Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №361/5457/25 — Броварський міськрайонний суд Київської області

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/1885/25, cправа № 361/5457/25

02.06.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«02» червня 2026 року м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань – Бас Я.В.,

сторони справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України до ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та від імені неповнолітнього ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожитий природній газ,

в с т а н о в и в:

У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі – ТОВ «ГК «Нафтогаз України») звернулося до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожитий природний газ у розмірі – 38 637 грн. 31 коп., а також сплачений судовий збір у розмірі – 3 028 грн. 00 коп.

В обґрунтування позову зазначалося про те, що об`єкт газифікації, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та її неповнолітньому сину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-292 від 31 січня 2022 року у частках

3/4 та 1/4.

ТОВ «ГК «Нафтогаз України» є постачальником природного газу за вищевказаною адресою.

У період з травня 2022 року по вересень 2024 року відповідачами спожито природній газ, однак не сплачено за надані послуги. Заборгованість за вказаний період становить 38 637 грн. 31 коп. З підстав стягнення наявної заборгованості позивач звернувся до суду.

Ухвалою суду від 28 травня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (суддя

Писанець Н.В.).

Ухвалою суду від 12 червня 2025 року дану справу передано до канцелярії суду відповідно до частини першої статті 33 ЦПК України для вирішення питання про відвід судді.

Ухвалою суду від 13 червня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Писанець Н.Н. відмовлено.

16 червня 2025 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 20 червня 2025 року заявлено самовідвід судді Писанець Н.В. від розгляду даної цивільної справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2025 року головуючим суддею у даній справі визначено суддю Василишина В.О.

Ухвалою суду від 30 червня 2025 року дану справу прийнято до розгляду у спрощеному провадженні та призначено судове засідання.

25 липня 2025 року позивач подав до суду відповідь на відзив.

01 серпня 2025 року відповідач подала до суду заперечення.

Ухвалою суду від 01 квітня 2026 року витребувано докази у справі.

У судове засідання позивач ТОВ «ГК «Нафтогаз України» представника не направив, подав до суду заяву про розгляд справи у відсутність його представника.

Відповідач ОСОБА_1 , яка діє в особистих інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позовні вимоги не визнала, пояснила, що будинок АДРЕСА_1 від`єднано від мережі газопостачання на підставі вимоги про заборгованість у розмірі – 2 598 грн. 64 коп., пред`явленої до померлого ОСОБА_3 , який мав особистий рахунок № НОМЕР_1 . Правовідносини між померлим ОСОБА_3 та позивачем припинилися. Подані до суду розрахунки заборгованості не відповідають дійсності, так як будь-якого боргу вона перед позивачем не має.

Вислухавши заперечення відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09 лютого

2024 року № 365235298 житловий будинок АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_2 (1/4 частка) та ОСОБА_1 (3/4 частки). Підстава набуття права власності свідоцтво про право на спадщину за законом від 31 січня

2022 року, право власності зареєстровано 31 січня 2022 року.

Відповідно до розрахунку за період з травня 2022 року по вересень 2024 року ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) нараховано до сплати за споживання природного газу – 54 022 грн. 74 коп., сплачено 15 385 грн. 44 коп. (листопад 2022 року – 5 899 грн. 80 коп., січень 2023 року – 3 743 грн. 20 коп., березень 2023 року – 5 742 грн.

44 коп.), заборгованість за вказаний період становить 38 637 грн. 31 коп.

З матеріалів справи вбачається, що у травні 2024 року ТОВ «ГК «Нафтогаз України» звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ у розмірі – 31 893 грн. 29 коп.

24 квітня 2024 року Броварським міськрайонним судом Київської області у справі № 361/3520/24 постановлено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз України» боргу за спожитий природний газ у розмірі – 31 893 грн.

29 коп. та судового збору у розмірі – 302 грн. 80 коп.

Ухвалою суду від 27 травня 2024 року скасовано судовий наказ Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2024 року, постановлений у справі

№ 361/3520/24.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Отже, пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 та постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі

№ 642/2858/16, від 04 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21, від 07 листопада 2023 року у справі № 643/17352/20, від 22 грудня 2023 року у справі № 607/2611/22, від

25 березня 2024 року у справі № 462/1232/23.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, зокрема, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.

Постачальником «останньої надії» є визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу. Постачальник «останньої надії» визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (пункт 26 стаття 1, абзац 3 частина першої статті 15 Закону України «Про ринок природного газу»).

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 917-р та розпорядження КМУ від 12 вересня 2023 р. № 793-р постачальником останньої надії визначено товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 15 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника «останньої надії», та на умовах типового договору постачання постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника «останньої надії».

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 15 Закону договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.

Згідно з абз. 1 - 3 п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року № 2496 договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Відповідно до пункту 2.1. Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам (далі Договір), затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500, за цим Договором Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для Споживача об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При розгляді даної справи по суті встановлено, що з 31 січня 2021 року відповідачі набули у власність житловий будинок АДРЕСА_1 . Доказів, які б свідчили, що відповідачі не отримували послуг з постачання природного газу до суду не надано. У встановленому законом порядку відповідач ОСОБА_1 від надання вказаних послуг не відмовилася. Посилання відповідача на від`єднання будинку від постачання природного газу свого підтвердження не знайшли. За спірний період відповідачем тричі сплачено за споживання природного газу на загальну суму – 15 385 грн. 44 коп. З інформації, наданої позивачем вбачається, що 01 травня 2022 року газифікований об`єкт побутового споживача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , включено до Реєстру споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та відкрито на ім`я ОСОБА_1 особовий рахунок № НОМЕР_1 , інформацію про особу споживача надано Оператором ГРМ. Оскільки відповідачі свого обов`язку з оплати наданих позивачем послуг не виконали, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позову про стягнення заборгованості. Разом з тим, суд вважає за доцільне стягнути заборгованість з

ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та неповнолітнього ОСОБА_2 відповідно до їх часток у власності на будинок.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про задоволення даного позову з підстав його обґрунтованості та доведеності. Заперечення наведені стороною відповідача доводів позивача не спростовують та не приймаються судом до уваги.

Вимогами статті 141 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі

– 3 028 грн. 00 коп.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області

в и р і ш и в:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заборгованість за спожитий природний газ з травня 2022 року по вересень 2024 року в розмірі - 28 977 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот сімдесят сім) грн. 98 коп., а також судовий збір у розмірі - 2 271 (дві тисячі двісті сімдесят одна) грн. 00 коп.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» з ОСОБА_1 , як з законного представника неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість за спожитий природний газ з травня 2022 року по вересень 2024 року в розмірі - 9 659 (дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять) грн. 33 коп., а також судовий збір у розмірі - 757 (сімсот п`ятдесят сім) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин