Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №620/7834/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Дубіна М.М.,

суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Справа № 620/7834/25

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області,

Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання протиправним та скасування рішення,

зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Відповідач 2), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області) від 16.05.2025 № 254150034584 про відмову їй в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області) зарахувати до її страхового стажу період роботи: з 02.01.1988 по 17.09.1992; з 18.09.1992 по 28.02.1994;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області повторно розглянути її заяву та прийняти рішення про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено частково, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.05.2025 № 254150034584 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, зарахувавши до стажу роботи ОСОБА_1 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.08.1983 періоди її роботи з 02.01.1988 по 17.09.1992 та з 18.09.1992 по 28.02.1994.

У задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - відмовлено.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Окрім того, суд зазначив, що підприємство знаходиться на території країни-агресора, а тому Позивачка об`єктивно не має жодної можливості отримати інші підтвердні документи щодо вказаного періоду роботи з 02.01.1988 по 17.09.1992.

Також суд зазначив, що на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу.

Не погоджуючись з таким рішенням суду Відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити постанову, якою у задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю, зазначаючи, що до страхового стажу не враховано періоди роботи згідно записів трудової книжки від 05.08.1983 серії НОМЕР_1 :

- з 02.01.1988 по 17.09.1992, оскільки розбіжність між датою розпорядження на звільнення (17.04.1992) та датою наказу на звільнення (17.09.1992);

- з 18.09.1992 по 28.02.1994 оскільки з 01 січня 2023 року РФ припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.

При цьому Апелянт посилається на необхідність легалізації офіційних документів, виданих компетентними органам РФ та Республіки Білорусь.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що рішення прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2025 відкрито провадження за цією апеляційною скаргою, учасникам справи встановлено строк на подачу відзиву, а від 26.11.2025 призначено справу до судового розгляду.

Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу у якій просить у задоволенні такої скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін, стверджуючи про безпідставність доводів Апелянта, а також наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 08.05.2025 Позивачка звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV.

Вказана заява за екстериторіальним принципом була розглянута ГУ ПФУ в Донецькій області, за результатом розгляду якої було прийнято рішення від 16.05.2025 № 254150034584 про відмову позивачці в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV, яке мотивовано відсутністю необхідного 32-річного страхового стажу, зарахувавши позивачці до страхового стажу 22 роки 11 місяців 27 днів та стразовий стаж для визначення права на пенсію - 26 років 06 місяців 16 днів, незарахувавши періоди її роботи з 02.01.1988 по 17.09.1992 через те, що наявна розбіжність між датою розпорядження на звільнення та датою наказу на звільнення, а також через те, що підприємство знаходиться на території російської федерації; з 18.09.1992 по 28.02.1994 оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення.

Листом від 20.05.2025 № 2500-0305-8/33305 ГУ ПФУ в Чернігівській області повідомило позивачку про прийняте ГУ ПФУ в Донецькій області рішення від 16.05.2025 № 254150034584 про відмову позивачці в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV.

ОСОБА_1 , вважаючи рішення ГУ ПФУ Донецькій області про відмову в призначенні їй пенсії за віком, звернулась до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом №1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом пункту 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

У силу пункту 1 частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За приписами статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За загальним правилом, визначеним у статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Згідно з приписами статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених вище норм права дозволяє колегії суддів стверджувати, що право на пенсію за віком виникає після досягнення 60 років і при стажі роботи з 01.01.2025 по 31.12.2025 - не менше 32 року.

При цьому, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як вбачається з матеріалів справи та наполягає Апелянт у скарзі, ГУ ПФУ в Донецькій області не зарахувало до страхового сажу Позивачки відповідно до її трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.08.1983 періоди її роботи з 02.01.1988 по 17.09.1992 через те, що наявна розбіжність між датою розпорядження на звільнення та датою наказу на звільнення, а також через те, що підприємство знаходиться на території РФ; з 18.09.1992 по 28.02.1994 оскільки з 01.01.2023 РФ припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення.

Надаючи оцінку таким доводам Апелянта, колегія суддів зазначає, що записом про звільнення з роботи для встановлення тривалості стажу, що враховується для обрахунку пенсії, встановлюється день завершення таких відносин, який зазначається в графі 2 трудової книжки «Дата звільнення».

Відповідно до п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, в редакції, що діяла на час внесення запису (наказ Державного комітету СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 року № 162, далі - Інструкція), запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: «у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дата та номер». Днем звільнення вважається останній день роботи.

Як правильно встановив суд першої інстанції, з огляду на вимоги пункту 2.26 Інструкції, у графі 2 трудової книжки Позивачки зазначено дату її звільнення саме 17.09.1992.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити особу права на включення періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням. Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Позаяк, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.

Принагідно, судова колегія звертає увагу на те, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, який уповноважений звертатися до підприємств, установ, організацій з метою підтвердження відомостей щодо стажу роботи у разі наявності у нього відповідних сумнівів. Водночас, місцезнаходження підприємства на території РФ не може нівелювати право Позивачки на зарахування спірного періоду роботи до її страхового стажу та право на пенсійне забезпечення.

Разом з тим, трудова книжка Позивачки містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, а саме відомості про підприємство, назву посади, дані про реквізити наказу про звільнення з роботи; ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що страховий стаж Позивачка набула ще до виходу з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та до введення в Україні воєнного стану у зв`язку з військовою агресією РФ. А відтак, спірні період трудового стажу безпідставно не зараховані Відповідачем до страхового стажу Позивачки. Бездіяльність Відповідача порушує принцип правової визначеності та законних очікувань Позивачки.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги правові висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Інші доводи Апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Отже, перевіривши рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що судом повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року - без змін.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати в цій справі перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 15 вересня 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев