Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №640/23062/19 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Лисенко В.І.,

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Справа № 640/23062/19

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Миколаївської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«ДЖИІ ВЕРНОВА УКРАЇНА»

до Миколаївської митниці як відокремленого структурного підрозділу Державної митної служби

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖИІ ВЕРНОВА УКРАЇНА» (далі – Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Миколаївської митниці як відокремленого структурного підрозділу Державної митної служби (далі – Відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості №UA100320/2022/000057/1 від 28.09.2022.

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року позов було задоволено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що документи, які надавалися Відповідачу при митному оформленні товару, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товару.

3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, контролюючий орган зазначає, що надані Позивачем до митного оформлення не надано належні транспортні, (перевізні) документи, які підтверджують числове значення витрат на транспортування товару до кордону.

Зокрема, Апелянт зазначає, що подані документи Позивача містили розбіжності, а саме: відповідно до пункту 2 контракту від 23/04/2019 №01/02 в разі поставки товарів на безоплатній основі, вартість товарів буде вказана у рахунку, який виставляє Покупець, до митного оформлення було надано рахунок проформу від 11/03/2019 №PRI_797518_PI_Tower Replacement, яка виставлена Постачальником та раніше укладення контракту всупереч вимогам контракту.

Також контролюючий орган посилається на взаємозв`язок між продавцем і покупцем товару, що мало вплинув на ціну та підпадало під визначення п. f ч. 4 статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Окрім того Апелянт зазначає, що надані замовлення за номерами 430042193, 430043061 стосувалися продукції, яка постачалась з республіки Корея та на умовах FAS, а тому не могли бути застосовані до даного товару оскільки не були ідентичними чи аналогічними;

Крім того, згідно інформації з експортних декларацій країни відправлення від 27.02.2019 №234120190419500874 та №234120190419500875 виробником товару був ТОВ «Чжуншань Фенлі Шебей (Ляньюньган)» відповідно до інформації митної декларації №UA504060/2019/003097 - CS Wind China Ltd. Вартість товарів згідно експортних декларацій країни відправлення відрізнялась від вартості у рахунку проформі, переклад експортних декларацій не містив всієї інформації, яка наведена в примірниках на китайській мові.

Також Апелянт звертає увагу на те, що відповідно до листа-роз`яснення від 22.05.2019, поставлений товар згідно рахунку проформи від 11.03.2019 №PRI_797518_PI_Tower Replacement було застраховано. Умови поставки DAP згідно Incoterms не передбачали обов`язків зі страхування товарів, при цьому декларантом не надано документального підтвердження включення або не включення даних витрат до вартості товару.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2025 та від 10.10.2025 відкрито апеляційне провадження у справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

5. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу у якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін, стверджуючи про безпідставність доводів Апелянта, а також наполягаючи на законності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції.

6. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду – без змін, з наступних підстав.

7. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 24 травня 2019 року Миколаївською митницею ДФС було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA504000/2019/000277/2 та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA504060/2019/00036.

У самому Рішенні зазначено, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовується на підставі вимог частини б статті 54 МКУ у зв?язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості товару.

Рішення прийняте у зв?язку з декларуванням уповноваженим декларантом позивача на підставі договору про надання послуг митного представника від 20.08.2018 р. №S-2018-3769 товарів згідно вантажної митної декларації форми МД-2 №UA504060/2019/003341 від 28.05.2019 р. та відповідних документів: зовнішньоекономічного контракту №01/02 від 23.04.2019 р., рахунку-проформи №PRI_ 797518_PI_Tower Replacement від 11.03.2019 р., митних декларацій країни відправлення №234120190419500874 та № 234120190419500875; листа відправника щодо ціни товару від 21.05.2019 р.

Як зазначено у самому спірному рішенні, Позивачеві було запропоновано надати перелік додаткових документів, передбачених ст. 53 МК України, витребуваних митницею: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов?язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов?язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 3) виписку з бухгалтерської документації (щодо оплати складових митної вартості, витрат на страхування, упаковки, маркування, витрат на навантаження; 4) каталоги, специфікації, виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 6) митну декларацію країни відправлення.

Позивачем для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, надано відповідачу наступні документи:

- висновок цінової експертизи ДП “Держзовнішінформ” від 20.08.2019 р. №222/160;

- замовлення на аналогічний товар №430043061-1, №430043061, №430042193-1, №430042193;

- інвойси на замовлення аналогічного товару №CS-TGNTB41, №CS-TGNTB38, №CS-TGTZA01, №CS-TGTZA02;

- лист відправника, щодо виробництва товару від 07.08.2019 р.

Зазначені документи (копії додаються) надані на підтвердження ціни товару та експертної ціни, підтвердженої ДП “Держзовнішінформ”.

Позивач звертався до відповідача з проханням щодо скасування Рішення, проте відповідач листом від 27.08.2019 р. №4404/10/14-70-19-32 відмовив Позивачеві у цьому.

У зв`язку з цим, Позивачем з метою завершення митного оформлення, випуску товару у вільний обіг і уникнення збільшення власних збитків, було подано вантажну митну декларацію форми МД-2 № UA504060/2019/003341 від 28.05.2019 р., у якій, у графі 48 п. В “Подробиці розрахунків” рядку 2 зазначено суму: 1 284 905,41 - сума коригування (збільшення суми ПДВ).

Платіжними дорученнями від 14.05.2019 р. на суму 1 665 327,89 грн. та від 27.05.2019 р. на суму 1 266 457,13 грн. позивачем було сплачено суму коригування митної вартості - 1 284 905,41 грн.

Здійснюючи аналіз документів, наданих при митному оформленні товарів, які заявлялись за митною декларацією № UA 504060/2019/003097, відповідач своїм Рішенням про коригування митної вартості товарів від 24.05.2019 №UA504000/2019/000277/2 визначив її за другорядним (резервним) методом, мотивуючі своє рішення тим, що декларантом для митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують числові значення.

8. Не погоджуючись з рішенням Відповідача, Позивач звернувся з цим позовом до суду.

9. Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI (далі – Конвенція), Митним кодексом України (далі – МК України), Господарським кодексом України (далі – ГК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 (далі – Порядок № 631).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації

У частинах другій, третій, п`ятій статті 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Прямо передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку №631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з пунктом 1 частини четвертою, частинами п`ятою та шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 55 МК України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої та десятої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

10. Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що Позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, відповідно до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України.

Доводи апелянта щодо до митного оформлення було надано рахунок проформу від 11/03/2019 №PRI_797518_PI_Tower Replacement, яка виставлена Постачальником та раніше укладення контракту всупереч вимогам контракту колегія суддів вважає безпідставним та до уваги не приймає, оскільки зазначений рахунок виставлений у відповідності до договору № 01/02 від 01.02.2019.

При цьому, з вказаному рахунку проформи вбачається, що вантаж безкоштовний, а ціна товару вказана лише для митних цілей, оскільки має місце гарантійна заміна.

Твердження апелянта щодо неправильного застосування позивачем методу за ціною договору (контракту) товарів, які імпортуються (вартість операції) є безпідставними, оскільки у спірих правовідносинах вартість товару, який не підлягав грошовій оплаті його одержувачем постачальнику і яка вказана у первинних товаросупровідних документах, є вартістю операції. Відтак, у відповідача не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості “за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)” за умови наявності вартості операції, якою, в тому числі, і є вказана у первинних документах вартість товару.

При цьому, Митний кодекс України не містить будь-яких заборон або приписів щодо неможливості застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), при здійснення безоплатної передачі товарів.

Отже, відповідність ціни товару підтверджена відповідною ціновою експертизою.

Доводи апелянта щодо відсутності документального підтвердження включення або не включення витрат на страхування до вартості товару, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки згідно пункту 5.1 Договору саме постачальник здійснює страхування вантажу.

Відтак, доводи апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Аналізуючи твердження контролюючого органу про відмінність виробників, вказаних у експортній митній декларації країни відправлення та при заявлені на імпорт в Україні, колегія суддів приходить до висновку про їх безпідставність з огляду на наступне.

Так, у спірному рішенні зазначено, що, згідно інформації з експортних декларацій країни відправлення від 27/02/2019 №234120190419500874 та №234120190419500875 виробником товару є ТОВ “Чуншань Фенлі Шебей (Ляньюньган)” відповідно до інформації митної декларації № UA504060/2019/003097 - CS Wind China Lt. Вартість товарів згідно експортних декларацій країни відправлення відрізняється від вартості у рахунку проформі, переклад експортних декларацій не містить всієї інформації, яка наведена в примірниках на китайській мові.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач повідомляв відповідача листом про те, що згідно інформації наданої продавцем та з експортних декларацій країни відправлення від 27.02.2019 року №234120190419500874 та №234120190419500875 GE Wind Energy GmbH замовив виготовлення продукції та здійснив оплату на користь CS Wind Corporation Korea. Остання, у свою чергу, через свій підрозділ CS Wind China розмістила замовлення у Чжуншань Фені Шебей (Ляньюньган).

Судом першої інстанції також встановлено, що на другій сторінці вантажно-митної декларації форми МД-2 №UA504060/2019/003341 від 28.05.2019 р. у розділі “До графи 9 Виробником зазначено саме ТОВ “Чжуншань Фенлі Шебей (Ляньюньган)”; Торгова марка - GE, що доводить хибність висновків митного органу.

Відповідач також зазначив, що вартість товарів згідно експортних декларацій країни відправлення відрізняється від вартості у рахунку проформі. Разом з тим, відповідач не врахував, що у експортних деклараціях ціна вказана у доларах США (USD), в той час як рахунку-проформі позивача - у євро (EUR).

Стосовно посилань на взаємопов`язаність осіб продавця і покупця, що вплинуло на ціну (так як митна вартість товарів заявлена на експорт в країні виробництва вища за заявлену вартість декларантом в Україні) колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 12-15 ст. 58 МК України, той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у повідомленні декларанту від 20.05.2019 зазначив про наявність у нього обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на ціну, оскільки митна вартість товару заявлена на експорт в країна виробництва вища за заявлену вартість декларантом в Україні.

Окрім того, у відповідь на запит митного органу від 20.05.2019 Позивачем було надано експортні вантажні митні декларації Китайської Народної Республіки №234120190419500874 та № 234120190419500875, лист-пояснення GE Renewable Energy щодо імпорту товару та лист GE Wind Energy з деталізацією вартості товару, які спростовують твердження митного органу щодо впливу на ціну.

Водночас, відповідачем не було надано жодних належних і допустимих у розумінні ст. 73-74 КАС України доказів, які стали підставою для такого висновку контролюючого органу, а також підстав неврахування додатково наданих декларантом документів.

У постанові Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі №804/5688/16 зазначено, що приписи законодавства зобов?язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим у силу частини п?ятої ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Зокрема, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що, стосовно взаємопов?язаності позивача та продавця (CENTRA VIS SALES (Switzerland) S.A.) та впливу такої пов?язаності на вартість товару, то враховуючи положення частин 12 - 15 ст. 58 Митного кодексу України, зокрема якими визначено, що у разі відсутності обгрунтування контролюючим органом впливу цієї обставини на ціну товару, вважається, що такі не вплинули на ціну оцінюваних товарів, та враховуючи, що позивач скориставшись своїм правом надав докази відсутності впливу взаємозв?язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, зокрема надав висновок про вартісну характеристику товарів за імпортним договором, підготовлений Державним підприємством “Держзовнішінформ” від 03.08.2016 №112/1373, відповідно до якого рівень імпортних цін відповідає ціновій політиці компанії постачальника та компаній-виробників у взаємовідносинах з українськими контрагентами.

Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно листа ДП “Держзовнішінформ” від 20.08.2019 року №222/160, було повідомлено про проведення цінової експертизи і визначено відповідність цін, вказаних у рахунку-проформі від 11.03.2019 року №PRI_797518_PI_Tower Replacement.

Отже, твердження апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції.

Аналізуючи доводи відповідача про відсутність надання позивачем аналогічних замовлень, колегія суддів приходить до висновку, що такі доводи також не спростовують висновків суду, оскільки надані декларантом замовлення № 430042193 та № 430043061 не вплинули на визначення митної вартості товару.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідачем здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості товарів за шостим (резервним) методом.

У контексті аналізу вказаного питання та відповідних доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які ним використовувалися при визначенні митної вартості за відповідним методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2018 по справі № 809/4367/15.

Доводи апелянта щодо правомірності застосування ним митної вартості товару за рівнем 2.02 дол. США/кг є необґрунтованими, оскільки контролюючий орган зазначив лише номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів.

Разом з тим, судова колегія враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні у справі «Золотас проти Греції», про те, що стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок також викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99).

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Крім того, у рішеннях від 20 травня 2010 року та від 25 листопада 2008 року у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, в яких ЄСПЛ наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.

Таким чином, документами, наданими позивачем контролюючому митному органу при здійсненні митного оформлення товару, у їх сукупності підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність.

Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (частина друга статті 77 КАС України), що обумовлює покладення обов`язку доказування в митних спорах на контролюючий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, та правомірність прийняття свого рішення, зокрема з дотриманням процедурних вимог.

Перевіряючи всі доводи обох сторін, апеляційний суд також приймає до уваги правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», відповідно до якої «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі.

Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Миколаївської митниці підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року – без змін.

Розподіл судових витрат.

Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 15 вересня 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев