Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №686/19013/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/19013/26

Провадження № 33/820/692/26

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду Преснякова А.А. за участю секретаря судового засідання Романової А.В.

особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Відповідно до постанови судді, ОСОБА_1 14.06.2026 року о 00 год. 16 хв. в м. Хмельницькому, по вул. Кам`янецькій 21, на парковці ТГРК «Либідь Плаза», керував транспортним засобом «Jeep Grand Cherokee» номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці) та, в порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою технічного засобу Alcotest Drager та у закладі охорони здоров`я відмовився.

Постановою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову судді суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду зазначає, що розгляд справи проводився без його присутності, оскільки він не мав можливості попередити суд про неявку у судове засідання із-за стану здоров`я. Копію постанови, про яку він дізнався 22 липня 2026 року, отримав лише 27 липня 2026 року. В цей же день він ознайомився з матеріалами справи.

Зазначає, що автомобілем «Jeep Grand Cherokee» номерний знак НОМЕР_1 він не керував, на момент появи працівників поліції автомобіль був припаркований у дворі по вул. Кам`янецькій, 21 на парковці ТГРК «Либідь Плаза» та тривалий час знаходився в нерухомому стані.

Посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази відеофіксації факту керування ним автомобілем та моменту зупинки автомобіля працівниками поліції, а також відсутність свідків, які б підтвердили факт керування ним автомобілем.

Зауважує, що він залишає автомобіль на паркові ТГРК «Либідь Плаза» на ніч, оскільки проживає за адресою АДРЕСА_2 , що через дорогу від парковки.

Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення, який містить виклад обставин вчинення адміністративного правопорушення, сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є беззаперечним доказом його вини.

Зазначає, що під час його огляду на стан сп`яніння та складання документів, доданих до протоколу, йому не були роз`ясненні будь-які права, чим були грубо порушенні його права на захист, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. При цьому, розписка про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених вказаними статтями, йому не була вручена.

Вважає, що поліцейськими було порушено порядок огляду на стан сп`яніння.

Крім того, його не було відсторонено від керування транспортними засобами.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підтримав доводи поданої апеляційної скарги, просив скасувати постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 липня 2026 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП у його діях, з наведених в апеляційній скарзі підстав. Посилався на те, що транспортним засобом він не керував, на момент появи працівників поліції автомобіль був припаркований у дворі на парковці ТГРК «Либідь Плаза» та тривалий час знаходився в нерухомому стані.

Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви суду

Щодо поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження

Відповідно до вимог частини 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що право на судовий захист не повинно бути ілюзорним, а особа має мати реальну можливість оскаржити судове рішення.

Так, у пункті 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 4 грудня 1995 року ЄСПЛ зазначив, що для того, що б доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Відповідно до приписів ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

Зі змісту статті 289 КУпАП вбачається, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

29 липня 2026 року особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою на постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 липня 2026 року, очевидно пропустивши встановлений законодавством строк апеляційного оскарження, при цьому просить його поновити. Поважність причин такого пропуску обґрунтовує тим, щорозгляд справи проводився без його присутності, оскільки він не мав можливості попередити суд про неявку у судове засідання із-за стану здоров`я. Копію постанови, про яку він дізнався 22 липня 2026 року, отримав лише 27 липня 2026 року. В цей же день він ознайомився з матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що копію постанови ОСОБА_1 отримав 27 липня 2026 року, що підтверджується розпискою про отримання копії постанови (а/с 14).

Враховуючи наведені вище обставини, апеляційний суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження задля ефективного та належного забезпечення його права на захист, визнавши, що він пропущений з поважних причин.

Щодо оскарження постанови по суті.

Відповідно до вимог статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 оскаржує факт керування транспортним засобом, а також процедуру проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, вважаючи наявні докази недостатніми для доведення його вини.

Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. В ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, а статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суддею суду першої інстанції було дотримано вказаних вимог закону, зміст постанови про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1статті 130 КУпАП, вчинене ОСОБА_1 відповідає вимогам, передбаченим статтями 283-284 КУпАП, справу суддею розглянуто відповідно до вимог статті 280 КУпАП.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 14.06.2026 року о 00 год. 16 хв. в м. Хмельницькому, по вул. Кам`янецькій 21, на парковці ТГРК «Либідь Плаза», керував транспортним засобом «Jeep Grand Cherokee» номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці) та від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою технічного засобу Alcotest Drager та у закладі охорони здоров`я відмовився.

Суд першої інстанції дійшов висновку про порушення водієм ОСОБА_1 вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку медичний огляд, з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препараті, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, в тому числі і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Наведене дає підстави стверджувати, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, для кваліфікації діяння за частиною 1 статті 130 КУпАП, яке полягало у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно встановити та довести факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак сп`яніння, пропозиція/вимога поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.

В апеляційній скарзі зазначено, що з долученого до матеріалів справи відеофайлу не вбачається факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що не відповідає дійсності, оскільки факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 14 липня 2026 року є зафіксованим належним чином на доданому до протоколу відеофайлі (диск 2, clip-16, clip-17).

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 692499 від 14 липня 2026 року, в якому зафіксовані місце, дата та час вчинення адміністративного правопорушення (а/с 1); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого працівником поліції виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці (а/с 4); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому зафіксовані виявлені поліцейським ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці), а також, що водій відмовився від огляду (а/с 5); відеозаписом, доданим до протоколу про адміністративне правопорушення, на якому зафіксовано як факт керування транспортним засобом, так і факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку (а/с 7).

Вважаю, що докази, які містяться у матеріалах справи, є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення по справі.

З відеозаписів, наданих правоохоронцями вбачається, що поліцейськими за допомогою засобів відеозапису зафіксовано факт руху автомобіля марки «Jeep Grand Cherokee» номерний знак НОМЕР_1 .Більш того, із відеозапису встановлено, що працівниками поліції під час несення служби було виявлено автомобіль, який заїхав на паркову ТГРК «Либідь Плаза», що по вул. Кам`янецькій 21, м.Хмельницького. При підході працівників поліції до даного автомобіля, вбачається, що за його кермом знаходиться ОСОБА_1 , при цьому автомобіль стоїть із увімкненим двигуном. Після перевірки документів, під час спілкування із ОСОБА_1 у поліцейського виник сумнів в тому, що ОСОБА_1 перебуває у тверезому стані, через це і запропонував пройти в установленому порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці, так і в медичному закладі. Працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти медичний огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, на що ОСОБА_1 категорично відмовлялась проходити огляд, як на місці зупинки, так і в медичному закладі, і в результаті працівники поліції повідомили, що будуть розцінювати такі дії як відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

При цьому ОСОБА_1 був ознайомленийз тим, що стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, а також йому були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

На переконання апеляційного суду, відеозаписом зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на особу, яка керувала транспортним засобом з виявленими явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмовилась від проходження огляду в установленому законом порядку.

Отже, підстав сумніватись, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом апеляційний суд не вбачає, а доводи ОСОБА_1 у цій частині апеляційний суд вважає обраною тактикою захисту, що спрямовані виключно на уникнення відповідальності.

При цьому той факт, що працівники поліції не зупиняли транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , не спростовує факту керування ним транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та його відмову пройти огляд на вимогу працівника поліції.

Доводи апеляційної скарги, що працівниками поліції йому не було роз`яснено його права та обов`язки, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, також вказане підтверджується відеозаписом. Крім того, йому було повідомлено, що за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Вважаю неспроможними доводи ОСОБА_1 , що поліцейськими не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт керування ним транспортним засобом, оскільки факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом встановлений відеозаписом, на якому зафіксовано рух автомобіля, при цьому в автомобілі за кермом знаходилась ОСОБА_1 , який не заперечував і не спростовував доводи поліцейського, що він керував цим автомобілем.

Доводи апеляційної скарги, що відеозапис не відображає обставин всіх подій, тому є неналежним доказом, не знайшли підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Доданий до протоколу відеозапис надає можливість об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Підстав для визнання відеозапису недопустимим доказом апеляційний суд не вбачає.

Апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою як відеокамери (бодікамери) поліцейського, так і інший відеозапис події, на якому зазначено місце, дата та час, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Долучений до протоколу відеозапис містить підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, відеокамерами з бодікамер поліцейських зафіксовано факт виявлення у останньої ознак алкогольного сп`яніння, пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки або в медичному закладі, відмову ОСОБА_1 від проходження такого огляду та факт складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Долучений до матеріалів справи відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції вимог «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 №1103, «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 №1452/735 та вимог ст. 266 КУпАП.

Що стосується доводів ОСОБА_1 , що сам по собі протокол по справі про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи, то вони також не заслуговують на увагу, оскільки в цьому випадку відомості зі складеного щодо ОСОБА_1 протоколу не є єдиним доказом у справі, викладені у протоколі відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу, які відповідають критеріям, визначеним у ст.251 КУпАП.

Апеляційний суд звертає увагу, що протокол складався за відмову водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки поведінка ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції давала чіткі підстави вважати, що він має ознаки алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на вимогу поліцейського, працівники поліції, керуючись частиною 1 статті 130 КУпАП та пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України, мали процесуальні підстави для складання відповідного протоколу, в якому зафіксовано факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я.

Доводи апелянта про те, що його не відсторонили від керування транспортним засобом, що ставить під сумнів законність дій поліцейського при оформленні матеріалів, не знайшли свого підтвердження, оскільки відеозаписом, долученим до протоколу зафіксовано повідомлення працівником патрульної поліції водія ОСОБА_1 про відсторонення його від керування транспортним засобом.

Доводи апелянта з приводу того, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не знайшли свого підтвердження та повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів, яким суд дав належну оцінку у відповідності до вимог ст. 252 КУпАП.

ОСОБА_1 як особа, що має спеціальний статус (водій) реалізувала своє право володіти та керувати транспортним засобом, а значить погодилася виконувати додатково покладені на неї обов`язки, встановлені законодавством України, зокрема пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України, та була зобов`язана без усіляких застережень на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність у правовому полі держави (згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007).

Таким чином, вважаю, що в апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду. Суддя суду першої інстанції дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та правильно визначив вид стягнення і його розмір у межах, установлених частиною 1 статті 130 КУпАП, відповідно до вимог статті 33 КУпАП, у межах строку, передбаченого статтею 38 КУпАП.

З урахуванням наведеного, доходжу висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , оскільки відсутні підстави для зміни або скасування постанови судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 липня 2026 року, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 285, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 липня 2026 року.

Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя