідні накази та вони скріплені відповідними печатками підприємств, установ та організацій, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи за списком №1 період роботи з 22.02.1995 по 26.03.1995 у Черкаському виробничому об`єднанні «Хімволокно» на посаді апаратника формування хімічного волокна прядильного цеху №2, з 18.03.2000 по 26.10.2005 - у відкритому акціонерному товаристві «Черкаське хімволокно» на посаді апаратника формування хімічного волокна прядильного цеху №2 та прядильного залу.

За приписами пункту «а» частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XIІ, у редакції до 02.03.2015, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за - списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

Отже, станом на день звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у позивача наявний страховий стаж - 23 роки 8 місяців 18 днів та додатково пільговий стаж роботи за Списком № 1, що становить - 7 років (повних 5 років х 1 рік 4 місяці = 7 років) 8 місяців 19 днів.

Верховною Радою України 03.10.2017 було прийнято Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.».

За правилами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

У свою чергу, згідно з п. «а» ст. 13 цього Закону у редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 (36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.

Разом з тим, відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Крім того, згідно з п. 3 резолютивної частини зазначеного рішення суду конституційної юрисдикції застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення цього рішення (пункт 2 резолютивної частини). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 з одного боку, та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 прийшла до висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно якого у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, всупереч доводів ГУ ПФ в Донецькій області, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на чому правильно наголосив суд першої інстанції.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 на час подання заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 досягнула 45-річного віку, то спірне рішення ГУ ПФ в Донецькій області є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки не враховує чинне регулювання спірних правовідносин з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 21.01.2020 №1-р/2020.

Відтак, висновок суду першої інстанції про протиправність рішення ГУ ПФ в Донецькій області від 06.06.2025 №232730028222 про відмову у призначенні пенсії є правильним.

Крім того, покладення на ГУ ПФ в Донецькій області обов`язку з повторного розгляду заяви позивача з урахуванням висновків суду є належним і повним способом захисту порушених прав особи у площині встановлених вище обставин та з огляду на дискреційні повноваження відповідача щодо призначення пенсії.

Враховуючи встановлені обставини та висновки Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині.

Судовою колегією враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Файдюк

Судді В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Повне судове рішення виготовлено 15 вересня 2026 року.