Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №363/1979/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"10" вересня 2026 р. Справа № 363/1979/26

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

судді Олійник С.В.,

за участі секретаря Захарової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

30 березня 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 188339 від 18.06.2025 року в розмірі 47 390 грн 58 коп., а також судових витрат, зокрема судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.06.2025 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «ФК «Кредіплюс» договір про споживчий кредит № 188339 на суму 24 097 грн.

Кредитодавець ініціював переказ кредитних коштів шляхом безготівкового зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 .

10 жовтня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 10102025, відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 188339.

Відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 47 390 грн 58 коп., з яких: 24 097 грн — заборгованість за тілом кредиту; 18 892 грн 58 коп. — заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом; 801 грн — заборгованість за комісією; 3 600 грн — заборгованість за штрафними санкціями.

Процесуальні дії та рішення у справі.

25 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та витребувано в АТ «ПУМБ» інформацію щодо емітування платіжної картки та зарахування на неї кредитних коштів.

15 червня 2026 року на адресу суду від АТ «ПУМБ» надійшли витребувані матеріали.

31 серпня 2026 року протокольною ухвалою постановлено проводити розгляд справи за відсутності відповідача в заочному порядку на підставі наявних у матеріалах справи документів та доказів.

Позиції учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце його проведення. У позовній заяві представник позивача просила розглядати справу за її відсутності та висловила згоду на ухвалення заочного рішення за наявності передбачених законом підстав.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції Вишгородського районного суду Київської області, поштовими відправленнями з відміткою про повернення «адресат відсутній», а також оголошеннями про виклик до суду, розміщеними на офіційному вебпорталі «Судова влада України».

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18, поштові відправлення, які повернулися з відміткою поштового відділення про причину повернення «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», вважаються належно врученими за умови, що їх було направлено на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців), або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб), чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адресу для листування.

Відповідно до частини першої статті 280 та статті 281 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причини неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання, або якщо причини його неявки визнано неповажними, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та постановляє заочне рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що одночасно існують умови щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, його неявки без поважних причин, неподання відзиву та відсутності заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, про що постановлено ухвалу, відображену в протоколі судового засідання.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, наявність клопотання представника позивача про розгляд справи за її відсутності, а також відсутність клопотань відповідача про відкладення судового розгляду, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

18 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 188339 (індивідуальна частина), який останній підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором f07db2c2.

Відповідно до пункту 2.1 договору кредитодавець зобов`язується на визначених договором умовах та на строк, встановлений пунктом 2.6 договору, надати позичальнику грошові кошти в сумі, визначеній пунктом 2.2.1 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту і проценти за користування кредитом у рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості згідно з пунктом 2.6 договору, а також виконати інші зобов`язання в повному обсязі та у строки, визначені договором.

Пунктом 2.2.1 індивідуальної частини договору передбачено, що сума кредиту становить 24 097 грн, яка надається в такому порядку: 17 887 грн 39 коп. — для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 179294 від 15.04.2025, укладеним із кредитодавцем; 2 113 грн 12 коп. — на рахунок/картку позичальника № НОМЕР_2 у національній валюті; 4 096 грн 49 коп. — шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно з пунктом 2.5 індивідуальної частини договору.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 350,00 % річних. Тип процентної ставки — фіксована.

Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту становить 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту становить 100,00 грн. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінений (пункт 2.4 договору).

Пунктом 2.5 договору передбачено, що комісія за надання кредиту становить 4 096 грн 49 коп., нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 17,00 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено пунктом 2.2.1 індивідуальної частини договору. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінений.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що загальний строк кредитування за цим договором становить 126 днів — з 18.06.2025 року (дата надання кредиту) по 22.10.2025 року.

Денна процентна ставка становить:

22 998 грн 07 коп. / 24 097 грн / 126 днів х 100 % = 0,7575 % на день (пункт 2.7.1 договору).

Орієнтовна реальна річна процентна ставка (загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту) становить 8 886,89 % річних.

Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (сума загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом) становить 47 095 грн 07 коп.

Пунктом 2.10 договору передбачено, що якщо позичальник не сплатив або не повністю сплатив періодичний платіж у день настання строку його сплати, визначеного графіком платежів, а також протягом п`яти календарних днів після настання строку платежу, то на шостий день від дати неналежної сплати позичальник, якщо він не звільнений від обов`язку сплачувати неустойку відповідно до чинного законодавства, зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 400 грн. У подальшому, починаючи із сьомого дня, нараховується пеня в розмірі 40 грн за кожний календарний день прострочення, яка не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 % суми простроченого платежу.

Згідно з пунктом 2.10 договору сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань позичальником, не може перевищувати 50 % від загальної суми кредиту, одержаного позичальником за цим договором, а у випадку, якщо загальний розмір кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума неустойки не може перевищувати подвійної суми, одержаної позичальником за цим договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

З довідки № 206/16-01 від 16 січня 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» про успішність операції щодо переказу кредитних коштів та картки обліку виконання договору вбачається, що ОСОБА_1 надано кредитні кошти в сумі 2 113 грн 12 коп. на картку № НОМЕР_2 згідно з кредитним договором № 188339 від 18.06.2025 року. Призначення платежу — «видача кредиту № 188339 від 18.06.2025 року».

З повідомлення АТ «ПУМБ» від 09 червня 2026 року вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжні картки № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 , на одну з яких 18.06.2025 року зараховано кошти в сумі 2 113 грн 12 коп.

Згідно з карткою обліку виконання договору № 188339 від 18.06.2025 року ОСОБА_1 отримав та користувався кредитними коштами. Загальна сума заборгованості становить 47 390 грн 58 коп., з яких: 24 097 грн — заборгованість за тілом кредиту; 18 892 грн 58 коп. — заборгованість за процентами; 801 грн — заборгованість за комісією; 3 600 грн — заборгованість за штрафними санкціями.

10 жовтня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 10102025, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 06.02.2025 року до договору факторингу позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 188339 від 18.06.2025 року на загальну суму 47 390 грн 58 коп., з яких: 24 097 грн — заборгованість за тілом кредиту; 18 892 грн 58 коп. — заборгованість за процентами; 801 грн — заборгованість за комісією; 3 600 грн — заборгованість за штрафними санкціями.

З виписки з особового рахунку за кредитним договором № 188339 від 18.06.2025 року вбачається, що станом на 20 лютого 2026 року заборгованість відповідача становить 47 390 грн 58 коп., з яких: 24 097 грн — заборгованість за тілом кредиту; 18 892 грн 58 коп. — заборгованість за процентами; 801 грн — заборгованість за комісією; 3 600 грн — заборгованість за штрафними санкціями.

Застосовані норми права.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона — боржник — зобов`язана вчинити на користь другої сторони — кредитора — певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 633 ЦК України публічним є договір, у якому одна сторона — підприємець — взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому законом надано відповідні пільги.

Згідно зі статтею 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах і який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона — фактор — передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони — клієнта — за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи — боржника.

Відповідно до статті 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно з частинами першою, третьою, четвертою та сьомою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, та виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про її прийняття в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, відповідно до якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, договір, укладений в електронній формі, за умови дотримання встановленого законом порядку його укладення та підписання, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець, виконавець, виробник не повинен включати до договорів із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачеві.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, у тому числі щодо ціни договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом — це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), необхідні для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною п`ятою статті 216 ЦК України суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зроблено висновок про те, що відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 32.8 зазначеної постанови дійшла висновку про недопустимість встановлення щомісячної плати за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а тому відповідне положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемним.

У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зроблено висновок про те, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь, зокрема за ведення кредитної справи, договору, розрахунок та облік заборгованості за кредитним договором тощо, оскільки такі дії не є банківською послугою, яку замовив позичальник, а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання.

З урахуванням зазначених принципів на позичальника не може покладатися обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він фактично до кредитодавця не звертався. Недотримання цих принципів призводить до порушення прав та законних інтересів учасників цивільних правовідносин.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц не відступив від висновків, сформульованих у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 718/194/17, щодо нікчемності положень кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій за додатковий моніторинг погашення кредиту та резервування ресурсів.

Встановлення невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння коштами споживача як слабкої сторони відповідних правовідносин, яка має право на особливий правовий захист. Отже, такі умови договору можуть порушувати публічний порядок у розумінні статті 228 ЦК України.

У постанові від 27 травня 2020 року у справі № 667/10018/15-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що умова кредитного договору щодо додаткової сплати позичальником на користь кредитора комісії за розрахунково-касове обслуговування позичкового рахунку є нікчемною.

Мотиви та висновки суду.

Судом встановлено, що факт укладення та підписання кредитного договору сторонами не заперечувався та не оспорювався.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується довідкою про зарахування коштів на його картковий рахунок.

Таким чином, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та використання відповідачем кредитних коштів.

Кредитодавець, надавши відповідачу кредитні кошти, виконав свої зобов`язання за кредитним договором, натомість відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконав.

Водночас судом встановлено, що пунктом 2.5 кредитного договору № 188339 від 18.06.2025 року передбачено сплату комісії за надання кредиту в розмірі 4 096 грн 49 коп., яка нараховується одноразово в день укладення договору.

Умовами кредитного договору не передбачено додаткової сплати комісії за обслуговування кредиту на періодичній основі.

Таким чином, враховуючи, що відповідачу вже встановлено та нараховано комісію за надання кредиту в розмірі 4 096 грн 49 коп., додаткове нарахування комісії в розмірі 100 грн за кожен період, унаслідок чого було нараховано 801 грн, підлягає визнанню нікчемним за ініціативою суду відповідно до частини другої статті 215, частини п`ятої статті 216 та статті 228 ЦК України.

Оскільки умова кредитного договору щодо встановлення зазначеної комісії є нікчемною, підстав для стягнення з відповідача заборгованості за комісією в розмірі 801 грн суд не вбачає. У цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Разом з тим 17.03.2022 року набрав чинності Закон України від 15.03.2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім того, встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані починаючи з 24.02.2022 року за прострочення виконання або невиконання, часткове виконання зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з договору позики та/або кредитного договору, за умовами яких позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновідомо, що Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05:30 24.02.2022 року, який неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.

Враховуючи викладене, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за неустойкою за кредитним договором задоволенню не підлягають.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 42 989 грн 58 коп., з яких: 24 097 грн — заборгованість за тілом кредиту; 18 892 грн 58 коп. — заборгованість за процентами.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Позивачем документально підтверджено понесення витрат на професійну правничу допомогу. Однак суд, розподіляючи судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, доходить висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування таких витрат у заявленому розмірі, оскільки їх розмір має відповідати критеріям розумності та необхідності.

При цьому суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

За таких обставин суд вважає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципам розподілу судових витрат.

Тому, враховуючи складність справи, обсяг виконаних представником робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 42 989 грн 58 коп. із загальної заявленої суми 47 390 грн 58 коп., з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 90,71 %/42 989,58 / 47 390,58 х 100 % = 90,71 %. Відповідно, судовий збір у пропорційній частці задоволених позовних вимог становить 2 415 грн 06 коп. (2 662,40 х 90,71 %), а витрати на професійну правничу допомогу - 2 721 грн 30 коп. (3 000,00 х 90,71 %).

Керуючись статтями 259, 265, 268, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 42 989 грн 58 коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 415 грн 06 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 721 грн 30 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ 43541163, адреса: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 34, оф. 333.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя С.В. Олійник