Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №355/1574/26 — Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/1574/26

Провадження № 2/355/1351/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Троценко Т. А.

за участю секретаря Ліберацької Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с. Баришівка Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Баришівської селищної ради про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді земельних ділянок - № НОМЕР_1 площею 3,8755 га та № НОМЕР_2 площею 2,9892 га. цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Веселинівського старостинського округу Баришівської селищної ради Броварського району Київської області.

За життя ОСОБА_2 ніякого заповідального розпорядження стосовно свого майна не склала.

До нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 ніхто не звертався, однак вона постійно проживала однією сім`єю за однією адресою з померлою з 1998 року по день смерті ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Вони вели спільне господарство, мали спільний побут та бюджет.

Вказала, вважає себе такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 шляхом спільного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та входить до кола спадкоємців четвертої черги.

Однак на її усне звернення до нотаріальної контори з наміром отримати свідоцтво про право на спадщину на відповідні спадкові земельні ділянки їй було роз`яснено, що вона є особою, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш, як п`ять років до часу відкриття спадщини, але даний факт встановлюється в судовому порядку.

Для реалізації її спадкових прав їй було рекомендовано звернутися до суду з позовом, окрім того в неї відсутній оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай) виданого на ім`я спадкодавця, тому свідоцтво про право на спадщину за законом не може бути виданим та є необхідність у зверненні до суду з додатковою вимогою про визнання права на спадкове майно.

Тому просить встановити юридичний факт проживання з померлою ОСОБА_2 однією сім`єю більше п`яти років з 1998 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 за однією адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за нею право на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 3,8755 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Веселинівського старостинського округу Баришівської селищної ради Броварського району Київської області, яка закріплена за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН №350174 виданого 11.09.2000 року та на земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 2,9892 га цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Веселинівського старостинського округу Баришівської селищної ради Броварського району Київської області, яка закріплена за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН №350174, виданого 11.09.2000 року.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином.

Представник позивача адвокат Куценко Н.В. в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином.

Від представника позивача адвоката Куценко Н.В. до суду надійшла заява про проведення судового засідання за її відсутності та відсутності позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просила позов задовільнити.

Представник відповідача Баришівської селищної ради в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Від представника відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності їхнього представника. Вимоги, викладені в позовній заяві, визнають в повному обсязі.

Баришівською державною нотаріальною конторою на ухвалу суду була надана інформація зі спадкового реєстру, з якої вбачається, що спадкова справа до майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заведена.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження, суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Веселинівка Баришівського району Київської області померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого виконкомом Веселинівської сільської ради Баришівського району Київської області.

У якості спадкового майна залишилася земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 3,8755 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Веселинівського старостинського округу Баришівської селищної ради Броварського району Київської області, яка закріплена за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН №350174 виданого 11.09.2000 року, земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 2,9892 га цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Веселинівського старостинського округу Баришівської селищної ради Броварського району Київської області, яка закріплена за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН №350174, виданого 11.09.2000 року.

Вказані обставини підтверджуються сертифікатом на земельну частку (пай) серії РН №350174 від 11.09.2000 року, викопіюванням зі схеми розпаювання з зазначенням місця розташування земельних ділянок № НОМЕР_1 та 409 Веселинівського старостинського округу, копією виписки з книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Як вбачається з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру спадкова справа після смерті ОСОБА_2 у нотаріальній конторі не заводилася.

До суду звернулася ОСОБА_1 , яка вказала, що постійно проживала однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_2 з 1998 року по день смерті останньої за адресою АДРЕСА_1 , вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет та побут, у зв`язку з чим вона має право на спадкування за законом у четверту чергу згідно вимог ст. 1264 ЦК України.

Вказані обставини підтверджуються довідкою старости Веселинівського старостинського округу Н. Філіппової від 16. 05. 2026 року № 50, з якої вбачається, що ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 проживала постійно однією сім`єю за однією адресою без реєстрації з 1998 року по день смерті ОСОБА_2 07. 12. 2004 року, отже позивачка має право на спадкування за законом майнових прав, належних померлій.

При зверненні до нотаріуса за оформленням спадщина позивачка отримала відмову зокрема також на тій підставі, що в неї відсутній оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай), виданого на ім`я спадкодавця, у зв`язку з чим вона вимушена звернутися до суду з цим позовом, що підтверджуються відповіддю завідуючої Баришівською державної нотаріальної контори Н. Малиновською.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду із захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст.. 1268, ст.. 1270 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї (так зване «автоматичне прийняття спадщини»).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали разом із спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У відповідності до ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї (так зване «автоматичне прийняття спадщини»).

Відповідно до ч.1 т. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися в наслідок його смерті.

Так згідно ч.1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права, яке полягає у необхідності встановлення фактичної обставини і надання їй правового значення у зв`язку з невідповідністю право встановлюваних документів.

ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Правила Книги Шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом(абзац 1 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Відповідно до статті5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Тлумачення статті 5, пункту 4 та абзацу першого пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України дає підстави для висновку, що за загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв`язку з чим акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до спадкових відносин, що виникають з моменту відкриття спадщини, абзацом першим пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень

ЦК України передбачається виняток і допускається застосування ЦК України до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання ним чинності. Відповідно, п`ятирічний строк, передбачений статтею1264 ЦК України, повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, у тому числі до набрання чинності цим Кодексом. Такий висновок відповідає й роз`ясненням, наданим судам у пунктах 1, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», згідно з якими відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

З урахуванням наведеного вище, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Результат тлумачення приватно-правових норм, тобто діяльності зі з`ясування їхнього змісту (сенсу), має бути розумним (пукнкт 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, провадження № 14-182цс21).

Тлумачення законодавства судам слід здійснювати системно, враховувати правову природу спірних відносин, загальну спрямованість законодавства та права України в цілому, а результат тлумачення законодавства має бути розумним та справедливим (пункт шостий статті3 ЦК України). Національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 7.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 911/1278/20, провадження № 12-33гс22).

Інше тлумачення п`ятирічного строку, який має обчислюватися для права на спадкування у четверту чергу, вочевидь призводить до того, що ця норма права буде діяти лише через п`ять років після набуття нею чинності, що не узгоджується з засадами приватного права.

У зв`язку з викладеним Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що наявні підстави для відступлення від висновку, викладеного у постановах: Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі №200/21452/15-ц (провадження № 61-18578 св 18) та від 16 грудня 2020 року у справі № 493/915/16-ц (провадження № 61-286 св 20) й Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2019 року у справі № 346/1178/17 (провадження№ 61-48393 св 18).

У постанові від 18.09.2023 року у справі №582/18/21 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що п`ятирічний строк проживання однією сім`єю, для спадкування у четвертій черзі, враховує роки і до прийняття Сімейного кодексу України (до 01.01.2004 року), тобто п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності Цивільним кодексом України.

Відповідно до пункту 1 розділу VII Прикінцеві положення СК України, цей Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року. Аналіз статті 74 СК України та статті 1264 СК свідчить, що стаття 74 СК України має спрямованість на урегулювання підстав набуття право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі; на відміну від статті 74 СК України, стаття 1264 ЦК України спрямована на регулювання кола осіб, які відносяться до четвертої черги спадкоємців за законом.

Тому Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду підкреслює, що слід розмежовувати сферу дії статті 74 СК України і статті 1264 ЦК України, оскільки зазначені норми регулюють різні правовідносини, а саме сімейні та спадкові.

Якщо вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.

Відповідно до п 10. Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про те що позов є обґрунтованим, доведеним належними та достатніми доказами, іншими особами не спростований, тому підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 1221, 1261, 1270,1272 ЦК України, п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування», ст. ст. 12,13,76-81,258-263 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Встановити юридичний факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (картка платника податків НОМЕР_4 ) та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали однією сім`єю більше п`яти років з 1998 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 за однією адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (картка платника податків НОМЕР_4 ) право на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 3,8755 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Веселинівського старостинського округу Баришівської селищної ради Броварського району Київської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (картка платника податків НОМЕР_4 ) право на земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 2,9892 га. цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Веселинівського старостинського округу Баришівської селищної ради Броварського району Київської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Баришівського

районного суду Т. А. Троценко