Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №357/10924/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10924/26

Провадження № 2-а/357/409/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя - Бебешко М. М. ,

при секретарі - Ільницька І. П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в приміщенні суду в м. Біла Церква адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

26 червня 2026 року адвокат Турченко Віта Володимирівна в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області звернулась до суду із даним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 7380577 від 15.06.2026. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Позов обгрунтовано тим, що 15.06.2026 о 18:28 год відносно ОСОБА_1 поліцейським відділу поліції № 2 (м. Миронівка) Обухівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області сержантом поліції Василенко Денисом Вікторовичем складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7380577, за якою позивач порушив п. 2.3 в ПДР (правила користування ременями безпеки), за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 125 КУпАП.

Зазначили, що в графі «7» постанови не зазначено жодних додатків до постанови, проте посилання на докази повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення. Матеріали справи не місять належних та допустимих доказів наявності складу правопорушення. Позивач не вчиняв жодних порушень ПДР, тому постанова винесена безпідставно, з численними порушеннями законодавства та порушенням прав позивача.

Ухвалою суду від 29 червня 2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Запропоновано Головному управлінню Національної поліції в Київській області надати до суду належним чином засвідчену копію постанови від 15 червня 2026 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 та в копіях всі матеріали справи, які стали підставою для винесення даної постанови.

14 липня 2026 року представник позивача Турченко В.В. звернулась до суду з клопотанням про приєднання електронного доказу до матеріалів справи з відеозаписом з боді-камери працівників поліції 2-го відділення поліції Обухівського РУП ГУ НП в Київській області від 15.06.2024.

10 вересня 2026 року через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву від представника ГУ НП в Київській області Жеребят`єва Даніїла Сергійовича, в якому просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтовування відзиву зазначив як встановлено матеріалами справи, 15 червня 2026 року о 18:28 в с. Росава, ОСОБА_2 керував транспортним засобом, обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 ПДР України. Здійснюючи керування транспортним засобом, ОСОБА_2 виконував правову роль водія, отже на нього, як і на інших учасників дорожнього руху, поширюються обов`язки, передбачені ПДР України, зокрема, п. 2.3.в ПДР України. Тобто, Ковтун А. І., як водій транспортного засобу зобов`язаний користуватися ременями безпеки. Позивач в позовній заяві наголошує, що жодним чином не порушував вимоги п. 2.3в ПДР України, згідно з яким водій зобов`язаний бути пристебнутим ременем безпеки. На момент зупинки транспортного засобу ремінь був пристебнутий. Проте, поліцейський не здійснив об`єктивної перевірки обставин, а одразу виніс постанову. Документ сформований в системі «Електронний суд» 10.09.2026 4 Невиконання або неналежне виконання обов`язку передбаченого п. 2.3в ПДР України, за умови керування транспортним засобом утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП. Оскільки, Позивачем вимога п. 2.3в ПДР України виконана не була, а факт керування транспортним засобом не є оспорюваним, в діях Позивача наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Певні дефекти адміністративного акту можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акту (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акту необхідно розуміти не як вимоги до самого акту, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Якщо спірне рішення прийнято органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.

Враховуючи, що учасники справи будучи належним чином повідомленні про розгляд справи, із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на адресу суду не зверталися, відповідач скористався правом на подання відзиву, тому суд вважає за можливе провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

В силу вимог ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

15 червня 2026 року поліцейським відділу поліції № 2 (м. Миронівка) Обухівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області сержантом поліції Василенко Денисом Вікторовичем було винесено постанову серії ЕНА № 7380577 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст.121 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення – штраф у розмірі 510,00 грн.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 15 червня 2026 року о 18:24:53 в с. Росава дорога Київ-Знам`янка 102 км водій керував транспортним засобом, обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3.в ПДР – Порушення правил користування ременями безпеки.

Представник позивача долучила до матеріалів справи відеозапис з боді камери поліцейського, отриманий на її адвокатський запит.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною п`ятою статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Як встановлено частиною 5 статті 121 КУпАП Порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п. 2.3в Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися особі, яка навчає водінню, якщо за кермом учень, а в населених пунктах, крім того, водіям-інвалідам, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів і таксі.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до с. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, (частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з статтею 31 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

З матеріалів справи вбачається та не оспорюється сторонами, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення.

Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Крім того з відеозапису наданого представником позивача не вбачається факт керування ОСОБА_1 транспортним записом з пристебнутим ременем безпеки.

Також, Суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача. Вказана позиція відповідає Постанові Верховного суду від 13 лютого 2020 року в справі № 524/9716/16-а

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі N 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі N 295/3099/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України – при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно абз. 2 ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач звільнений від сплати судового збору як особа з інвалідністю 2 групи на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 .

Керуючись ст.19 Конституції України, ст. 7, 9, ч.5 ст.121, 222, 250, 251, 280, 283, 284 КУпАП, ст. 2, 6, 9, 77, 139, 242-246, 250, 255, 262, 286 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення - задовольнити повністю.

Скасувати рішення суб`єкта владних повноважень – постанову серії ЕНА № 7380577 від 15.06.2026, винесену поліцейським відділу поліції № 2 (м. Миронівка) Обухівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області сержантом поліції Василенко Денисом Вікторовичем про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 121 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, яким рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Київській області. Місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15. Код ЄДРПОУ:40108616.

СуддяМ. М. Бебешко