Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №686/18099/24 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/18099/24

Провадження № 22-ц/820/2056/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.

секретар судового засідання Кошельник В.М.

за участю представника позивачки – адвоката Свірневської Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Свірневською Наталією Віталіївною, на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 липня 2026 року про відмову в поновленні строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення та залишення заяви без розгляду (суддя Заворотна О.Л.).

Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ в натурі житлового будинку та земельної ділянки.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 лютого 2026 року поділено в натурі житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , шляхом виділення ОСОБА_1 в натурі 1/2 частки у домоволодінні, що складається з приміщень: у будинку «А-1»: №2 житлова кімната – 13,1 кв.м., №3 житлова кімната – 11,9 кв.м., загальною площею 25,0 кв.м. та житловою площею 25,0 кв.м., з господарських будівель: черепичний хлів «В» та цегляний погріб «Г».

ОСОБА_2 виділено в натурі 1/2 частки у домоволодінні, що складається з приміщень: у будинку «А-1» №1 коридор – 5,1 кв.м., №4 кухня (з переобладнанням під житлову кімнату) – 10,6 кв.м., №5 комора (кладовка) – 5,8 кв.м., загальною площею 21,5 кв.м. та житловою площею 10,6 кв.м.; з господарських будівель: цегляний хлів «Б».

Поділено в натурі земельну ділянку, площею 0,25 га, кадастровий номер 6825082401:01:001:0544, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 з виділенням ОСОБА_1 1/2 частини земельної ділянки: площею 0,0117 га у формі неправильного багатокутника і обмежена поворотними точками 1-2-3-4-5-6-7-8-1; площею 0,1133 га у формі неправильного багатокутника і обмежена поворотними точками 22-21-20-19-18-17-24-25-26-27-28-29-30-31-32. ОСОБА_2 виділено 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1250 га, у формі неправильного багатокутника і обмежена поворотними точками 2-9-10-11-12-13-14-15-16-17-18-19-20-21-22-23-7-6-5-4-3-2.

Припинено за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , земельну ділянку, площею 0,25 га, кадастровий номер 6825082401:01:001:0544, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

26 лютого 2026 представник ОСОБА_1 адвокат Свірневська Н.В. подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення та просила поновити строк для звернення з заявою про ухвалення додаткового рішення та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 28000 грн, пов`язані з проведенням експертизи, та 20000 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2026 року заяву повернуто без розгляду.

13 березня 2026 представник ОСОБА_1 - адвокат Свірневська Н.В. подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення та просила поновити строк для звернення з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягненняз ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат в сумі 28000 грн, пов`язаних з проведенням експертизи, та 20000 грн витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування заяви вказувала, що під час розгляду позову була призначена і проведена судова будівельно-технічна експертиза, оплату якої здійснено представником позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_3 на підставі рахунку-фактури № 1207-24 від 17.01.2025, квитанції АТ КБ «Приватбанк» від 18.02.2025 в сумі 28000 грн. Вказана квитанція була втрачена, тому не могла бути надана суду вчасно до закінчення судових дебатів. Представник позивачки за довіреністю ОСОБА_3 намагалась отримати дублікат втраченої квитанції у відділенні банку.

Крім того, позивачці надавалась правнича допомога. Розрахунок оплати міг бути здійснений лише після закінчення розгляду справи в суді оскільки мав включати кінцеве судове засідання та ознайомлення із рішенням суду. В судових дебатах заявлялась вимога про стягнення з відповідачки судових витрат.

Зазначала, що станом на дату звернення з цією завою представник позивачки не отримувала копію судового рішення в тому числі через підсистему «Електронний суд». З матеріалами справи ознайомлена представник 25.02.2026, в тому числі із судовим рішенням.

24.03.2026 представником ОСОБА_2 – адвокатом Кармалітою Т.В. подано до суду заперечення проти заяви про ухвалення додаткового рішення. Вказувала, що заявниця не навела поважних причин пропуску строку, який надається цивільним процесуальним законодавством щодо подачі доказів понесення витрат на правничу допомогу. Крім того, визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям розумності та співрозмірності із предметом спору, ціною позову і обсягом наданих адвокатом послуг.

Разом з тим, вважала доцільним витрати на оплату висновку експерта покласти на дві сторони.

Постановою Хмельницького апеляційного від 04 травня 2026 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 лютого 2026 року залишено без змін.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 липня 2026 року відмовлено представнику ОСОБА_1 - адвокату Свірневській Н.В. в поновленні строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення. Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Свірневської Н.В. про ухвалення додаткового рішення (стягнення судових витрат) залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Свірневська Н.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. При цьому, посилається на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Зазначає, що в позовній заяві позивачкою зазначено ОСОБА_3 в якості представника, яка мала відповідну довіреність. Однак, судом першої інстанції Борщенко Г.В. не була допущена в судовий процес як представник позивача.

Зазначає, що не отримувала копію рішення суду, натомість таку копію отримала ОСОБА_3 , яка не є учасником справи, про що скаржниця дізналась 25.02.2026.

Вказує, що зверталася до суду з метою отримання рішення суду, на що її було повідомлено, що вказане рішення їй направлено через електронний суд.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що судове рішення через підсистему «Електронний суд» вона досі не отримала. Водночас, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі жодним чином не обґрунтував підстави не направлення позивачці судового рішення.

Наголошує на тому, що ознайомилась із текстом судового лише 25.02.2026, а 26.02.2026 подала заяву про ухвалення додаткового рішення. А тому, на думку скаржниці, пропустила один день строку з поважних причин.

Зазначає, що в позовній заяві вказано попередній орієнтовний розрахунок судових витрат (витрат на послуги експерта і правничу допомогу).

Крім того, представник відповідача не заперечувала проти стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 половини вартості експертизи і заперечувала лише розмір понесених витрат на правничу допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 – адвокат Кармаліта Т.В. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

В судовому засіданні представник позивачки – адвокат Свірневська Н.В. підтримала апеляційну скаргу.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає в повній мірі.

Судове рішення суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви про поновлення строку для подачі доказів судових витрат та залишення заяви про стягнення судових витрат без розгляду, мотивовано тим, що представником позивача заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, не подано, та докази на підтвердження понесених витрат, подані з порушенням строку, визначеного процесуальним законом.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись в повному обсязі.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За змістом статті 6 ЦПК України, суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (статті 141-142 ГПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, актів виконаних робіт тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо )рішення Європейського суду з прав людини від 06 грудня 2007 року у справі «VOLOVIK v. UKRAINE», № 15123/03).

За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів тощо.

Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, а отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру колегія суддів зазначає, що вказівка у частині восьмій статті 141 ЦПК України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап, тобто перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, а саме для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Проте, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до ст. 270 ЦПК України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивачки здійснювалось адвокатом Свірневською Н.В. (ордер серії ВХ № 1075256 від 07.08.2024). До завершення судових дебатів представник позивачки – адвокат Свірневська Н.В. не заявила про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу та не подала відповідних доказів понесення таких витрат, протягом розгляду спарви та в судових дебатах не повідомила про подання доказів понесення витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення по справі. Рішення по суті у справі ухвалено 19.02.2026, заява про ухвалення додаткового рішення подано 13.03.2026.

При цьому, поважності причин неподання доказів понесення витрат на правничу допомогу у встановлений цивільним процесуальним законодавством строк судом не встановлено.

З огляду на викладене вище, правильним є висновок суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заяви про поновлення строку на подачу доказів понесення витрат на правничу допомогу та залишення заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу без розгляду.

А тому, ухвала суду першої інстанції в цій частині є законною обґрунтованою та підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні заяви про поновлення строку на подання на подачу доказів понесення витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, та залишаючи заяву про стягнення таких витрат без розгляду, суд першої інстанції не взяв до уваги, що факт понесення таких витрат позивачкою визнається стороною відповідача, про що вона зазначила у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення, крім того, відповідачка вважала, що такі витрати мають бути покладені на обидві сторони.

А тому, згідно зі ст. 379 ЦПК України, ухвала суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, та в частині залишення заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, без розгляду підлягає скасуванню, а справа в цій частині направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 379, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Свірневською Наталією Віталіївною, задовольнити частково.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 липня 2026 року в частині відмови в задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, та в частині залишення заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, без розгляду скасувати та справу в цій частині направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В решті ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в частині залишення заяви без розгляду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай