Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №680/328/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 680/328/26

Провадження № 22-ц/820/1971/26

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., П`єнти І.В., Талалай О.І.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 16 червня 2026 року, суддя Яцина О.І., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

В травні 2026 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №200199496 від 23.01.2015 в розмірі 29084,32 грн. Також просило суд відшкодувати за рахунок відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн та судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування позову вказало, що 23.01.2015 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №200199496, за умовами якого Банк надав ОСОБА_1 у користування кредитні кошти в розмірі 8703,61 грн, з встановленим строком користування з 23.01.2015, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк, та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

ПАТ «Банк Михайлівський» виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушила умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк.

20.07.2020 ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071, проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі №910/11298/16, якою позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за кредитним договором №200199496.

Станом на 07.05.2026 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становив 29084,32 грн, з яких 7251,61 грн заборгованості за кредитом, 14974,22 грн заборгованості за процентами, 4860 грн інфляційних втрат та 1998,49 грн 3% річних.

Заборгованість розрахована станом на дату укладання договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 та зафіксована у додатку до договору - реєстрі кредитних договорів.

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 16.06.2026 в задоволенні позову відмовлено у зв`язку із недоведеністю позовних вимог.

У мотивувальній частині рішення суд, зокрема, зазначив, що позивачем не надано первинних бухгалтерських документів на підтвердження отримання відповідачем кредиту на номер платіжної картки НОМЕР_1 . Відсутні докази щодо розміру заборгованості відповідача за кредитним договором №200199496 та набуття позивачем права вимоги до відповідача за кредитним договором від 23.01.2015, №200199496.

В апеляційній скарзі ТОВ «Діджи Фінанс» просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення яким позов задовольнити.

Позивач зазначив, що кредитний договір було укладено з відповідачем у належній формі, з дотриманням усіх законодавчих вимог, позичальник отримав обумовлені договором кредитні кошти на власний банківський рахунок. Надані ним виписки по банківському рахунку позичальника підтверджують обставини щодо надання кредиту та розміру кредитного боргу. ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитним договором на підставі договору про відступлення прав вимоги №7_БМ від 20.07.2020, що підтверджено як змістом цього договору так і додатком до нього із зазначенням боржника ОСОБА_1 та розміру її кредитної заборгованості.

Розгляд справи проведено судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.п. 1, 3 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Судом встановлено, що 23.01.2015 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №200199496, за умовами якого Банк надав відповідачу у користування кредитні кошти в розмірі 8703,61 грн, із встановленим строком користування з 23.01.2015, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк, та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

23.01.2015 ОСОБА_1 підписала анкету №1169917, довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту, графік платежів.

23.05.2016, згідно з рішенням Правління НБУ України №14/БТ, ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №812 розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації.

ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071, проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі №910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський».

Як вбачається зі змісту виписок Банку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №200199496 від 23.01.2015 становила 22225,83 грн – основна сума заборгованості, з яких 7251,61 грн – заборгованість за кредитом, 14974,22 грн – заборгованість за процентами, на зазначені суми позивачем за період 25.02.2019 по 23.02.2022 нараховано 3% річних в сумі 1998,49 грн та інфляційні в сумі 4860,00 грн, що підтверджено наданим позивачем розрахунком. Загальний розмір заборгованості склав 29084,32 грн.

Ст. 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зі змісту положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Ч. 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

У постанові від 18.10.2023 у справі №905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 тощо).

У постанові від 30.01.2018 у справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Також, за приписами п.п. 3, 6 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (постанова Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц).

Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Виписка банку замінює собою реєстр аналітичного обліку, а тому обов`язково повинна мати дату, номер документа, короткий зміст операцій і суми записів за дебетом і кредитом, а також залишок коштів на початок і кінець звітного періоду (дня). За дебетом у виписці банку буде показана сума коштів, яка списана з поточного рахунка, а за кредитом - зарахована на нього; відповідно сальдо у виписці буде за кредитом рахунка.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як правильно було встановлено судом, між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 23.01.2025 було укладено кредитний договір №200199496 у вигляді анкети-заяви, відповідно до якого відповідач отримала 8703,61 грн на банківський рахунок, відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський».

Подані до суду виписки з особових рахунків відповідача мають усі необхідні реквізити та складені згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Надані позивачем виписки по рахунку є доказом на підтвердження заборгованості за кредитним договором №200199496 від 23.01.2015.

Суд першої інстанції, зазначивши про те, що надана позивачем виписка з 03.04.2017 не підтверджує отримання відповідачем коштів, не врахував, що дана виписка є первинним документом, який підтверджує як факт отримання коштів, так і подальші операції за рахунком. При цьому, відповідачем не було спростовано наведені у цій виписці дані.

Та обставина, що дані, які містяться у виписці, не співпадають у часі з початком кредитування, який відповідає періоду надання кредиту, не може слугувати підставою для висновку щодо недоведеності факту отримання кредитних коштів відповідачем.

Натомість, неодноразове проведення відповідних банківських операцій за відповідним рахунком ОСОБА_1 , на якому обліковується заборгованість за кредитним договором, є підтвердженням фактичного перерахування кредитних коштів та користування ними відповідачем.

Разом з тим, відповідно до п.1 договору №7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс», новий кредитор набуває права вимоги до позичальників, зазначених у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за кредитними договорами з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору.

Посилання позивача як на доказ фактичного переходу права вимоги за кредитним договором №200199496 від 23.01.2015, на додаток до договору №7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020, у вигляді реєстру є безпідставним.

Як вбачається зі змісту вказаного документу, він не має жодних реквізитів, за якими його можна було б ідентифікувати як витяг з реєстру кредитних договорів з правом вимоги саме на підставі договору факторингу №7_ БМ від 20.07.2020 і саме щодо боржника ОСОБА_1 . Зокрема, вказаний документ складено лише ТОВ «Діджи Фінанс», не містить підписів відповідальних осіб ПАТ «Банк Михайлівський», є одностороннім у ньому відсутні посилання на первинні документи, які б підтвердили розмір заборгованості тощо. Документ сформовано позивачем та не може бути визнано судом належним та допустимим доказом (постанова Верховного Суду від 18.10.2023 у справі №905/306/17).

В той же час, позивачем не було надано до справи жодного іншого документу на підтвердження обставин щодо переходу права вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 , до ТОВ «Діджи Фінанс».

За встановлених вище обставин справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності у позивача права вимоги до ОСОБА_1 за кредитом, в той же час вважає помилковим висновок суду про недоведеність обставин щодо отримання відповідачем кредитних коштів, їх розміру та користування ними.

Таким чином, мотивувальна частина рішення суду підлягає зміні з урахуванням мотивів, викладених у даній постанові.

В решті рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити частково.

Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 16 червня 2026 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: Р.С. Гринчук

І.В. П`єнта

О.І. Талалай