Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №756/4418/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Пукало А.В.,

суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Справа № 756/4418/25

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 серпня 2025 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття справи,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач) в якому просив:

- скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 309 від 17.03.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн;

- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року адміністративний позов було задоволено повністю.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026 у відкритті апеляційного провадження на зазначене рішення суду було відмовлено.

28.07.2025 Позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у якій просив, зокрема: поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на подання цієї заяви та стягнути на користь Позивача судові витрати, а саме: 606,00 грн судового збору за подання позову та 12000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 серпня 2025 року зазначену заяву Позивача задоволено частково та стягнуто на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача 606,00 грн судового збору та 3000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що доказами, наданими Позивачем, підтверджуються понесені ним документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, враховуючи незначну складність справи, заперечення Відповідача щодо розміру витрат, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви та стягнення на користь Позивача 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Також суд зазначив про відсутність підстав констатувати, що Позивачем пропущений без поважних причин строк для подання доказів на підтвердження витрат, адже справу було розглянуто у письмовому провадженні і рішення було направлене Позивачу засобами поштового зв`язку.

Відповідач, не погоджуючись з таким додатковим рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення суду.

У своїй скарзі Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не врахував відсутність доказів на підтвердження здійснення оплати витрат на правничу допомогу, а також на неспівмірність таких витрат з позовними вимогами, складністю справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг та значенню справи для Позивача.

Також, на переконання Апелянта, Позивач пропустив п`ятиденний строк на подання заяви про розподіл судових витрат, а тому така заява мала бути залишена без розгляду.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а додаткове рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10.07.2025 скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення № 309 від 17.03.2025, про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрито.

01.08.2025 до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Мурги Олександра Геннадійовича про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі.

На підтвердження витрат на правничу допомогу, додано: договір про надання правничої допомоги № Ф/24/8 від 10.10.2024, додаткова угода № 1 до Договору про надання правничої допомоги № Ф/24/8 від 10.10.2024акт № 1 про надані послуги від 25.07.2025, рахунок-фактуру № 1 від 25.07.2025.

Нормативно-правове обґрунтування.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частинами першою, другою, третьою, четвертою, п`ятою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У пунктах 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.05.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно з частин третьої та п`ятої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування понесених документально підтверджених ним витрат на правничу допомогу.

При цьому, законодавцем передбачено можливість вирішення питання щодо відшкодування позивачу понесених ним витрат на правничу допомогу шляхом ухвалення у справі додаткового судового рішення з метою усунення такого недоліку, як неповнота судового рішення в частині розподілу судових витрат.

Разом з тим, апеляційний суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», у справі «East/West Alliance Limited» проти України» та «Ботацці проти Італії» (заява № 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що заявлені Позивачем у цій справі витрати на професійну правничу допомогу повністю підтверджуються наданими ним доказами.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що такі витрати в розмірі 12000,00 грн не є співмірними зі складністю цієї справи, розгляд якої здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження. Відтак, враховуючи заперечення Відповідача щодо розміру витрат, суд першої інстанції обґрунтовано зменшив розмір витрат до 3000,00 грн.

При цьому, судова колегія враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 02.06.2022 у справі № 160/6899/20, про те, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, доводи Апелянта про те, що судові витрати є неспівмірними були враховані судом першої інстанції, а тому висновків суду не спростовують.

Аналізуючи доводи Апелянта про те, що Позивачем не було надано доказів здійснення оплати витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає про їх безпідставність, оскільки витрати підлягають відшкодуванню, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 23 січня 2025 року у справі №240/32993/23.

Аналізуючи доводи Апелянта, колегія суддів приймає до уваги його твердження про те, що Позивач пропустив п`ятиденний строк, установлений ч. 7 ст. 139 КАС України. Втім, як зазначив суд першої інстанції, та не спростовано Апелянтом, процесуальний строк пропущений ним з поважних причин, адже справу було розглянуто у письмовому провадженні без участі сторін, а рішення було направлене Позивачу засобами поштового зв`язку. Водночас, у матеріалах справи відсутні докази вручення Позивачу або його представнику копії рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року у день його ухвалення.

Отже, доводи Апелянта правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи, що мали значення для правильного розподілу витрат на правничу допомогу та не допущено порушень норм процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 серпня 2025 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 134, 139, 242-244, 250, 252, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 серпня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 15 вересня 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев