Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №640/32902/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Стефанов С.О., Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Справа № 640/32902/20

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНДЕРС»

до Київської митниці

про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНДЕРС» (далі – Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської митниці (далі – Відповідач), в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100430/2020/00084, прийняту Київською митницею Держмитслужби;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100430/2020/00085, прийняту Київською митницею Держмитслужби.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року позов було задоволено повністю.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що сертифікат від 16.11.2018 року № PL/MF/AN 0026935, на недійсність якого посилається Відповідач, не стосується предмету спору у цій справі, Позивач такий документ не подавав.

Водночас, суд зазначив, що документи, подані Позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, зазначаючи, що сертифікат з перевезення товару від 16.11.2018 №PL/MF/AN 0026935 недійсний для надання режиму вільної торгівлі в рамках Угоди до товарів.

Відтак, Апелянт стверджує, що митне оформлення товарів «фарби на основі акрилових полімерів, емалі на основі складних поліефірін для внутрішніх робіт, ґрунтовка, друкована паперова рекламна продукція», експортером яких є The Little Company Ltd, виробником товарів є Litle Grene, необхідно здійснювати на загальних підставах зі сплатою усіх митних платежів згідно чинного законодавства, оскільки на запит ДФС митними органом країни експортера не підтверджено походження товарів та проводиться перевірка, що не дає змогу застосувати 410 преференцію.

Окрім того, Апелянт зазначає, що суд першої інстанції залишив поза вагою обґрунтування, твердження митного органу, чим порушив норми процесуального права.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2025 та 29.09.2025 відкрито апеляційне провадження у справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду – без змін, з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 24.11.2020 року товариством з обмеженою відповідальністю «Мандерс» через уповноважену особу ТОВ «Абордаж Логістикс» було подано велектронному вигляді митні декларації форми МД-2 № UA100430/2020/013033 та № UA100430/2020/013035.

Постачання товару за обома митними деклараціями здійснювалось на підставі Генерального Контракту № 16 від 01.02.2016 року, укладеного між позивачем та постачальником The Little Greene Paint Company Ltd.

При декларуванні позивачем було заявлено про застосування преференційної ставки мита на підставі Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами- членами, з іншої сторони, від 27 червня 2014 р. № 1678-VII (надалі - Конвенція).

При поданні митної декларації № UА100430/2020/013033 Позивачем було надано сертифікат про походження форми ЕUR.1 № S0378328 від 17.11.2020 року, який є основним документом в розумінні ч. 1, 3 ст. 43 МК України, а також додаткову угоду № 42/1 до Генерального контракту № 16 від 16.02.2016 року та інвойс № 1297474 від 16.11.2020 року, які є додатковими документами в розумінні ч. 8 ст. 43 МК України.

При поданні митної декларації № UА100430/2020/013035 Позивачем було надано сертифікат про походження форми ЕUR.1 № S0378327 від 17.11.2020 року, який є основним документом в розумінні ч. 1, 3 ст. 43 МК України, а також додаткову угоду № 42 до Генерального контракту № 16 від 16.02.2016 року та інвойс № 1297473 від 16.11.2020 року, які є додатковими документами в розумінні ч. 8 ст. 43 МК України.

24.11.2020 року Київською митницею було прийнято картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100430/2020/00084 (за митною декларацією № UA100430/2020/013033) та № UA100430/2020/00085 (за митною декларацією № UA100430/2020/013035) (надалі - картки відмови в прийнятті митної декларації).

Вкартках відмови в прийнятті митної декларації не зазначено, в чому полягали обґрунтовані сумніви з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, що могло стати підставою для звернення до компетентного органу країни походження.

Позивач, вважаючи, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, такими, що прямо суперечить нормам та вимогам Митного кодексу України, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Нормативно-правове обґрунтування.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до ч. 1 ст. 318 Митного кодексу України (далі -МК України), усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю.

В силу п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно - правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України (надалі - МК України) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

В силу частин 1-3 статті 36 МК України, країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Частиною 9 статті 36 МК України передбачено, що особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.

За змістом статті 43 МК України, документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Згідно ч. 1 статті 281 МК України, допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 16 вересня 2014 року № 1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода).

Законом України Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 16 вересня 2014 року № 1678-VII, ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі Угода).

Згідно з ст. 26, 31 глави 1 Розділу IV Угоди, положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами-2, що походять з територій Сторін.

Відповідно до пункту 1 статті 29 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію з ЄС кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди (далі - Графіки).

Для цілей цієї Глави походження означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди (Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва).

Сторони не повинні запроваджувати або зберігати в силі будь-які мита, податки або будь-які інші заходи еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв`язку з вивезенням товарів на іншу територію.

Відповідно до пункту 1 статті 29 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку 1-А до цієї Угоди (далі - Графіки).

Згідно із пунктом 1 статті 2 Протоколу І щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва до Угоди про асоціацію (далі - Протокол І) з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (а) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Як передбачено пунктом 1 статті 6 Протоколу І, в статті 2 цього Протоколу товари, які не є повністю виробленими у вказаній країні, вважаються достатньо обробленими або переробленими у ній, якщо виконуються умови, наведені у Додатку II до цього Протоколу. Згадані вище умови вказують для всіх товарів, що підпадають під дію цієї Угоди, обробку, яку необхідно виконати з використовуваними у виробництві товару матеріалів іншого походження.

Відповідно до пункту 1 статті 16 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу, відповідно, підпадають під дію цієї Угоди, за умови подання одного з таких документів:

(a) сертифікату з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або

(b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларації, що надалі іменуватиметься "декларацією інвойс", наданої експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

За приписами статті 32 Протоколу І митні органи держав-членів Європейського Союзу і України повинні надавати один одному через Європейську комісію зразки відбитків штампів, використовуваних у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів і декларацій інвойс. З метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс, та правильності інформації, що міститься в цих документах.

Як передбачено статтею 33 Протоколу І, подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу. З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запиту про перевірку. Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Якщо митні органи країни імпорту вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, вони повинні запропонувати імпортерові позбавитися товару з уживанням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу.

За п. 1 ч. 3 ст. 44 МК України у разі переміщення товарів через митний кордон України товарів, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, країна походження товару обов`язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару.

Відповідно до частин першої - третьої статті 45 МК України, у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію. До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки.

Порядок застосування тарифних пільг (тарифні преференції) регламентований ст. 281 МК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 281 МК України, допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Згідно вимог ст. 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Пунктом 5 цієї статті визначено, що повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі відновлення режиму вільної торгівлі.

Режим вільної торгівлі до товарів може бути відновлено в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, за умови подання митниці ДФС:

- сертифіката з перевезення товарів форми «EUR.1» протягом чотирьох місяців з дати видачі його у країні експорту, але не пізніше 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми;

- декларації інвойс протягом чотирьох місяців з дати видачі її у країні-експорту, але не пізніше двох років після ввезення товарів, яких вона стосується (від дня виникнення надміру сплаченої суми).

Висновки суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції з урахуванням доводів Апелянта про те, що митними органами країни експортера не підтверджено походження товарів, що не дає змогу застосувати 410 преференцію, колегія суддів зазначає наступне.

Так, Апелянт стверджує, що сертифікат з перевезення товару від 16.11.2018 №PL/MF/AN 0026935 недійсний для надання режиму вільної торгівлі в рамках Угоди до товарів та посилається лист Уповноваженого органу Польщі від 08.07.2020 №0601-1GC.4331.4.2019.KD, згідно якого надано інформацію щодо не підтвердження преференційного походження товару, зазначеного у цьому Сертифікаті.

Втім, колегія судів вважає такі доводи контролюючого органу безпідставними та не приймає їх до уваги, оскільки, як зазначений сертифікат під час митного оформлення товарів взагалі не надавався Позивачем.

Так, при поданні митних декларацій № UА100430/2020/013033 Позивачем було надано сертифікати про походження форми ЕUR.1 № S0378327 та № S0378328 від 17.11.2020 року. Будь-які інші сертифікати про походження, в тому числі сертифікат від 16.11.2018 року № PL/MF/AN 0026935, на який посилається Апелянт, Позивачем не подавались, а отже, їх дійсність не стосується предмету спору в цій справі.

Аналізуючи доводи Апелянта, судова колегія також звертає увагу на те, що в картках відмови в прийнятті митної декларації не зазначено, в чому полягали обґрунтовані сумніви з приводу дійсності саме тих документів, які були надані Позивачем, чи достовірності відомостей, що в них містяться, що могло стати підставою для звернення до компетентного органу країни походження.

Водночас, судова колегія зазначає, що у відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Втім, Відповідач ані у суді першої, ані апеляційної інстанції не долучив до матеріалів справи сертифікат з перевезення товару від 16.11.2018 №PL/MF/AN 0026935 та лист Уповноваженого органу Польщі від 08.07.2020 №0601-1GC.4331.4.2019.KD, на які він посилається.

Відповідач також не надає будь-яких доказів перевірки сертифікатів про походження форми EUR.1 № S0378328 та № S0378327, які були подані Позивачем на підтвердження походження товару, в тому числі запиту до компетентного органу країни походження товару, а також відповіді компетентного органу країни походження товару щодо перевірки дійсності сертифікатів про походження форми EUR.1 № S0378328 та № S0378327.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність спірних карток відмови та наявність правових підстав для їх скасування. Доводи Апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Також судова колегія вважає безпідставним твердження контролюючого органу про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині щодо врахування/спростування доводів митниці, оскільки суд першої інстанції повно встановив обставини цієї справи та надав їм правильну правову оцінку.

Твердження Київської митниці, викладені у відзиві на позовну заяву були враховані судом під час прийняття оскаржуваного рішення і їм була надана правова оцінка. А незгода Апелянта з висновками суду не є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи всі доводи обох сторін, апеляційний суд також приймає до уваги правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні від 21.01.1999 р. по справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, відповідно до якої “…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…”.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Київської митниці підлягає залишенню без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року – без змін.

Розподіл судових витрат.

Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 15 вересня 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев