Вирок від 14 вересня 2026 р. у справі №357/16187/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/16187/26

1-кп/357/1272/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.09.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026116030000247 від 16.06.2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, з базовою середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого:

- 10.09.2009 року вироком Голосіївського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки;

- 18.11.2010 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за ч. 2 ст. 289 К України, із врахуванням ст.71 КК України на 5років 2 місяці позбавлення волі. 18.10.2013 року звільнений умовно-достроково, з невідбутим строком покарання 1 рік и7 місяців25 днів;

- 29.10.2014 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185КК України, з урахуванням ст. 70, ст. 71 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі;

- 08.02.2021 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за ч. 1 ст. 296 КК України на 3 місяці арешту;

- 19.08.2024 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 321 КК України, з урахуванням ст. 70 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 13.02.2025 року з Білоцерківської ВК Київської області (№35) умовно-достроково на підставі ст. 81-1 КК України, невідбутий строк 5 років 8 місяців 9днів ;

- 04.09.2026 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України, з урахуванням ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України на 5 років 10 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,

У С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 12 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» (далі по тексту – Закон), якою передбачено, що обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиці ІІ «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770 (далі по тексту – Перелік), в тому числі і «метадону» (фенадону), включеного до таблиці ІІ вказаного Переліку, допускається для використання у медичній практиці за призначенням лікаря, а також у цілях, передбачених статтями 19, 20 та 23 цього Закону, а саме:

-використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у експертній і оперативно-розшуковій діяльності (ст. 19 Закону);

-діяльність з використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у наукових та навчальних цілях, яка дозволяється лише юридичним особам за наявності відповідної ліцензії (ст. 20 Закону);

-використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у ветеринарній медицині (ст. 23 Закону).

В порушення вищевказаних вимог Закону, ОСОБА_3 16.06.2026 приблизно о 13 годині, перебуваючи на березі річки «Рось» неподалік будинку №9 по вул. Ігоря Зінича у м. Біла Церква Київської області, на земельній ділянці виявив фрагмент блістерної чарункової упаковки, всередині якої знаходилися дві таблетки білого кольору круглої форми, ззовні схожі на наркотичний засіб «метадон» (фенадон).

В подальшому, ОСОБА_3 достовірно усвідомлюючи, що виявлені ним таблетки можуть містити наркотичний засіб, маючи в минулому досвід вживання наркотичних засобів, підібрав зазначений фрагмент блістерної упаковки з двома таблетками та помістив його до кишені своєї куртки, тим самим незаконно придбав наркотичний засіб та залишив при собі незаконно зберігати для подальшого вживання, без мети збуту.

Надалі, 16.06.2026 року в період часу з 14 год. 10 хв. по 14 год. 20 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи поряд із будинком № 9 по вул. Ігоря Зінича у м. Біла Церква Київської області, під час проведення огляду місця події добровільно видав працівникам поліції фрагмент блістерної чарункової упаковки з вмістом двох таблеток білого кольору круглої форми, які містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено – «метадон» (фенадон). Загальна маса «метадону» (фенадону) в таблетках складає 0,044 г, який ОСОБА_3 , посягаючи на встановлений законом порядок обігу наркотичних засобів і охорону здоров`я населення, всупереч положенням Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», незаконно придбав та зберігав при собі для власного вживання без мети збуту.

Своїми діями, які виразилися у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 в порядку ст. 302 КПК України, надійшов до суду 11.09.2026 року з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Зі змісту заяви обвинуваченого ОСОБА_3 яка була складена в присутності захисника – адвоката ОСОБА_4 , вбачається, що останній беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, тобто у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, погоджується із встановленими органом дізнання обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та надав свою згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом дізнання обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву ОСОБА_3 в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням клопотань інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

У відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Органом дізнання встановлено обставини вчинення кримінального проступку, які підтверджують обставини, встановлені судом.

ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом дізнання вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, а саме незаконно придбав та зберігав наркотичний засіб без мети збуту.

При цьому суд зазначає, що судовий розгляд проведено стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і в межах висунутого обвинувачення за ч. 1 ст. 309 КК України, відповідно до вимог ст. 337 КПК України.

При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно із якими особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Європейський Суд вказує, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права – є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».

При призначенні виду та розміру покарання ОСОБА_3 суд враховує суспільну небезпеку вчиненого кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, був звільнений від відбування покарання умовно –достроково на підставі ст. 81-1 КК України, однак під час такого умовно-дострокового звільнення, знову вчинив кримінальне правопорушення, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, не працює, не одружений, за місцем проживання характеризується посередньо.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення менш суворого покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 309 КК України, суд зазначає, що наряду з іншими видами покарань, вказаною нормою закону передбачено також штраф. Разом із тим, призначаючи покарання у виді штрафу і визначаючи його розмір, суди мають враховувати майновий стан обвинуваченого. Майновий стан винного є поняттям оціночним. Для оцінки майнового стану винного слід, зокрема, враховувати розмір заробітної плати, пенсії чи стипендії такої особи; грошових доходів від підприємницької чи іншої законної діяльності; доходів у вигляді відсотків за банківськими вкладами; доходів від цінних паперів; нерухомого та іншого майна. Оскільки, обвинувачений офіційно не працює, постійного джерела доходу не має, а тому, в даному конкретному випадку, до нього, на думку суду, не може бути застосований такий вид покарання як штраф.

Такий вид покарання, як виправні роботи, який передбачений санкцією ч. 1 ст. 309 КК України, також не підлягає застосуванню, оскільки даний вид покарання повинен відбуватися за місцем роботи засудженого, а ОСОБА_3 не працює.

Що стосується, такого виду покарання, як пробаційний нагляд, який передбачений санкцією ч. 1 ст. 309 КК України, то в даному випадку, він також не підлягає застосуванню, оскільки даний вид покарання не буде належним чином сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним інших правопорушень.

Враховуючи вказані обставини справи, суспільну небезпеку вчиненого проступку, дані про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових правопорушень, можливе лише за умов його утримання в кримінально-виконавчих установах відкритого типу, без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення за ним нагляду, з обов`язковим залученням до праці, тому призначає йому покарання у виді обмеження волі, в межах санкції ч. 1 ст. 309 КК України.

На думку суду, призначене покарання у виді обмеження волі, передбачене санкцією статті обвинувачення, буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_3 та попередження вчинення нових правопорушень, воно буде перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного та не буде становити особистий надмірний тягар для особи.

Судом враховується, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України ОСОБА_3 вчинено до постановлення вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.09.2026 року, тому обвинуваченому необхідно призначити остаточне покарання із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України.

З огляду на викладене, суд вважає необхідним остаточне покарання обвинуваченому призначити за сукупністю кримінальних правопорушень, відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України, а саме шляхом часткового складання призначених покарань.

Установлено, що підстав для вирішення питань пов`язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає, з огляду на відсутність таких клопотань у учасників кримінального провадження та враховуючи, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.

Процесуальні витрати слід стягнути з обвинуваченого на користь держави в розмірі 3850 (три тисячі вісімсот п`ятдесят) грн. 88 коп.

Долю речових доказів суд вирішує згідно ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 302, 369-371, 373, 374, 382 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити покарання за ч. 1 ст. 309 КК України – 1 рік обмеження волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, 72 КК України, до призначеного покарання за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.09.2026 року, та остаточно визначити ОСОБА_3 покарання – 5 років 11 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з часу фактичного затримання, після вступу вироку в законну силу.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати в сумі 3850 (три тисячі вісімсот п`ятдесят) грн. 88 коп.

Речові докази: таблетки білого кольору круглої форми, які містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадою (фенадон), загальною масою 0, 044 г, що поміщено до спеціального полімерного пакету № 6601742, який передано до камери схову Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області – знищити.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Суддя: ОСОБА_5