Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №357/2036/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/2036/26

Провадження № 2/357/3506/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя – Цукуров В.П.,

секретар судового засідання – Чайка О.В.,

за участю представника відповідача – адвоката Цуперяк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біла Церква Київської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукове виробниче підприємство «ВАЛСА-ГТВ» про визнання права власності на набуті у порядку спадкування за законом грошові кошти недоотриманої заробітної плати–

В С Т А Н О В И В :

1. Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог.

У лютому 2026 року ОСОБА_1 (далі – «Позивач») звернулася до суду з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукове виробниче підприємство «ВАЛСА-ГТВ» (далі – «Відповідач») про визнання наказу про визнання права власності на набуті у порядку спадкування за законом грошові кошти недоотриманої заробітної плати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на такі обставини.

Відповідно до Довідки №6, виданої Відповідачем 26.07.2024 року, ОСОБА_2 на день мобілізації 27.02.2022 року працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Наукове виробниче підприємство «ВАЛСА-ГТВ» вальцювальником гумових сумішей 4 розряду наказ №13к від 02.10.2019 року, по теперішній час.

27.02.2022 року ОСОБА_2 був признаний на військову службу у зв`язку із мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 загинув під час захисту Батьківщини в селищі Північне Бахмутського району Донецької області.

Відповідно до діючого на час дії правовідносин положення статті 119 К3пП України, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

В порушення вимог ст. 119 КЗпП України, Відповідач середній заробіток ОСОБА_2 не виплачував, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за період з часу його мобілізації по день смерті.

Для з`ясування розміру середньої заробітної плати ОСОБА_2 , Відповідачу було направлено 15.12.2025 року адвокатський запит, в якому витребовувались відомості щодо розміру середньої заробітної плати, виплаченої заробітної плати, наказу про звільнення.

Однак, Відповідачем вказаний адвокатський запит залишено без розгляду та відповіді, у зв`язку з чим Позивач самостійно проводить розрахунок заборгованості, виходячи із даних, які перебувають в його розпорядженні.

Розмір заборгованості розраховано наступним чином: відповідно до Довідки від 22.07.2024 про дохід ОСОБА_2 , у лютому 2022 йому нараховано 14718,63 грн., березні 2022 - 25402,65 грн., квітні 2022 - 22609,23 грн., травні 2022 - 23685,86 грн., червня 2022 - 24762,49 грн., липні 2022 - 13996,19грн., всього за шість місяців - 125175,05 грн: 6 місяців = 20862,50грн.(середньомісячний розмір заробітної плати)/24 = 869,27грн - середньоденний розмір заробітної плати. Також, нараховано травень 2023 року - 1250,00 грн., грудень 2023 року - 10490,00 грн. Всього нараховано 136915,05 гривень, виплачено - 110441,45 гривень. Таким чином, розмір заборгованості Відповідача перед ОСОБА_2 за період з часу його мобілізації по день смерті, з 27.02.2022 року по 08.07.2024 року, становить: 2022 рік - 10 місяців - 20862,50 х 10 - 208625,00 - 136915,05 = 71709,95 грн., 2023 рік - 12 місяців = 20862,50 х 12 = 250350,00 грн., 2024 - 8 місяців + 6 робочих днів липень = 166900 + 5215,62 = 172115,62 грн., 631090,62 - 136915,05 = 494175 (чотириста дев`яносто чотири тисячі сто сімдесят п`ять) гривень 57 копійок. Всього заборгованість - 494175 (чотириста дев`яносто чотири тисячі сто сімдесят п`ять) гривень 57 копійок.

Після смерті ОСОБА_2 , Позивач звернулася до приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області із заявою про вступ у право на спадщину за законом та за результатами звернення, після перевірки родинних відносин, нотаріусом відкрита спадкова справа і видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на нерухоме майно.

Оскільки дані щодо заборгованості Відповідача перед ОСОБА_2 не перевірялись, то така заборгованість по заробітній платі не увійшла до спадкової маси.

З огляду на викладене, Позивач просила суд:

визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом право власності на невиплачену за період з 01.03.2022 року по 08.07.2024 рокуроку заробітну плату ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у сумі 494175,57 гривень;

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ВАЛА-ГТВ» на користь ОСОБА_1 визнану суму невиплаченої за період з 01.03.2022 року по 08.07.2024 року заробітної плати, належної померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у розмірі 494175,57 гривень.

Історія справи. Заяви та клопотання, позиції учасників справи.

16.02.2026 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛСА-ГТВ» про визнання в порядку спадкування права власності на невиплачену спадкодавцю заробітну плату та про стягнення невиплаченої спадкодавцю заробітної сплати залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення її недоліків (а.с. 29-30).

16.03.2026 року до канцелярії суду за допомогою системи «Електронний суд» представником Позивача подано заяву про усунення недоліків, до якої додано позовну заяву в новій редакції. При цьому предмет та підстави позову є аналогічним первісно поданій позовній заяві (а.с. 33-35, 38-42).

18.03.2026 року ухвалою суду відкрито провадження у даній цивільній справі, постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с. 46).

06.04.2026 року до канцелярії суду за допомогою системи «Електронний суд» від представника Відповідача надійшов відзив на позов, у якому остання заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Зазначила, що Позивач стверджує, що на момент відкриття спадщини та в процесі отримання свідоцтва про право на спадщину Позивач не знала про наявність/відсутність нарахованої та невиплаченої частини заробітної плати, що належала ОСОБА_2 , що також спростовується наступними фактами. Позивач зверталась до Відповідача із письмовими заявами про виплату їй як дружині померлого матеріальної допомоги у зв`язку із похованням та про компенсацію нарахованої та невиплаченої відпустки. Усно Позивач уточнювала у Відповідача щодо нарахованої її чоловіку заробітної плати за весь період його працевлаштування у Відповідача. Позивачу було роз`яснено та надано довідку про нараховану та виплачену заробітну плату/премії/ нагороди за запитуваний період. Таку довідку Позивач долучила до позовної заяви у якості додатків. Відтак, твердження Позивача про те, що вона не знала про нараховану та невиплачену частину заробітної плати, яка належала ОСОБА_2 та що завадило включити цю частину права в спадкову масу є недоведеним та таким, що спростовується належними доказами, які наявні в матеріалах справи. Враховуючи вищевикладене, Позивач могла набути права власності у порядку спадкування на нараховану середньомісячну заробітну плату лише за період з 01.03.2022 року по 18.07.2022 року, а саме до дати внесення змін в абз. 3 ст. 119 КЗпП України щодо вимоги нарахування середньомісячної заробітної плати, а за період з 19.07.2022 року по 08.07.2024 року - ні, оскільки відповідно до вимог КЗпП України в редакції після 19.07.2022 року на Відповідача не було покладено обов`язку нараховувати та виплачувати мобілізованим працівникам середньомісячну заробітну плату. Відтак в цій частині позовних вимог Позивачу слід відмовити повністю. Позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем в частині нарахованої та невиплаченої частини середньомісячної заробітної плати, а вимога ґрунтується виключно на положенні ст. 119 КЗпП України в нечинній редакції та власних думках Позивача. Відповідачем наведений розрахунок у додатку до позовної заяви, яким підтверджує здійснення всіх належних виплат і спростовує розрахунки та вимоги Позивача (а.с. 62-69).

19.05.2026 року до канцелярії суду за допомогою системи «Електронний суд» представником Відповідача подано клопотання про долучення доказів (а.с. 115-117).

25.06.2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у даній справі, призначено її до розгляду по суті на 09.09.2026 року (а.с. 175).

09.09.2026 року у судове засідання Позивач/її представник не з`явилися, до канцелярії суду представник Позивача подав заяву про розгляд справи без участі сторони Позивача. Позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі (а.с. 178-179).

У судовому засіданні представник Відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила суд у їх задоволенні відмовити у повному обсязі. Надала пояснення, аналогічні за змістом відзиву на позовну заяву. Зазначила, що з огляду на діючі на той момент положення абз.3 ст.119 КЗпП, із моменту мобілізації ОСОБА_2 у березні 2022 року по день внесення змін у абз.3 ст.119 КЗпП, а саме 19.07.2022 року, йому нараховувався та виплачувався середньомісячний заробіток. Після внесення змін до Закону такі нарахування та виплати припинилися. Утім, не зважаючи на відсутність встановленого для Відповідача Законом обов`язку, Відповідач добровільно нарахував та виплатив ОСОБА_2 премію з нагоди святкування професійного свята Дня хіміка в розмірі 1250,00 гривень, а також одноразову премію у грудні 2023 року в розмірі 10490,00 гривень (до вирахування податків). Додатково після смерті ОСОБА_2 його дружині – Позивачу у даній справі, було виплачено матеріальну допомогу у зв`язку зі смертю чоловіка в розмірі 8500,00 гривень, а також компенсацію за частину відпустки після звільнення в розмірі 7171,34 гривень. Наголосила, що розрахунок Позивача суми несплаченої частини заробітної плати за період з 01.03.2022 року по 08.07.2024 року у розмірі 494175,57 гривень необґрунтований та недоведений жодними доказами.

2. Мотивувальна частина.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 з 05.02.2010 року було прийнято пресувальником вулканізаторником до ТОВ «НВП «ВАЛСА-ГТВ» (а.с. 17).

Відповідно до довідки Відповідача від 26.07.2024 року №6 ОСОБА_2 на день мобілізації 27.02.2022 року працював у ТОВ «НВП «ВАЛСА-ГТВ» вальцювальником гумових сумішей 4 розряду, наказ №13к від 02.10.2019 року, по теперішній час (а.с. 18).

Згідно з наказом № 13 від 18.03.2022 року «Про увільнення ОСОБА_2 від роботи у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації» ОСОБА_2 увільнено від виконання трудових обов`язків з 27.02.2022 року у зв`язку з призовом на військову службу. Наказано виплачувати ОСОБА_2 суму заробітку за весь період проходження служби, розраховану згідно з законодавством (а.с. 137).

Відповідно до наказу №13 від 18.03.2022 року до 19.07.2022 року ОСОБА_2 нараховувалася та виплачувалася середньомісячна заробітна плата за період з лютого 2022 року по липень 2022 року. Наведене підтверджується розрахунковими листами за вказаний період, а також Довідкою про виконання реєстру зарахування коштів на рахунки одержувачів (а.с.144-150, 153-157).

Відповідачем відповідно до наказу №36 від 18.05.2023 року «Про заохочення працівників з нагоди святкування професійного свята Дня хіміка» встановлено виплатити премію у розмірі 1250,00 грн (до вирахування податків) працівникам, які відпрацювали на підприємстві більше 12 місяців. Серед списку працівників до заохочення числиться ОСОБА_2 (а.с. 139, 140)

Відповідно до наказу №73 від 23.12.2023 року «Про нарахування грошової винагороди працівникам ТОВ «НВП ВАЛСА-ГТВ» встановлено нарахувати та виплатити працівникам ТОВ «НВП ВАЛСА-ГТВ» одноразову премію у грудні 2023 року відповідно до Додатку № 1. ОСОБА_2 нараховано до виплати премію у розмірі 10490,00 грн (до вирахування податків) (а.с. 141, 142-143).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Білоцерківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №1518 (а.с. 16).

26.07.2024 року наказом Відповідача про припинення трудової угоди №30к ОСОБА_2 було звільнено з 08.07.2024 року у зв`язку зі смертю (а.с. 138).

За наслідками розгляду письмового звернення Позивача до Відповідача, останнім було проведено розрахунок по нарахованій та невиплаченій частині відпустки після звільнення ОСОБА_2 у зв`язку зі смертю, а також виплачено матеріальну допомогу у зв`язку зі смертю чоловіка Позивача у розмірі 8500,00 грн. (а.с. 158, 159, 160, 161, 162)

Позивач є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , актовий запис 303 від 24.02.1990 року (а.с. 15).

відповідно до Витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі 09.09.2024 року за заявою Позивача було заведено спадкову справу № 30/2024 після смерті ОСОБА_2 , 29.07.2025 року Позивачу видано Свідоцтво про право на спадщину (а.с. 22).

Норми процесуального та матеріального права України.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів ( ч.1 ст.4 ЦПК України).

За правилами ч.ч.1,3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами ; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У свою чергу, ст.80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинні довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів ( Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі № 450/1686/17).

Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад ( принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинні довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом ; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний ( постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Згідно з ч. 3 ст. 119 КЗпП України (в редакції Закону станом на 27.02.2022 року) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом , у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року (набрав чинності 19.07.2022 року) внесено зміни до ст. 119 КЗпП України, а саме: у частині третій статті 119 слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Висновки суду.

Судом встановлено та Відповідачем не оспорювалося, що 27.02.2022 року на момент мобілізації чоловіка Позивача - ОСОБА_2 , останній перебував у трудових відносинах із Відповідачем.

Також судом встановлено та Позивачем не спростовано, що з моменту мобілізації ОСОБА_2 , а саме з 27.02.2022 року, Відповідачем йому нараховувалася та виплачувалася середньомісячна заробітна плата. Такі нарахування та виплати було правомірно припинено з 19.07.2022 року після внесення указаних змін до статті 119 КЗпП України (137, 144-150, 153-157).

Отже, вимоги про зобов`язання Відповідача нараховувати та виплачувати працівнику, призваному на військову службу під час мобілізації після змін, внесених до статті 119 КЗпП України 19.07.2022 року не ґрунтуються на Закону та є безпідставними.

З огляду на викладене, даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат. Інші питання.

За правилами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати зі сплати судового збору необхідно залишити за Позивачем.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених Позивачем позовних вимог, з урахуванням обраного ним способу захисту права, на підставі поданих доказів.

3. Резолютивна частина.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукове виробниче підприємство «ВАЛСА-ГТВ» про визнання права власності на набуті у порядку спадкування за законом грошові кошти недоотриманої заробітної плати – відмовити.

Витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Наукове виробниче підприємство «ВАЛСА-ГТВ», код ЄДРПОУ 41043669, місцезнаходження: проспект Незалежності, будинок 91, місто Біла Церква, Київська область, 09108.

Повне судове рішення складено та підписано 15.09.2026 року.

Суддя В. П. Цукуров