Вирок від 13 вересня 2026 р. у справі №362/2211/26 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/2211/26

Провадження № 1-кп/362/459/26

ВИРОК

Іменем України

14.09.2026 м. Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Василькові Київської області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025116140000244 від25.11.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Василькові Київської області, українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, неодружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , житель АДРЕСА_2 , раніше судимий

- 18.05.2022 вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю вироків до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 3 (три) місяці позбавлення волі. 04.06.2024 на підставі ст..81-1 КК України умовно-достроково звільнений від відбуття покарання для проходження військової служби за контрактом, невідбута частина покарання становить 1 рік 4 місяці 16 днів;

- 13.10.2025 вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 71 КК України до покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18.05.2022 і визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць;

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 , з 04.06.2024 проходив службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрільця-помічника гранатометника другого штурмового спеціалізованого відділення першого штурмового спеціалізованого взводу сімнадцятої штурмової спеціалізованої роти шостого штурмового спеціалізованого батальйону.

24.11.2025 близько 16:00 год. ОСОБА_4 перебував у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час конфлікту з ОСОБА_5 , маючи умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання наслідків у вигляді шкоди здоров`я, перебуваючи позаду потерпілого, затиснув у правій руці предмет, зовні схожий на ніж, яким наніс один удар клинком вказаного ножа у ділянку спини, спричинивши останньому тілесне ушкодження у вигляді непроникаючого поранення задньої поверхні грудної клітини, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень , що спричинили короткочасний розлад здоров`я (більше 6 днів, але не менше 21 доби).

У судовому засіданні ОСОБА_4 при його допиті визнав себе винуватим у вчиненні вказаного кримінального проступку. Він повністю погодився з його кваліфікацією і фактичними обставинами, які викладені у обвинувальному акті щодо місця, часу, способу вчинення. У вчиненому щиро розкаявся і наголосив, що розуміє, що вчинив неправильно та зробив для себе відповідні висновки. Просив суд не карати суворо.

Показання ОСОБА_4 є послідовними і логічними, не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального провадження, а тому суд вважає ці показання достовірними.

Потерпілий у судове засідання не прибув, скерував до суду заяву про розгляд даного кримінального провадження без його участі, щодо міри покарання покладається на розсуд суду.

Учасники судового процесу просили розглядати справу відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.

Водночас суд роз`яснив учасникам судового провадження суть вищезазначеної норми та у доступній, чіткій та конкретизованій формі виклав її зміст, надавши розгорнуте його пояснення сторонам. Також суд упевнився, що учасниками судового провадження суть такого роз`яснення сприйнята правильно та переконався у добровільності їх позицій.

Враховуючи те, що учасники судового провадження вважають недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, а також з`ясовано, що вони усвідомлюють неможливість далі оспорити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, крім допиту обвинуваченого відносно фактичних обставин справи, дослідження тільки даних, які характеризують обвинуваченого.

Оскільки учасники кримінального провадження вважають, що фактичні обставини провадження підтверджені доказами, що знаходяться у матеріалах провадження та не потребують дослідження під час судового розгляду, суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, так само визнає фактичні обставини провадження доведеними.

Допитавши обвинуваченого ОСОБА_4 , вивчивши матеріали кримінального провадження стосовно характеристики особи обвинуваченого, речових доказів, суд вважає, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина ОСОБА_4 доведена повністю, його дії вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження , що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 65 КК України та п.1 постанови Пленуму ВСУ № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Згідно з ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є кримінальним проступком, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, неодружений, раніше неодноразово судимий, тобто притягався до кримінальної відповідальності, після притягнення до якої не усвідомив ступінь провини та вчинив інше кримінальне правопорушення.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, яке було встановлено у ході судового розгляду та виразилось у критичній оцінці та осуду своєї протиправної поведінки, усвідомленні наслідків скоєного ним злочину, щирого жалю за скоєне, висловленні ствердного наміру не вчиняти в майбутньому кримінальних правопорушень.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Також суд встановив, що ОСОБА_4 був засуджений 13.10.2025 Васильківським міськрайонним судом Київської області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до зазначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18.05.2022 та за сукупністю вироків визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.

На даний час вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13.10.2025 виконується з 24.11.2025, тобто з моменту затримання ОСОБА_4 на виконання вищезазначеного вироку суду.

Отже, з урахуванням усіх фактичних обставин у справі, ступеня тяжкості вчиненого проступку, фактичних обставин вчинення, особи обвинуваченого, наявності обставини, яка пом`якшує покарання, відсутності обставин, які його обтяжують, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на фактичні обставини скоєного правопорушення, суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України у виді обмеження волі, як достатнє для виправлення обвинуваченого, його перевиховання, запобігання вчиненню кримінальних правопорушень, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення визначеної у ст. 50 КК України мети загальної і спеціальної превенції. Суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення можливих нових кримінальних правопорушень. Суд не знаходить підстав для застосування іншого виду покарання, передбаченого санкцією статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Положення вказаної норми є імперативними, тобто обов`язковими для застосування.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 71 КК, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Таким чином, зважаючи на те, що дане кримінальне правопорушення вчинено ОСОБА_4 після постановлення вироку Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13.10.2025, але до повного відбуття ним покарання, тому остаточне покарання йому слід призначати за сукупністю вироків згідно правил, передбачених ст. 71 КК України, з урахуванням вироку Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13.10.2025.

Питання про речові докази суд вирішує у порядку ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні не обирався.

Цивільний позов у даному кримінальному проваджені потерпілим не заявлявся.

Процесуальні ви трати в даному кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 369-371, 373- 374, 381-382, 394 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. ст. 71, 72 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13.10.2025 за сукупністю вироків, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 5 (п`ять) місяців.

Початком строку відбування покарання ОСОБА_4 за цим вироком вважати дату постановлення цього вироку.

Речові докази після набрання вироком законної сили, які було передано до камери схову речових доказів ВП № 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області відповідно до квитанцій від 25.11.2026 – знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1